УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/16681/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, ОСОБА_4, Управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності та реєстрації земельної ділянки,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся з даним позовом та після його уточнення просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 17.1. додатку 1-А рішення 27 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 06 листопада 2008 року №777 «Про приватизацію, передачу в оренду надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м. Житомира» в частині затвердження технічної документації та передачі безоплатно у власність та оренду ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,0759 га і 0,0070 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 28.11.2008, площею 0,0759 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться по АДРЕСА_1

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасувати запис про реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що приватизація земельної ділянки та ухвалення відповідного рішення про передачу у власність і в оренду земельних ділянок було здійснено з порушенням вимог ст. ст. 118, 151 Земельного кодексу України, які регламентують порядок безоплатної приватизації земельної ділянки. Зокрема, спірну земельну ділянку було приватизовано без рішення місцевої ради про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Закон передбачає приватизацію земельної ділянки в порядку відведення на підставі проекту землеустрою, а не технічної документації про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, з виділенням частини ділянки з присадибної ділянки по вищевказаній адресі, на якій розташовано житловий будинок, що перебуває у спільній частковій власності сторін без поділу будинку в натурі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 червня 2016 року позов задоволено частково. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування записів про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку та у Державному земельному кадастрі. В іншій частині позов задоволено повністю. Додатковим рішенням того ж суду від 19 червня 2017 року вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_2, а також відповідач ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким скасувати записи про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не дослідив всі обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що для відновлення стану земельної ділянки, площею 0,1907 га, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1, необхідно скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0759 га по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. Існуючий запис у ДЗК свідчить про наявність на публічній карті України сформованої земельної ділянки, площею 0,0759 га, яка у відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України має визначену площу і межі. Також вказує, що наявність зареєстрованого права власності відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку та наявність державної реєстрації земельної ділянки позбавляє позивача ОСОБА_3 права на здійснення нового розмежування земельної ділянки та оформлення свого права власності та/або оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 ум. Житомирі у відповідності до вимог чинного земельного законодавства.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що полягає в неповноті та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Зокрема, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд вважав встановленими. Має місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Так, суд не взяв до уваги те, що земельна ділянка, якою користується позивач не межує з його земельною ділянкою, ОСОБА_3 є співвласником будинку під літ.«А». Оспорюваний державний акт на право власності на землю видано на земельну ділянку, де розташований його власний будинок під літ. «В», що почав будуватися ще у 1995 році і має адресу: АДРЕСА_2. Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_5 Відтак, на думку апелянта, будь-які права ОСОБА_3 не були порушені при оформленні права власності на земельну ділянку.

Також ОСОБА_4 наголошує на тому, що позивачу було відомо про наявність оспорюваного рішення Житомирської міської ради ще в середині 2011 року, а з позовом вона звернулася лише у листопаді 2015 року. Таким чином, ОСОБА_3 пропущено строк позовної давності, а судом в порушення вимог ст. 257 ЦК України вказану обставину не взято до уваги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням виконкому Житомирської міської ради народних депутатів від 27 серпня 1954 року № 573 за житловим будинком АДРЕСА_1 було зареєстровано земельну ділянку площею 2047 кв.м. (т.1 а.с. 64, 65).

Відповідно до рішення виконкому міської ради від 11 січня 1996 року № 12 будинку АДРЕСА_3 була надана уточнена адреса: АДРЕСА_1.

У той же час згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4 виданого ОСОБА_3 станом на 14 листопада 2011 року, загальна площа земельної ділянки, яка закріплена за цим будинком становить 1907 кв.м. (т.2 а.с. 15 на звороті).

Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 27 червня 2008 року № 73-А-2642, ідеальні частки співвласників на земельну ділянку вказаного житлового будинку згідно первинної реєстрації права власності складали:

- ОСОБА_4 - 33/100 ід.ч.;

- ОСОБА_3 - 12/100 ід.ч.;

- ОСОБА_5 - 55/100 ід.ч. (т.1 а.с. 65).

Судом встановлено, що згідно документів інвентаризаційної справи № 2642, копії яких знаходяться у матеріалах цивільної справи, у зв'язку із відчуженням та здійсненням співвласниками добудов до будинку їх ідеальні частки змінювалися та виділялися в натурі на підставі рішення народного суду м. Житомира від 28 червня 1967 року по справі № 2-1313 та рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 26 грудня 1975 року по справі № 2-1501 (т.1 а.с. 59-63, 66, т.2 а.с. 12-14, 91-100).

Судом першої інстанції на момент ухвалення рішення встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, позначений літ. «А» зареєстровано за ОСОБА_4 - 27/100 ідеальних часток; - ОСОБА_3 - 40/100 ідеальних часток; - ОСОБА_5 - 33/100 ідеальних часток. Розмір ідеальних часток сторонами у судовому порядку не оспорюється, відповідний договір або судове рішення про виділення в натурі частин житлового будинку безпосередньо ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 згідно вказаних ідеальних часток відсутні.

Згідно матеріалів справи 01 жовтня 2008 року між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено угоду про встановлення порядку користування і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 м. Житомир ( т.1 а.с. 73-74).

01 жовтня 2008 року між співвласниками житлового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено угоду про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Спільна заява посвідчена нотаріально ( т.1 а.с. 151, 176). За цією угодою загальна площа земельної ділянки становить 0,1907 га, площа земельної ділянки, яка відповідає ідеальній частці ОСОБА_4 у будинку становить 0,0629 га, а користується він земельною ділянкою, площею 0,0829 га.

Рішенням 27 сесії 5 скликання Житомирської міської ради від 06 листопада 2008 року №777 «Про приватизацію, передачу в оренду надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м. Житомира» (пункт 17.1. додаток 1-А рішення) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, а також безоплатно надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0,0759 га та в оренду 0,0070 га, а всього 0,0829 га (т.1 а.с. 9, т.2 а.с. 7).

