АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4570/09 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.
суддів : Давискиби Н.Ф.
Осоцького І.І.
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника за дорученням ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи : приватний нотаріус Півняк О.С., приватний нотаріус Капшурова Ю.В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу жилого будинку та визнання права власності на частку жилого будинку ,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що з 14 березня
1965 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 До реєстрації шлюбу він отримав у користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва жилого будинку, про що було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від
10 вересня 1960 року. Будівництво житлового будинку здійснювалося під час їхнього шлюбу, тому вона вважає, що жилий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, та 1/2 частка будинку належить їй.
ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті чоловіка ОСОБА_6 відкрилася спадщина за законом, яку вона як спадкоємець за законом прийняла фактично, оскільки проживала у будинку разом зі спадкоємцем на час його смерті, але свої спадкові права не оформила. Разом з нею спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 стала їх донька ОСОБА_2
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2007 року за відповідачкою ОСОБА_2 було визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька. ОСОБА_6 як спадкоємець про розгляд справи не повідомлялася, участі у справі не приймала.
24 грудня 2007 року відповідачка ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 провела його відчуження відповідачці ОСОБА_3 за суму еквіваленту 20 000 доларів США, що не
відповідає навіть мінімальний ринковій вартості будинку. 11 червня 2008 року відповідачка ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу жилого будинку АДРЕСА_1 провела його відчуження відповідачці ОСОБА_4
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2007 року, за яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, скасоване з призначенням справи до нового розгляду. ОСОБА_2 подано заяву про залишення її позову без розгляду.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила суд визнати недійсними договори купівлі - продажу жилого будинку АДРЕСА_1 в частині продажу 3/4 часток будинку, а саме: договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, нотаріально посвідчений 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом Півняком О.С. р № 11528, і договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, нотаріально посвідчений 11 червня 2008 року приватним нотаріусом Капшуровою Ю.В, р. №2027, визнати за нею право власності на 3/4 частини жилого будинку АДРЕСА_1, а саме: на 1/2 частину будинку, як на частку в спільному майні подружжя, та на 1/4 частину - в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позов на зазначених вище підставах та наполягала на його задоволенні.
Представник позивача адвокат ОСОБА_7 також підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила суду, що ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після його смерті як спадкоємиця першої черги за законом. Відповідачка ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовною заявою, не повідомила суд про наявність ще одної спадкоємиці першої черги. Про наявність рішення суду ОСОБА_1 стало відомо тільки у вересні 2008 року. При укладені договору купівлі-продажу будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правовою підставою права ОСОБА_2 на відчуження будинку було рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2007 року. На теперішній час рішення скасовано, а ОСОБА_2 не визнана власником будинку, провадження у справі за її позовом про визнання права власності на будинок закрито. В порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 може належить тільки 1/4 частина будинку, а не весь будинок. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, такої згоди позивачка ОСОБА_1 не надавала, наміру на відчуження будинку не мала. Адвокат вважає, що договори купівлі-продажу житлового будинку не відповідають вимогам ч. 1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить вимогам ЦК України, так ст. 658 ЦК України передбачено право продажу товару власником. Відповідачка ОСОБА_2 не є власником будинку та не мала права його відчужувати. Право власності на спірне майно може набути тільки добросовісним набувачем. Відповідачка ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, бо їй було відомо, що крім ОСОБА_2 є ще один співвласник. На теперішній час право власності зареєстровано за ОСОБА_4, але вона не набула права власності на будинок, оскільки є недобросовісним набувачем. При придбанні будинку ОСОБА_4 було достовірно відомо про те, що в будинку зареєстровані ОСОБА_2 та члени її родини і в будинку знаходяться їх речі. Адвокат просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 в частині визнання договорів купівлі-продажу спірного житлового будинку позов не визнала з тих підстав, що під час їх укладання їй не було відомо про наявність обставин, яки б перешкоджали його укладанню. Про права ОСОБА_1 на жилий будинок вона не знала. Син відповідачки ОСОБА_2 неодноразово зазначав, що ОСОБА_1 не має право на спірний будинок, оскільки будинок будував ОСОБА_6 сам, а шлюб між ними розірвано. Зазначені факти підтверджувало рішення суду, відповідно до якого ОСОБА_2 визнана єдиною спадкоємицею після смерті батька. На момент укладання договору купівлі-продажу
рішення суду не було скасовано, перешкод на укладання угоди не існувало. Спірний будинок потребував капітального ремонту, мали місце борги за
комунальні послуги. На момент укладання угоди у будинку ніхто не мешкав. ОСОБА_3 вважає себе добросовісним набувачем та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, з тих підстав, що під час укладання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку їй не було відомо про наявність обставин, яки б перешкоджали його укладанню. Спірний жилий будинок знаходився в стадії руйнування, вікна та двері були відсутні. Нею вкладені значні матеріальні кошти на ремонт будинку. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - позов також не визнала та пояснила, що позивачка не довела, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недобросовісними набувачами. Угоди купівлі-продажу житлового будинку були укладені єдиними на той час її власниками, тобто спочатку ОСОБА_2, а потім ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного будинку, обставин для його повернення позивачки відсутні, а тому позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними безпідставні. Оскільки про стягнення вартості спірної частини житлового будинку позов не був заявлений, просить суд відмовити в задоволенні вимог позивачки в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала у повному обсязі, підтвердила, що її мати ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 1965 року, спірний будинок побудований у період шлюбу. ОСОБА_1 проживала у спірному будинку до 2005 року. При звернені до суду з метою оформлення своїх спадкових прав не повідомила суд про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_1 Спірний жилий будинок продавати не планувала. Довіреність на відчуження будинку на ім'я ОСОБА_9, посвідчену Масловець Л.С. - приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу 23 грудня 2007 року за р. №1670, надавала у стані алкогольного сп’яніння. При цьому пояснила, що строк дії довіреності в один місяць встановлювався нею. ОСОБА_9 не було відомо про права ОСОБА_1 на жилий будинок.
Просила суд задовольнити позовні вимоги.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 - також позов визнав, заперечень на нього не мав.
3-тя особа приватний нотаріус Півняк О.С в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
3-тя особа - приватний нотаріус Капшурова Ю.В. в судове засідання не з’явилася, надала письмову заяву, у якій зазначила, що правові підстави для визнання посвідченого нею договору купівлі-продажу недійсним відсутні. На момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_4 вважала, що купує жилий будинок, який належить ОСОБА_3 на законних підставах, про права третіх осіб, а саме ОСОБА_1, покупця попереджено не було. На момент посвідчення нею договору продавець була законним власником будинку, про що свідчив договір купівлі-продажу, посвідчений Півняком О.С. - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу. ОСОБА_3 на момент посвідчення договору купівлі-продажу вважала себе законним власником будинку, не знала про права третіх осіб на цей будинок, їй не були відомі обставини прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 ОСОБА_4, купуючи вказаний будинок не мала намір заволодіти чужим майном. Просила розглядати справу за її відсутністю.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2009 року п озов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 750 гривень в рахунок вартості 3/4 частин жилого будинку АДРЕСА_1, а також
757 грн.50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 30 гривень в рахунок відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 в особі представника за дорученням ОСОБА_5 подала апеляційну
скаргу, в якій пославшись на невідповідність рішення суду матеріалам справи, неправильне
застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення , яким позов
ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі,
Просить визнати за нею право власності на 3/4 частки домоволодіння розташовані за адресою АДРЕСА_1, яке складається з жилого будинку, надвірних господарських споруд та забудов, 1/4 частину в порядку спадкування за законом, 1/2 частину в порядку визнання права власності на частину майна в суспільній власності подружжя.
Також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, р. №11528, від 24 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині продажу 3/4 3 частин домоволодіння,
визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, р.№2027, від 11 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині продажу 3/4 частин домоволодіння.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з п. 5 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне або часткове рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відповідності до пп. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відповідно до частин 3 і 4 ст.215 ЦПК України рішення суду складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин і визначених до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтувались вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази тощо; а також резолютивної частини із зазначенням , серед іншого, висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 поряд з іншими вимогами, заявила позов про визнання за нею право власності на 3/4 частки спірного житлового будинку і ці вимоги були предметом судового розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що рішення районного суду не відповідає вимогам
ст.215 ЦПК України, зокрема, суд ом на порушення вимог ст. 215 ЦПК України вказані вимоги позивача не розглянуті і в резолютивній частині рішення висновки суду по суті позовних вимог не зазначені.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз’яснено, що скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 311 ЦПК, можливе, якщо суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, які перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Вимоги про визнання за позивачкою права власності на 3/4 частки спірного будинку перебувають у нерозривному зв’язку з іншими її вимогами про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними.
Оскільки судом першої інстанції порушені вище вказані вимоги процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, і судом розглянуті не всі
вимоги, що привели до ухвалення незаконного рішення, і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції..
Керуючись ст. ст. 307, 311,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника за дорученням ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2009 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
судді: