ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р. Справа № 914/426/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова

на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 р.

у справі №914/426/17

за позовом Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Львів-Рудно

про стягнення 83 291, 26 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Устименко Н.П. - за довіреністю №479 від 30.06.2017 р.;

відповідача: ОСОБА_4 - згідно договору про надання правової допомоги №44 від 05.04.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2017 р. (суддя Н.Є. Березяк) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що укладення між сторонами додатків до договору від 01.04.2009 р., 25.01.2010 р. та 25.10.2011р., що не зареєстровані у встановленому законом та договором порядку, не можуть вважатися зміною умов до договору, а плата за оренду земельної ділянки відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви довідкою про стан розрахунків.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що станом на 27.10.2015 р. (до моменту повернення земельної ділянки ) за період з 01.01.2009 р. по 27.10.2015 р. відповідач свої зобов'язання в частині повноти та своєчасності сплати за орендовану земельну ділянку не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 83 291, 26 грн. Апелянт обґрунтовує зазначену суму тим, що між сторонами 01.04.2009 р., 25.01.2010 р. та 25.10.2011р. були підписані додатки до договору оренди землі від 06.11.2006 р., згідно яких п. 8 договору викладено в новій редакції, відповідно до якої, збільшувався розмір орендної плати.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Свої заперечення обґрунтовує тим, що додатки до договору, якими внесено зміни в розмір орендної плати нотаріально не посвідчені, а відтак зміни до договору в цій частині не внесені у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі рішення № 101 від 04.10.2006 р. між Рудненською селищною радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування лікувально-оздоровчого комплексу (готельний комплекс, водолікувальниця, сауна, басейн).

Відповідно до п.п. 8, 10, 34 вказаного договору встановлено, що розмір орендної плати складає 15939,00 грн. в рік.

Орендна плата вноситься у формі та розмірі встановленому в договорі та вноситься щоквартально протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, на розрахунковий рахунок орендодавця.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та підлягає нотаріальному посвідченню.

Як стверджує позивач, відповідно до додатків до договору від 01.04.2009 р., 25.01.2010р. та 25.01.2011 р., п. 8 договору було викладено в новій редакції, згідно якої плата за землю вноситься орендарем щорічно у вигляді орендної плати від нормативної оцінки землі з врахуванням коефіцієнту індексації за 2010 рік 1,0 та становить 34 267,77 грн. на рік та вноситься щомісячно рівними частинами. Оплата проводиться не пізніше 15 числа наступного за звітним.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем порушувались договірні зобов'язання в частинні своєчасності розрахунку за користування наданою йому земельною ділянкою, в результаті чого, станом на 27.10.2015 р., виникла заборгованість в розмірі 83291,26 грн., що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Необхідно також зазначити, що рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2015 р. у справі № 914/1056/15, договір оренди земельної ділянки від 06.11.2006 р. укладений між Рудненською селищною радою та ФОП ОСОБА_2 розірвано та зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку. Рішення суду виконано 27.10.2015 р. відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач обґрунтовує заборгованість в сумі 83 291, 26 грн. укладенням між сторонами додатків від 01.04.2009 р., 25.01.2010 р. та 25.10.2011 р. до договору оренди землі від 06.11.2006р., згідно яких п. 8 договору викладено в новій редакції, відповідно до яких відповідно збільшувався розмір орендної плати, яка, на думку позивача, на рік становить 34 267,77 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, договір оренди земельної ділянки від 06.11.2006 р., зареєстрований у встановленому законом порядку у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що вчинено запис у державному реєстрі земель від 13.11.2006 р. за № 04:06:438:02520 км. 04-8.

Таким чином, оскільки основний договір оренди землі від 06.11.2006 р. було укладено у письмовій формі, з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, додатки до договору про зміну істотних умов договору, а саме: орендної плати повинні були бути вчинені у такій самій формі - з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.

Натомість доказів нотаріального посвідчення та державної реєстрації всупереч умовам договору та закону вищезазначених додатків від 01.04.2009 р., 25.01.2010 р. та 25.10.2011 р. до договору оренди землі від 06.11.2006 р. в матеріалах справи відсутні, що спростовує твердження позивача про зміну умов договору.

Разом з тим, оскільки плата за оренду земельною ділянкою за рік відповідно до умов п.8 договору від 06.11.2006 р. становить 15 939,00 грн., колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що відповідачем орендна плата сплачена в повному обсязі, що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви довідкою про стан розрахунків, з якої вбачається, що впродовж 2009-2015 років відповідачем сплачувалась сума, що перевищує розмір орендної плати, встановлений п.8 договору, а відтак, заборгованість з орендної плати станом на час звернення з позовом до суду відсутня.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст.257, ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» із змінами і доповненнями).

Отже, суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача, оскільки позивачу у задоволенні позовних вимог відмолено з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 р. у справі №914/426/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати в адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Н.М. Кравчук

О.Л. Мирутенко