28 листопада 2008 року ОСОБА_4 видано Державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0759 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_4), зареєстрований у книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010820901255 (т.1 а.с. 10, т.2 а.с. 8).

29 грудня 2008 року між Житомирською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_4, як орендарем, було укладено договір оренди землі, за яким останньому було передано в оренду на 5 років земельну ділянку, площею 0,0070 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Житомирі (кадастровий номер НОМЕР_5).

Згідно даних технічного паспорта ОСОБА_3 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_4 було здійснено самочинне будівництво жилого будинку літ. «В» за вказаною адресою (т.2 а.с. 15 на звороті).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради 22 квітня 2010 року № 296 ОСОБА_4 оформлено право власності з видачею свідоцтва встановленого зразка на будинок, площею 303,40 кв.м. по АДРЕСА_1 у м. Житомирі, а 30 квітня 2010 року його зареєстровано КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (т.1 а.с. 20).

У зв'язку із зверненням ОСОБА_4 виконавчим комітетом Житомирської міської ради 15 січня 2014 року було прийнято рішення № 12 про надання нових адрес об'єктам нерухомості згідно з додатком, в тому числі житловому будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 присвоєно нову адресу - АДРЕСА_1

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2012 року у справі № 2-976/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Житомирської міської ради, Управління Держкомзему у м. Житомирі, треті особи: ОСОБА_5 та КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, визнано недійсною угоду про порядок використання та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Житомирі, укладену 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2 а.с. 9). Вказане судове рішення є чинним.

Положеннями статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно приписів статті 89 ЗК України земельні ділянки співвласників жилого будинку перебувають у спільній сумісній власності.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом ( частини 3, 4, 5 статті 89 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України (в редакції 2008 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян (частина 2, частина 3 пункт «а» статті 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України.

Частиною 4 статті 120 ЗК України, в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин, передбачено що при переході права власності на будівлю чи споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно частини 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Висновком експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 10 листопада 2016 року № 13206/16-41 встановлено, що технічна документація із землеустрою, затверджена рішенням Житомирської міської ради від 06 листопада 2008 року № 777, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, землекористувач : ОСОБА_4; площа: 0,0829 га; адреса: АДРЕСА_1; цільове використання: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, не відповідає за складом та змістом вимогам законодавства, чинного станом на 06 листопада 2008 року (т.1 а.с. 205-220).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поділ будинку АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не здійснено. Наявність судових рішень, на які посилається у доводах апеляційної скарги ОСОБА_4, підтверджує лише факт зміни ідеальних часток і виділення їх в натурі попереднім власникам цього жилого будинку.

Встановлено, що право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,0759 га, було оформлено виходячи із права останнього на 27/100 ідеальних часток жилого будинку АДРЕСА_1. При цьому, його частка у загальній площі земельної ділянки 0,1907 га, яка зазначена у матеріалах інвентаризаційної справи, становить 0,0629 га, а користується він земельною ділянкою, площею 0,0829 га, враховуючи ще надану йому в оренду частину земельної ділянки площею 0,0070 га.

Угоду, яка була укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Житомирі, що було враховано Житомирською міською радою при прийнятті рішення про передачу у власність ОСОБА_4 частини земельної ділянки у таких розмірах, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано недійсною.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду, що ухвалене рішення органу місцевого самоврядування порушує принцип пропорційності права на земельну ділянку співвласників будинку відносно їх часток у вартості об'єкта нерухомості.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що земельна ділянка, яка йому виділена у власність розміщена під його власним будинком АДРЕСА_1 який зазначений в інвентаризаційній справі під літ. «В» і ніяким чином не порушуються права ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки будівництво вказаного жилого будинку було здійснено самочинно, право власності на нього оформлено лише 22 квітня 2010 року, а Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0759 га видано 28 листопада 2008 року.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо необхідності застосування до позовних вимог ОСОБА_3 строку позовної давності.

Зокрема, як убачається із матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції копію оспорюваного державного акта про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 отримала на адвокатський запит з Управління Держкомзему у Житомирській області у грудні 2011 року в порядку підготовки до розгляду цивільної справи № 2-976/2012.

Копію технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо обставин передачі у власність та в оренду земельних ділянок ОСОБА_4 було витребувано Богунським районним судом м. Житомира з Управління Держкомзему м. Житомира у лютому 2012 року.

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовом в порядку адміністративного судочинства про визнання не чинним спірного рішення Житомирської міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4.( справа № 2-а-664/12).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року провадження по справі було закрито в зв'язку з тим, що оспорювання правомірності виділення земельної ділянки у власність має вирішуватися у порядку цивільного судочинства (т. 1 а. с. 80-82).

30 листопада 2015 року зареєстровано Богунським районним судом м. Житомира позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, яка є предметом розгляду даної справи.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 щодо незаконності судового рішення в частині відмови у зобов'язанні державних реєстраційних органів скасувати реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку з огляду на наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта державними реєстраторами відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень департаменту реєстрації Житомирської міської ради не проводилася державна реєстрація права власності на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Житомирі (т.2 а.с. 272-273).

Відповідно до пункту 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою (пункт 61 Порядку).

Відтак, вимога позивача про зобов'язання державних органів реєстрації вчинити певні дії щодо скасування реєстрації права власності на спірну земельну є необґрунтованою, оскільки департаментом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Житомирської міської ради не проводилася державна реєстрація права власності на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Житомирі, а запис у Поземельній книзі, щодо реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, підлягає скасуванню за наявності судового рішення, яке набрало законної сили про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянти посилаються на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до положень ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2017року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: