ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2009 р. справа № 2а-22/09/0424
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради на постанову Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 р. по справі № 2а-22/09 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради, про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною,-
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив визнати протиправною відмову відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати заборгованості у вигляді допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у 2007-2008 роках,зобов`язати відповідача з листопада 2008 року перерахувати, призначити та виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний рік, стягнути з відповідача 7496,62 грн. недоотриманої у 2007-2008 роках щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача у нарахувані та виплаті позивачці суми недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зобов`язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачці відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» щомісячну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Не погодившись з постановою позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Відповідач просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, а позивач просив змінити постанову задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітнього сина – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (а.с.6), та дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження (а.с.6а), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дітна ми до досягнення ним трирічного віку.
Так, відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було встановлено наступне:
- абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст. 71 втратили чинність, як такі, що визнані неконституційним. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” з урахуванням рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 –з 09.07.2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2007 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з клопотанням про поновлення строку не звертався, а відповідач в судовому засіданні просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду. Тому суду першої інстанції належало вирішити питання щодо застосування наслідку пропуску строку.
Проте, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив про відсутність пропуску строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізналася у червні 2008 року. Даний висновку суду першої інстанції зроблений без відповідних доказів.
Враховуючи що в позовній заяві позивачка не просила визнати причину пропуску звернення до суду поважною та поновити строк, будь-яких інших заяв щодо поновлення строку позивачем не подавалося, та наявності заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.10.2007 року у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Статтею 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років вставлений з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470,00 грн.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду в листопаді 2008 року, то його вимоги підлягають задоволенню з листопада 2007 року з наступного розрахунку: за листопад: 470+470=940-280,09=659,91 грудень: 470+470=940-288,19 =651.81. Всього 1311,72 грн. (перерахунок зроблений по догляду за двома дітьми)
Щодо вимог позивача про доплату за 2008 рік, суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в цій частині.
Так, як відповідно до положень п. 23 пп. 7 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”стаття 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” була викладена в наступній редакції: “допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення п. 23 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі по 130 грн. щомісячно з січня 2008 року. Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вимоги позивачки щодо зобов`язання відповідача з листопада 2008 року перерахувати, призначити та виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний рік є безпідставними оскільки завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав позивачів, а не тих прав, які виникнуть в майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції, в частині задоволених вимог.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2009 року –скасувати в частині задоволених вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині – задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради Дніпропетровської області у нарахувані та виплаті ОСОБА_1 суму недоплаченої державної допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».
Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Марганецької міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року, включно в розмірі 1311,72 грн.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: В.Ю. Поплавський
С.В.Сафронова