Справа № 2-176/09р.

 1.07.2009 року

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я  

                                                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

4 листопада 2009 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого –судді Самрука Ф.В.,

                при секретарі Остапуку Б.М.,

                за участю: позивача ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2,

                представників  відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівської районної Ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування і  розпорядження голови Ради незаконними та поновлення на роботі,

                                                          в с т а н о в и в :

     позивач посилається, що рішенням Старовижівської районної Ради № 26/6 від 26.06. 09 р. і розпорядженням голови районної Ради № 25-р від 26.06.09 р. з нею було  розірвано трудовий договір та звільнено з посади головного лікаря Старовижівської  центральної районної  лікарні (надалі ЦРЛ). Ці рішення вважає незаконними, бо ніяких порушень, що були б підставою для звільнення, вона не допустила, а мотиви звільнення являються надуманими. Оскільки на роботу вона приймалася наказом управління охорони здоров’я Волинської ОДА, то вважає, що звільнити її з роботи вправі лише це управління. Посилання у рішенні районної ради на ст. 43-1 КЗпП України про розірвання трудового договору на думку позивача є недостатнім, оскільки підстави для звільнення з роботи, передбачені ст.ст. 36,40,41 КЗпП України. Тому позивач звернулася в суд з позовом про визнання вказаних рішень  незаконними та поновлення її на  попередньому  місці роботи.

     В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві і просила його задовольнити та пояснила що рішення районної ради і розпорядження її голови про звільнення залишились нереалізованими і вона, як і раніше, продовжує працювати на посаді головного лікаря і  запису у трудову  книжку про її звільнення ніхто не вносив. Від стягнення судових витрат відмовилась.

     Представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позову не визнали.

     При цьому ОСОБА_3К пояснив, що у нього є сумніви щодо наявності законних підстав для звільнення з роботи позивача ОСОБА_1, а ОСОБА_4 пояснив, що підстави звільнення ОСОБА_1 зазначені у рішенні № 26/6, відповідають дійсності, оскільки , зокрема  тарифи про надання платних послуг були розроблені в лікарні завищеними, мають місце випадки приховування фактів смерті у лікарні та інші порушення, за які позивача, як головного лікаря, слід звільнити з роботи.

     Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета  спору ОСОБА_5, в судове засідання не з’явився, а подав до суду заяву про розгляд справи без його участі і тому суд проводить розгляд справи у відсутності третьої особи ОСОБА_5 згідно його заяви.

     Свідок ОСОБА_6 показала, що Волинським обласним територіальним відділенням антимонопольного комітету на підставі розпорядження адміністративної колегії № 20-рк від 08.04.09р. було проведено перевірку дотримання законодавства про захист економічної конкуренції Старовижівської районною Радою за 2008 рік, в результаті якої було встановлено, що Старовжівська районна Рада вчинила порушення  конкуренційного законодавства, створивши умови для зловживання Старовижівською райлікарнею  

                                                           -2-

монопольним становищем на ринках надання платних медичних послуг. Тому до лікарні у них претензій не має, а районній Раді було запропоновано здійснювати належне керівництво та аналіз діяльності райлікарні для виправлення становища.

     Свідок ОСОБА_7 показав, що зі сторони депутатів Старовижівської районної Ради при розгляді питання про звільнення позивача з роботи було приділено максимум об’єктивності та уваги і рішення з цього приводу являється законним, бо всі порушення зазначені у рішенні знайшли своє підтвердження.

     Свідок ОСОБА_8 показала,  що тарифи на платні послуги у лікарні розробляються спеціалістами лікарні, але затверджуються вони районною Радою, яка і повинна перевіряти їх правильність. Пояснила також, що у 2009 році претензій  щодо розмірів платних послуг не було.

     Заслухавши пояснення сторін, свідків та  дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

        З копії наказу начальнику управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації № 24-/ОС вбачається, що ОСОБА_1 призначена на посаду головного лікаря Старовижівської ЦРЛ з 7 лютого 1996 року.

     З копій рішення Старовижівської районної Ради № 26/6 і розпорядження її голови № 25-р від 26 червня 2009 року вбачається, що вирішено з ОСОБА_1 розірвати трудовий договір з ініціативи районної ради  як власника з 26.06.09р. на підставі ст.43-1 КЗпП України.

     Однак вказані рішення та розпорядження прийняті з грубим порушенням діючого законодавства про працю в т.ч. ст.т. 147,148,149 КЗпП України. Зокрема не зазначено, за якою саме підставою, передбачено в п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підлягає звільненню з роботи позивач ОСОБА_1, бо з одного лише посилання на п.4 ч.1 ст. 36 у рішенні та розпорядженні незрозуміло за якою саме підставою, передбаченою у цьому пункті слід звільнити з роботи ОСОБА_1 Посилання у рішенні та розпорядженні на ст.43-1 КЗпП України як підставу звільнення являється недостатнім, оскільки у даній нормі закону іде мова не про підставу звільнення як таку, а про можливість розірвання трудового договору без попередньої згоди профспілкового органу.

     Відповідачем порушений також порядок застосування дисциплінарних стягнень згідно ст. 149 КЗпП України, оскільки як з’ясовано в судовому засіданні, відповідач не зажадав від позивача письмових пояснень перед звільненням її з роботи.

     У рішенні районної ради та розпорядженні голови не зазначено коли саме допустила порушення позивач ОСОБА_1 Хоча із пояснень сторін вбачається, що іде мова про період більше ніж шість місяців з дня можливого вчинення  проступку до часу звільнення з роботи. Отже відповідачем порушений строк для застосування дисциплінарного стягнення,передбачений ст. 148 КЗпП України, у відповідності до якої дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Посилання у рішенні районної Ради № 26/6 від 26.06.09р., що при вирішенні питання про розірвання трудового договору з позивачем береться до уваги рішення районної Ради № 23/4 від 18.12.08р. про визнання роботи головного лікаря незадовільною, являється безпідставним, оскільки з оглянутого в судовому засіданні рішення Старовижівського районного суду від 7 липня 2009 року вбачається, що рішення районної Ради № 23/5 від 18.12.08р. визнано незаконним і скасовано.

     Всі доводи, відповідача і третьої особи, зазначені у рішенні та розпорядженні, на підставі яких було вирішено розірвати трудовий договір з позивачем як особою, винуватою у їх вирішенні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а отже відсутні підстави для розірвання трудового договору з позивачем ОСОБА_1

                                                           - 3 -

     Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що рішення районної ради № 26/6 і розпорядження її голови № 25-р від 26.06.09р. про розірвання трудового договору з позивачем ОСОБА_1 являються незаконними і підлягають скасуванню.

        Як з’ясовано в судовому засіданні згадані рішення № 26/6 та розпорядження №

 25-р не були реалізованими і позивача ОСОБА_1 з роботи не звільняли і вона як і раніше працює на посаді головного лікаря, а тому суд вважає, що позов необхідно задоволити частково в частині визнання незаконноми рішення та розпорядження і їх скасування без поновлення позивача на роботі, оскільки в цьому немає потреби, бо позивач з роботи не звільнена і її право на працю не порушено.

     Керуючись ст.ст. 10,60,212,213,214,215 ЦПК України, ст. 55  Конституції України, ст. 21 цивільного Кодексу України, ст.ст. 148, 149,150 КЗпП України суд, -

                                                       в и р і ш и в :

     Позов задовольнити частково.

     Визнати рішення Старовижівської районної Ради від 26 червня 2009 року № 26/6 та розпорядження голови районної Ради від 26 червня 2009 року № 25-р про звільнення з роботи головного лікаря Старовижівської центральної районної лікарні ОСОБА_1 незаконними та скасувати їх.

     В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

     Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СУДДЯ                                                                                                           Ф.В.САМРУК