221/4556/17

2-о/221/1266/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року Волноваський районний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді - Безрук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Чемезовій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду з даною заявою. Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02.10 год. вона народила дитину чоловічої статі у пологовому відділенні МУ «Торезька центральна міська лікарня», яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, де їй було видано медичне свідоцтво про народження №332. Зареєструвати народження дитини на території України заявниця не має можливості, оскільки медичне свідоцтво про народження дитини не відповідає вимогам діючого законодавства. Тому просила встановити факт народження нею дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судове засідання заявниця не з'явилася, в заяві зазначила, що просить розглянути справу без її присутності. На задоволенні заявленої вимоги наполягала.

Представник заінтересованої особи - Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Належними відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом ч. 1 цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справі, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства є джерелом права, зокрема рішення у справах "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey", "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia", де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Згідно медичного свідоцтва про народження МУ «Торезька центральна міська лікарня» №332 від 16.08.2017 року ОСОБА_1 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02.10 год. в пологовому відділенні МУ «Торезька центральна міська лікарня», де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, дитину - хлопчика, вагою 2800 г., дитина народилася доношеною, на 39 тижні вагітності, при одноплідних пологах, дана вагітність третя, пологи - другі.

Відповідно до ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 29.08.2017 року надано заявниці відмову у проведенні державної реєстрації народження №15.46-23-3050 та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту народження, оскільки медичне свідоцтво про народження №332 від 16.08.2017 року не відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є ОСОБА_1 та її дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянці України свідоцтво про народження її дитини, виданого державним органом України.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215, 223, 234, 256, 257-1 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Волноваський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України, уродженкою м. Ватутіно Черкаської області, другої дитини, чоловічої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02.10 годині у м. Торез Донецької області.

Рішення про встановлення факту народження підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.В.Безрук