ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року № 8239/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Багрія В.М., Улицького В.З.,
Золотому Я.В.,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1. 03.11.2008 року звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по інвалідності згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, а також ставив питання провести перерахунок призначеної пенсії з 01.06.2007 року до 01.12.2008 року згідно вказаних статей Закону та зобов'язати відповідача підвищувати розмір державної та додаткової пенсії у випадку збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позову вказував на те, що йому встановлена II група інвалідності, пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів II групи у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 вищезгаданого Закону передбачено, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. На письмові звернення щодо перерахунку пенсії управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші відмовлено.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що нарахування та виплата позивачу державної та додаткової пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем здійснюється не у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», а покликання на постанову Кабінету Міністрів України є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача. Разом з тим, зобов’язання відповідача на майбутнє вчиняти певні дії є неаргументованою вимогою позивача, позаяк відсутні факти порушення пенсійних прав останнього з цього приводу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити стороні позивача в задоволенні позову. Покликання маються на те, що законних підстав щодо застосування іншого порядку визначення розміру пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» законодавством не встановлено. Крім того, місцевим судом не враховано вимог ч.2 ст. 152 Конституції України, а тому рішення № 10-рп Конституційним Судом України набрало чинності з дня ухвалення 22.05.2008 року і зворотної дії в часі немає.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1. є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, є інвалідом II групи, що підтверджується відповідним посвідченням та який має право, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на призначення державної та додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров’ю.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є правильним висновок місцевого суду про те, що позивач має права на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню не підлягають постанови Кабінету Міністрів України, позаяк такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав, відтак застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 01 квітня 2007 року - 406 гривень, із 01 жовтня 2007 року – 411 гривень, із 01.04.2008 року – 481 гривень, із 01.07.2008 року – 482 гривень, із 01.10.2008 року – 498 гривень, який необхідно застосувати під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсій та невиплати недонарахованої суми пенсій.
Що стосується 2008 року, то в статті 50, 54 Закону України № 796 були внесені зміни, які набрали чинності з 01.01.2008 року та у відповідності до яких, додаткова і державна пенсія обраховувалась в процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Вказані зміни внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
З наведеного випливає, що позовні вимоги в частині з 01.01.2008 по 22.05.2008 рік щодо зобов’язання сторону відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є неаргументовані та задоволенню не підлягають, в чому допустився помилки місцевий суд.
Отже, враховуючи що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління Пенсійного фонду України в м. Калуші має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи у вищевикладеній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Калуші Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року по справі №2-а-5816/08/0907 скасувати та винести нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Калуші неправомірними та з обов’язати провести ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої суми державної та додаткової пенсії за період з 01.06.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 01.12.2008 рік у відповідності до статей 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
В.М. Багрій
В.З. Улицький.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлено
та підписано 08.10.2009 року.