Справа № 1522/18895/12

Провадження № 2а/1522/1571/12

П О С Т А Н О В А

Іменем УКРАЇНИ

«06»листопада 2012 року

Приморський районний суд м. Одеси як адміністративний суд в складі:

Головуючого –судді Погрібного С.О.

за секретаря –Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до п’ятого травня, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня за 2012 рік у розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством, зобов’язати відповідача виплатити йому заборгованість, що утворилась в наслідок не вірного розрахунку в сумі 5 688,0 гривень, а також зобов’язати відповідача у подальшому здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня відповідно до чинного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як інвалід війни 2-ї групи, має право на щорічну разову грошову допомогу до п’ятого травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, проте вказана грошова допомога за 2012 рік була нарахована та виплачена позивачу в сумі 1 920,0 гривень.

Відповідач, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, надав до суду письмові заперечення щодо пред’явлених позовних вимог, якими просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись при цьому на те, що вказані виплати були здійснені позивачу у повному обсязі, відповідно до розміру, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому посилання позивача є безпідставними, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

В судове засідання сторони не з’явились, сповіщались належним чином, поважних причин неявки суд не повідомили.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами документи та матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступних висновків, вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 519164, ця інвалідність є безстроковою. Отже, позивач є особою, на яку розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як вбачається з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Дана редакція Закону України від 28 грудня 1998 року, і вона діє по теперішній час. При здійсненні виплат інвалідам необхідно керуватись саме даною нормою в такій редакції, враховуючи наступне.

В 2007 році в цю статтю були внесені зміни пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів». У зв’язку з чим даною статтею передбачалась інвалідам війни щорічна, до 5 травня, разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте, ці зміни, відповідно до Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розділу І, п. 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік…»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст. 67 розділу І, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ цього ж Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

З врахуванням вищенаведеного, виплата щорічної разової соціальної допомоги інвалідам війни виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів, визнана неконституційною. Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до вищевикладених обставин, суд вважає, що невиконання Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради вимог закону відносно виплати щорічної допомоги до Дня Перемоги в 2012 році є підставою для визнання цих дій протиправними.

В 2012 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі – 1 920,0 гривень. З заперечень відповідача вбачається, що розмір грошової допомоги, визначений Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2012 року «Про підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд приймає до уваги той факт, що відповідач, в своїх діях по нарахуванню щорічної соціальної допомоги в 2012 році, керувався постановою Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2012 року «Про підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Враховуючи, що такі зміни визнані неконституційними, суд зауважує на тому, що відповідач не міг при нарахуванні та визначенні розміру щорічної соціальної допомоги керуватись в своїх діях постановою Кабінету Міністрів України, оскільки розмір даної допомоги вже визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу, ніж постанова.

Відповідно до ст. 8 Конституції України та принципу верховенства права закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний підзаконно-правовий акт. А тому, при наявності суперечок між законом та постановою, необхідно керуватись нормами саме закону. Враховуючи це, суд вважає, що при нарахуванні соціальних доплат в 2012 році відповідач повинний був керуватись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 4 квітня 2011 року № 341.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та, дійсно, нарахування щомісячної соціальної допомоги повинно здійснюватись в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як то передбачено ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції від 28 грудня 1998 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу, а у жінок –20 років встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»це є повноваженнями органів праці та соціального захисту населення.

Отже, позивачу необхідно доплатити щорічну разову соціальну допомогу до Дня Перемоги в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», восьми прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України»на 2012 рік з врахуванням вже виплачених 1 920,0 грн.

Частково задовольняючи позов, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача у майбутньому забезпечити виплату щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня у розмірах, встановлених чинним законодавством, оскільки суд може захистити право відповідача, що ще не було порушено.

Керуючись ст.ст. 150, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 11, 12, 71, 86, 100, 128, 183-2, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до п’ятого травня –задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо ненарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2012 році в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»–протиправними.

Зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як інваліду першої групи, щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в розмірі восьми прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»з врахуванням вже виплачених сум за цей період.

У задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частини рішення), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ:                                            С.О. Погрібний

06.11.2012