Справа № 2а-595/09/0524  

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ  

  15 липня 2009 року               місто Кіровське  

Кіровський міський суд Донецької області в складі:  

головуючого – судді                                             Карабан І.І.  

при секретарі     Соляник В.О.  

за участю  позивачки                                            ОСОБА_1  

представника відповідача                  ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського міського суду Донецької області справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської міської ради  про   стягнення недоотриманої  допомоги по догляду за дитиною, -  

ВСТАНОВИВ:  

  10 червня 2009 року позивачка звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської Ради (далі - УПСЗН)  з відмови нарахувати та виплатити їй  недоплачену   допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі – Закон  України № 2811-ХІІ) за період з   01 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року, зобов’язанню   відповідача  нарахувати та виплатити вказану допомогу за період  з 01 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 2019 грн..  Просила відновити пропущений строк    для звернення  до суду, оскільки  про її права  на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму  вона дізналася із ЗМІ в листопаді 2008 році.     В обґрунтування  своїх вимог посилалась на те, що  має на своєму утриманні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і перебуває на обліку в УПСЗН,  їй  була призначена допомога по догляду за дитиною  до досягнення нею  трирічного віку, однак відповідачем   вказана виплата за період з липня по  грудень 2007 року виплачувалась їй в значно менших розмірах, ніж передбачено законом.  

  В судовому   засіданні  позивачка, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. Пояснила, що на в кінці листопада 2008 року із ЗМІ дізналася,  що допомога  по догляду  за дитиною виплачується в меншому розмірі, ніж передбачено законом. Вона звернулась до відповідача, але їй було відмовлено у виплаті недоплаченої допомоги.  Вона була впевнена, що її права не можуть бути порушені  посадовими особами відповідача.  Просила стягнути на її користь судові витрати, які полягають з судового збору на витрат адвокату за складання позову.  

  Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності № 01-17/3219 від 08.12.2008 р., позов не визнала в повному обсязі і пояснила, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 положення абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які встановлюють розмір виплат допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку, визначені неконституційними, однак додаткових вказівок щодо порядку погашення заборгованості, яка виникла внаслідок застосування  положення статті 56 вказаного Закону в Рішенні Конституційного суду не вказано і додаткові кошти з Державного бюджету  як на погашення цієї заборгованості, так і на виплату допомоги в подальшому у встановленому законом розмірі також на рахунок управління не надходили.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд  вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Судом встановлені такі факти та відповідно до них правовідносини.  

Позивачка  є матір’ю дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.10). Дитина проживає разом з нею.(а.с.4)  

Відповідачем   позивачці було сплачено в   квітні -  липні 2007 року – 129,03 грн. щомісяця, в серпні 2007 року – 132,64 грн., в вересні 2007 року – 134,45 грн.,  в жовтні 2007 року – 136,13 грн., в листопаді 2007 року – 140,05 грн., грудні 2007 року   144,10 грн.  

18 травня 2009 року    УПСЗН  листом № 01-17/1453 за підписом начальника управління відмовлено позивачці у виплаті їй заборгованості з щомісячних виплат  допомоги по догляду за дитиною  з причин   правомірності  здійснення управлінням розрахунку.  

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.  

Закон України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21 листопада 1992 року (далі Закону України № 2811-ХІІ) відповідно до  Конституції України  встановлює  гарантований  державою  рівень  матеріальної підтримки сімей з  дітьми  шляхом  надання  державної  грошової  допомоги  з урахуванням  складу сім'ї,  її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям  з  дітьми  у загальній системі соціального захисту населення.  

Закон  України № 2811-ХІІ є спеціальним законом, що регулює  правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.  

Відповідно до  ч.1 ст.1 Закону України № 2811-ХІІ  громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.  

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України № 2811-ХІІ одним із видів допомоги є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

Відповідно  до ч.1 ст.15 Закону України № 2811-ХІІ  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років  ( в редакції статті, яка діяла до 1 січня 2008 року).  

Відповідно  до ст..56  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року   допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у   розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року  було зупинено на 2007 рік дію статті 15 Закону України № 2811-ХІІ. Рішенням  Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року (справа про соціальні гарантії громадян № 1-29/2007) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року з наступними змінами і доповненнями розмір прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років з 1 квітня 2007 року становить 463 гривні, а  з 1 жовтня 2007 року становить 470 гривень.  

Таким чином , позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму  для дітей віком до 6 років, а дії відповідача по відмові в нарахуванні та виплати недоплаченої суми допомоги у вказаному розмірі є неправомірними.  

З урахуванням викладеного сума недоплаченої відповідачем позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає  1896 гривень 42 копійки ((463 грн/31 день х 23 дня – 129,03 грн/31 день х 23 дня)  + (463 – 132,64)  + (463 – 134,45) + (470 – 136,13) + (470 – 140,05) + (470 – 144,10)).  

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України № 2811-ХІІ покриття витрат на виплату державної допомоги сiм'ям з дiтьми здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України у виглядi субвенцiй до мiсцевих бюджетiв.  

Суд не бере  до уваги доводи відповідача про пропущення позивачкою встановленого ст.99 КАС України річного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушений прав, свобод  та інтересів громадян, оскільки вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі.  

Ч.2 ст.99 КАС України визначено, що  річний строк  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів  

Суд вважає, що річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав   почав перебіг з листопада 2008 року, тобто з дня коли позивачка    дізналася про своє порушене право із ЗМІ. Про вказану обставину також свідчить той факт, що саме після цього позивачка звернулася до відповідача з проханням про виплату її недоплаченої суми допомоги. Суд вважає, що відповідач, як суб’єкт власних повноважень, який повинен  діяти у відповідності до законодавства, не тільки не проінформував позивачку про її права, а і ввів її в оману  стосовно  істинного розміру допомоги, оскільки повідомив позивачку листом від 18 травня 2009 року про виплату їй допомоги в 2007 році згідно чинного законодавства із розміру, який встановлено  ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  у той час коли вказана норма була визнана  неконституційною.  

З цих підстав суд вважає, що позивачкою не пропущено вказаний строк і тому підстав для його відновлення не має.  

В іншій частині  виплати допомоги в 2007 році дії відповідача правомірні і тому вимоги позивачки по  зобов’язанню відповідача виплати їй недоплачену допомогу  з  01 липня 2007 року по 8 липня 2007 року не підлягають задоволенню.  

У зв’язку з тим, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, підлягають присудженню здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати – судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп. (а.с.1) з місцевого бюджету Кіровської міської ради.  

Витрати позивачки за складання адміністративної позовної зави в сумі 100 гривень не є витратами на правову допомогу і тому  не підлягають стягненню з відповідача, оскільки витрати на правову допомогу  - це витрати сторін, які вони несуть  у зв'язку із оплатою допомоги або іншого фахівця в галузі права, які беруть участь у справі.  

На підставі викладеного, відповідно до ст. 19 ч.2  Конституції України, Рішення Конституційного Суду України   від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян № 1-29/2007), ст.ст. 1, 3, 15  Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ,     ст. 56,71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, керуючись ст.ст.2, 4, 8, 11, 17, 104, 158-163 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити частково.  

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради по відмові в нарахування та виплаті недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  із розрахунку встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років протиправними.  

Зобов'язати  Управління праці та соціального захисту населення  Кіровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1  недоплачену суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 в розмірі 1896 гривень 42  копійки за рахунок  коштів Державного бюджету України   .  

Стягнути  на користь ОСОБА_1  за рахунок місцевого бюджету Кіровської міської ради  понесені судові витрати по сплату судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.  

В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.  

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 липня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 20 липня 2009 року.  

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Кіровський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення  постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно  до статті 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі,  і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти  днів після подання заяви  про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, з одночасним направленням копії апеляційної  скарги  особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти  днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя: