ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року Справа № 910/384/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2017

за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі№910/384/13 Господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

простягнення 94 402,41 грн.

за участю представників:

від позивача:Безпалюк О.Л.,

від відповідача:Кравчик С.М.,

від ВДВС:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 94 402,41 грн., а саме: 56 525,19 грн. пені; 26 932,49 грн. втрат від інфляції та 10 944,73 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі №910/384/13, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014, позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Київенерго": 56 525,19 грн. пені; 26 932,49 грн. втрат від інфляції; 10 944,73 грн. 3% річних.

07.07.2014 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

16.12.2016 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 44646577 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/384/13 від 07.07.2014 з підстав, передбачених п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку зі списанням згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних організацій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням. Державним виконавцем встановлено, що сума, яка підлягає списанню становить 94 402,41 грн.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якій просить визнати незаконними дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016 ВП №44646577 про закінчення виконавчого провадження та визнати недійсною постанову виконуючого обов'язки начальника ВДВС Магди С.В. від 16.12.2016 про закінчення виконавчого провадження № 44646577.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/384/13 (суддя Спичак О.М.) у задоволенні вказаної скарги на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/384/13 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії органу виконавчої служби задоволено; визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016 №44646577 про закінчення виконавчого провадження; визнано недійсною постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магдою С.В. від 16.12.2016 про закінчення виконавчого провадження №44646577.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.08.2017 у зв'язку зі звільненням з посади судді Вищого господарського суду України Самусенко С.С. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/384/13.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017 у справі № 910/384/13 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак представник Державної виконавчої служби не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників стоорін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість боржника перед стягувачем виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу і була погашена станом на дату набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на вказану заборгованість підлягають списанню з урахуванням положень ч. 3 ст. 7 вказаного Закону.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що для списання зобов'язань з оплати неустойки (штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", боржник мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру, в той час як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення ПАТ "Київенерго" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру.

Вищий господарський суд України вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 16 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Відповідно до преамбули Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з частиною першою статті 1 вказаного Закону:

- процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

- учасники процедури врегулювання заборгованості - це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 1 цього Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є:

- кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

- кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

- заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно із ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону окремо регулюється списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, - як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" набрав чинності 30.11.2016.

Місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість ПАТ "Київенерго", яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу, була погашена стягувачеві до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Таким чином зобов'язання боржника зі сплати пені, зазначені у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі №910/384/13, припинилися у відповідності до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання незаконними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/384/13 від 07.07.2014, у зв'язку зі списанням згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість ПАТ "Київенерго" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії та передбачає, що право на ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Наведеним спростовується необхідність включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, припустившись неправильного застосування наведених норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а отже безпідставно скасував ухвалу місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

У зв'язку з наведеним оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №910/384/13 скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/384/13 залишити в силі.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере