Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4305/09 Головуючий у 1-й інстанції: Громов І.Б.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Приймака В.М.
Суддів: Бабак А.М.
Гончара О.С.
При секретарі: Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В позові зазначала, що 02 квітня 2009 року вона уклала з ОСОБА_3 договір позики на загальну суму 15 000 доларів США, що становить 114 565,50 грн. Під час отримання грошових коштів ОСОБА_3 написав розписку, якою підтвердив факт отримання грошей та підтвердив передачу в заставу квартири АДРЕСА_1, про що зазначено в договорі позики.
У встановлений строк відповідач борг не повернув, тому позивач просила стягнути з нього суму боргу.
При розгляді справи сторони уклали мирову угода та у судове засідання надали письмову заяву про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.
Відповідно мирової угоди зазначено, що п. 6.2 Договору позики передбачено, що при неможливості сплатити позику Позичальником, він повинен передати Позикодавцю, за його згодою, належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яке є предметом застави.
Таким чином, на виконання досягнутої домовленості ОСОБА_3 передає ОСОБА_2 у власність зазначену квартиру, що належить йому на підставі дублікату договору дарування від 23.05.1998 року, виданого 14.07.2006 року державним нотаріусом Запорізького державного нотаріального архіву Гончаровою Н.Г., реєстраційний № 16319181, номер запису 37345 в книзі 258. ОСОБА_2 відмовляється від будь-яких вимог за договором позики від 02 квітня 2009 року та позовних вимог в частині стягнення судових витрат.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2009 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Зобов’язано ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та скасувати попередню реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3 Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики провадженням закрито.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки даною мировою угодою порушуються її права та права її неповнолітнього сина, так як вони зареєстровані та проживають в даній квартирі, однак участі у розгляді справи вона не приймала, а визнавши мирову угоду та визнавши право власності на квартиру АДРЕСА_1, суд порушив правила виключної підсудності, тому просить скасувати ухвалу суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи, сторони прийшли до мирової угоди, про що зробили письмову заяву та просили суд визнати мирову угоду (а.с. 22-23).
Відповідно ст.. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення.
Таким чином, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
Судом встановлено, що 02 квітня 2009 року ОСОБА_2 передала в борг ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 15000.00 доларів США, а ОСОБА_3 зобов’язався в строк до 02 липня 2009 року повернути борг, а при неможливості сплатити позику зобов’язався передати, за згодою позикодавця належне йому нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, та яке він передав у заставу, що підтверджено розпискою, написаною власноручно ОСОБА_3 та договором позики від 02 квітня 2009 року (а.с. 5-6).
Звертаючись до суду із заявою про визнання мирової угоди, якої сторони дійшли в процесі розгляду справи, та за якою сторони дійшли згоди про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, сторони таким чином вирішили врегулювати спір, який виник між ними з приводу повернення боргу за договором позики, що не суперечить договору позики, яким передбачена можливість передачі нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1.
Однак, за положеннями ч. 5 ст. 175 ЦК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Визнаючи мирову угоду між сторонами, суд не в повному обсязі перевірив умови мирової угоди, та дійшов передчасного висновку про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.
Так, переконавшись, що квартира належить на праві власності відповідачу, на підставі договору дарування квартири від 23.05.1998 року, що підтверджено довідкою ОП ЗМБТІ (а.с. 21), та що під заставою чи забороною вона не перебуває (а.с.16-19), суд не перевірив, хто зареєстрований та проживає в даній квартирі.
З наданої до апеляційної скарги довідки ЖЄУ № 8 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають мати відповідача – ОСОБА_1, та її малолітній син – ОСОБА_4 (а.с. 37,40), які відповідно рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2009 року не виселені з квартири, та не визнані такими, що втратили право користування житлом (а.с. 41-42).
Визнаючи мирову угоду щодо квартири як нерухомого майна, суд не звернув уваги на той факт, що ця угода порушує права та інтереси ОСОБА_1, та її малолітнього сина – ОСОБА_4, в яких існують певні правові відносини з відповідачем.
Визнавши право власності за ОСОБА_2 на квартиру, в якій зареєстровані та проживають ОСОБА_1, та її малолітній син – ОСОБА_4, суд залишив поза увагою, що в подальшому дане рішення може суттєво вплинути на їх права та обов’язки.
За таких обставин, колегія суддів вважає що оскаржувана ухвала про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі постановлена з порушенням вимог процесуального закону, суддею порушено порядок встановлений для його вирішення, тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ст. 312 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307, 312,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2009 року про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: