НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року справа № 2-а-1947/09 м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням судді Галушки О.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження в місті Нововолинську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому про виплату недоплачених сум одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю,-
Встановив:
14 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Ново волинського міськвиконкому в частині виплати недоплачених сум одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю.
Обґрунтовуючи позов покликається на те, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії, з 8.12.2008 року йому встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 28 січня 2009 року йому виплачена одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 284,40 у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 ( в подальшому – Закон України № 796).
Проте розмір одержаної одноразової компенсації не відповідає розміру передбаченому цим законом. Вважає, що відповідно до статті 48 Закону України № 796 він як інвалід 2 групи має право на виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому відмовляється виплачувати її розміром визначеним законом. Позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати усунути зазначені порушення, провівши вказаний перерахунок та виплатити йому суму недоплаченої одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 26 940,60 грн.
До судового розгляду справи сторони подали до суду письмові заяви, в яких просять справу розглядати у їх відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 2 групи. Крім того, статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено та виплачено відповідачем компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом 2 групи в розмірі – 284,40 грн.
Відповідач у запереченні № 8793/01-02 від 29 вересня 2009 року позов не визнав, просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки при визначенні розміру одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю слід виходити з розміру, передбаченому у постанові Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який складає 284,40 грн. на теперішній час іншого порядку не встановлено.
Так, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Виплати, зазначені в цій статті, провадяться потягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення статей ЗУ "Про державний бюджет України на 2008р та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI , які суперечать Законам та Конституції, та не відповідають конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист, складовою частиною якої є пенсійне забезпечення за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 р по справі № 1-37/2008 (про збалансованість бюджету) Конституційний Суд виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема у Рішенні від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 та Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Ці позиції полягають у тому, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно зі статтями 2,6,17 Закону України " Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017 від 05.10.2000р. мінімальний розмір пенсії за віком і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян.
Прожитковий мінімум, згідно ст. 2 ЗУ "Про прожитковий мінімум" встановлюється для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Суд, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважає, що застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Ново волинського міськвиконкому при нарахуванні одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю позивачу, повинно було керуватися нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме при розрахунку виходити з розміру мінімальної заробітної плати, яка на момент виплати 28 січня 2009 року складала 605 грн.
Як вбачається з копії посвідчення серії А № 124153 від 26.12.2008 року ОСОБА_1 відноситься до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Є № 072514 від 12.01.2009р. (а.с. 3), йому відповідно до довідки МСЕК з 8.12.2008 року встановлена друга група інвалідності (а.с. 4,5), згідно експертного висновку дане захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7).
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та забезпечення виплати одноразової компенсації у встановленому законом порядку та в розмірі встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, позовні вимоги позивача у частині вимог щодо стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 26940,60 грн., не підлягають до задоволення.
При постановленні рішення суд відповідно до статті 162 КАС України, може визначити спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Управління праці та соціального захисту населення в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує допомогу відповідно до чинного законодавства. Оскільки саме на відповідачеві лежить обов’язок по здійсненню перерахунку одноразової компенсації, тому суд не може перебирати на себе функцію органу на який законодавством покладено такі повноваження , в зв’язку з чим суд вважає за необхідне зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому провести перерахунок та виплатити недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю.
Враховуючи викладене, для захисту прав та законних інтересів позивача суд визнає дії Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому щодо відмови провести перерахунок одноразової компенсації, за шкоду заподіяну здоров’ю та зобов'язує Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись ст. 160 ч.3, ст.163 КАС України, та на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », суд
Постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії щодо відмови управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міськвиконкому щодо перерахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірні.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововолинської міськвиконкому провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі встановленому статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Нововолинський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, передбачений ст.186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанови, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя О.Г. Галушка