Справа № 136/1171/17 Провадження № 22-ц/772/2322/2017Головуючий в суді першої інстанції Стадник С.І.

Категорія 59Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Іващука В.А., Медвецького С.К., секретар - Агеєва Г.В., за участі: представника заявника - ОСОБА_2 та представника ПАТ - Рожкова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року про забезпечення позову постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення коштів, -

встановила:

26 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив: стягнути з ПрАТ «СТ «Гарантія» на його користь кошти в сумі 638892 грн., з яких: індекс інфляції - 227087 грн. (соняшник - 39242 грн. кукурудза - 187845 грн.), три відсотка річних - 29202 грн. (соняшник - 5419 грн. кукурудза - 23783 грн.), неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (соняшник - 69482 грн. кукурудза - 313122 грн.).

27 липня 2017 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу, якою накласти арешт на рухоме і нерухоме майно (майнові права, інші активи), а також на усі грошові кошти ПрАТ «СТ «Гарантія».

Позов та заяву мотивовано тим, що між ОСОБА_4 та ПрАТ «СТ «Гарантія» було укладено договір страхування сільськогосподарських культур.

Після укладення договору настав стразовий випадок. Страхове відшкодування після ухвалення судового рішення про його стягнення виплачено не було.

Відповідач ухиляється від його сплати, і на даний час рішення суду не виконано.

Внаслідок невиплати відшкодування у відповідача утворилась заборгованість по інфляційним втратам, трьом відсоткам річних та неустойкою, всього 638 892 грн.

Філія «Вінницька регіональна дирекція» ПрАТ «СТ «Гарантія», з якою ОСОБА_4 укладав договір, знаходиться в процесі ліквідації.

Ці обставини свідчить про можливе ухиляння від виконання майбутнього рішення суду, яким можливо буде задоволено позов.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ПрАТ «СТ «Гарантія», в тому числі грошові кошти, які обліковуються на рахунках фінансових установ, в межах суми заборгованості - 638892 грн.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ПрАТ «СТ «Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції на постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвалу постановлено без поважних на те підстав, зокрема, на рішення Липовецького районного суду Вінницької області та Апеляційного суду Вінницької області, якими стягнуто страхове відшкодування в розмірі 392798 грн. на користь ОСОБА_4 ПрАТ «СТ «Гарантія» подало касаційну скаргу за якою на даний час вирішується питання про відкриття касаційного провадження; ліквідовано було лише філію «Вінницька регіональна дирекція» ПрАТ «СТ «Гарантія», яка була регіональним підрозділом ПрАТ «СТ «Гарантія», а ПрАТ не перебуває ні в процесі припинення, ні в процесі банкрутства чи санації; крім того, накладення арешту на кошти ПрАТ буде перешкоджати його господарській діяльності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4 суд виходив з того, що заявник довів належними доказами наявність фактичних обставин з якими він пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності ПрАТ «СТ «Гарантія», а невжиття таких заходів може унеможливити або ж суттєво ускладнити виконання рішення в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з судовим рішенням суду першої інстанції зважаючи на наступні обставини.

Судом встановлено, що 01.07.2014 року між ОСОБА_4 та філією «Вінницька регіональна дирекція» ПАТ «СТ «Гарантія» було укладено договір комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур (а.с.7-11).

В ніч з 16.09.2014 року на 17.09.2014 року та в період з 05.12.2014 року до 09.12.2014 року настав страховий випадок, про що 17.09.2014 року та 09.12.2014 року ОСОБА_4 повідомив ПрАТ «СТ «Гарантія».

23.03.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СТ «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26.05.2015 року та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06.07.2017 року з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_4 стягнуто страхове відшкодування в розмірі 392798 грн. (а.с. 12-29).

Рішення судів досі не виконано.

На даний час ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів, яким просить стягнути на його користь інфляційні втрати, три відсотка річних та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення виконання зобов'язання.

Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Твердження апелянта про подачу касаційної скарги на рішення суду про стягнення страхового відшкодування є безпідставними так як подача касаційної скарги на судове рішення не звільняє боржника від його виконання після набрання ним законної сили.

Доводи апелянта про подачу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ клопотання про зупинення виконання рішення суду колегія суддів до уваги не бере, так як ухвалою касаційного суду від 02.09.2017 року у його задоволенні відмовлено.

Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, наклавши арешт на майно та грошові кошти відповідача, в межах суми заборгованості (по позову), виконав вимоги вищевказаної Постанови Пленуму Верховного суду України в частині співмірності щодо вимог позову.

Про наявність перешкод в здійсненні господарської діяльності в разі забезпечення позову мова йти не може, оскільки арешт накладено в межах вимог позову (розмір відшкодування), крім того, відповідач сам стверджував про великі прибутки.

Також факт невиконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування протягом тривалого періоду стверджує про небажання відповідача виконувати судові рішення, що дає можливість стверджувати про невиконання інших судових рішень, в тому числі у справі зо позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «СТ «Гарантія» про стягнення коштів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги предмет спору, прийшла до висновку, що вид забезпечення позову співмірний із заявленими позивачем вимогами та застосований, виходячи із принципів розумності і справедливості, обраний спосіб забезпечення позову відсутній в переліку їх обмежень, передбачених частинами 4, 5 ст. 152 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. А тому право відповідача у справі, щодо користування рухомим і нерухомим майном, ухвалою суду обмежені тимчасово.

Колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотримання закону, відповідає матеріалам справи, а мотиви апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції

Пунктом 1 частини 1 статті 312 ЦПК України закріплено, що апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» - відхилити.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 28 липня 2017 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ Сало Т.Б.

Судді: /підпис/ Іващук В.А.

/підпис/ Медвецький С.К.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Сало Т.Б.