АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Колоса С.С.
Суддів : Іващука В. А., Медяного В. М.
При секретарі : Липач Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів КП Вінницьке міське БТІ, КП Вінницьке обласне БТІ про визнання права власності на частину квартири, скасування реєстраційних свідоцтв БТІ за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 9 липня 2009 року, -
у с т а н о в и л а :
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниця від 9 липня 2009 року в зазначеному позові відмовлено .
Вирішено питання про відшкодування та розподілення судових витрат .
Своє рішення суд мотивував тим, що позивачем не доведено, які кошти ним внесено на придбання спірної квартири .
У апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити, посилаючись на недотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права .
В запереченнях представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4. просить апеляційну скаргу відхилити, як безпідставну, а рішення суду першої інстанції залишити без змін .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його представника, які просять рішення скасувати з підстав викладених у скарзі, представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4 та ОСОБА_3., які вважають, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав .
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним та обгрунтованим .
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання : чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження ; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин .
З розрахункової книжки вбачається, що після розподілу квартири АДРЕСА_1 вартість двох кімнат, що належали ОСОБА_2, визначено пай у 4 656 руб. 36 коп., оплачено по розподілу 2 181 руб. 27 коп., залишок на 1 липня 1986 року становить 2 475 руб. 09 коп. ( а. с. 110 ) .
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1. перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з січня 1987 року, а у вересні цього ж року у зареєстрували шлюб. Перший пайовий внесок за спірну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 сплачено у 1982 році. За період з квітня по вересень 1987 року ( період фактичних шлюбних відносин ) за квартиру сплачено пай у розмірі 2 727 руб. 01 коп. ( а. с. 112 – 126 ) .
Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що дані кошти є його власними .
В той же час з квитанції ( а. с. 117 ) вбачається, що за квартиру в липні 1987 року внесено кошти в розмірі 2 239 руб. 37 коп.. Дана сума знята з рахунку НОМЕР_1 та належав, згідно довідки Державного ощадного банку України ОСОБА_5 ( а. с. 318 ). Як пояснив свідок ОСОБА_5 вказану суму він передав ОСОБА_2 для сплати за належну їй квартиру. При виплаті паю позивач ОСОБА_1. участі не приймав. Дані гроші ОСОБА_2 повернула через шість чи десять місяців та передала їх його дружині. Враховуючи зазначене, твердження ОСОБА_1 про те, що гроші в сумі 2 239 руб. 37 коп. є його особистими коштами є безпідставними .
Колегія суддів не бере до уваги твердження позивача про те, що згідно розписки він дав у борг ОСОБА_2 2 000 для погашення паю ( а. с. 162 – а ). В справі відсутні будь – які докази, а саме квитанції, накладні, ордера, що дана сума пішла на виплату паю за квартиру. Крім того, на момент укладання даної угоди, а саме на 17 січня 1989 року кошти за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 фактично були внесені повністю та дана обставина не оспорюється сторонами. Зі змісту цієї ж розписки вбачається, що ОСОБА_1. не претендував на частку майна, так як ОСОБА_2 була зобов"язана у шестимісячний строк повернути борг .
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що ОСОБА_1 факт сплати 2 574 руб. 89 коп. паю за спірну квартиру, який відповідає 1 / 3 частини не доведено та не надано з цього приводу доказів. Посилання позивача на те, що в 1992 році вони сплатили зі спільних сімейних коштів за 23, 8 кв. м 2 783 руб. 65 коп. також не знайшли свого підтвердження, так як в справі відсутні з цього приводу квитанції, ордера чи накладні .
Відповідно до ст. 317 ч. 1 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном .
З справи вбачається, що згідно рішення постійно діючого третейського суду при асоціації " Правовий центр підприємництва " договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 12 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. визнано дійсним та визнано право власності за ОСОБА_3. на вказану квартиру ( а. с. 86 – 88 ), а тому підстав для задоволення вимоги про скасування реєстраційного посвідчення від 23 квітня 2007 року про право власності ОСОБА_3. на спірну квартиру також не має .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що майно, яке належало кожному з подружжя до вступу в шлюб є власністю кожного з них .
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 9 липня 2009 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення .
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України .
Судді :