Провадження № 2/1522/4763/12

Справа №2-467/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Турецького О.С.,

при секретарі - Гасуляк С.Г.,

за участю представника позивача по первісному позову –ОСОБА_1, відповідача по первісному позову –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі об’єднану цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі –ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»(далі –ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № ML -509/015/2008 (далі –Кредитний договір), відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит в розмірі 84 700,00 (вісімдесят чотири тисячі сімсот) доларів США. В забезпечення належного виконання зобов’язань позичальника за Кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань у відповідачів виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої станом на 13.01.2010 р. становить 85 619 (вісімдесят п’ять тисяч шістсот дев’ятнадцять) доларів 22 центи США. Посилаючись на викладене, Позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість.

В судовому засіданні 27.03.2012р. ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про об’єднання в одне провадження цивільної справи № 2-467/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цивільної справи № 2-5483/11 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»про захист прав споживачів, та справам було присвоєно один номер № 2-467/11.

02 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»та нею був укладений Кредитний договір № ML -509/015/2008 про надання споживчого кредиту в розмірі 87600 доларів США під плаваючу процентну ставку, для придбання нерухомого майна –житла. Але позивач вважає, що після підписання договору були виявлені помилки стосовно умов договору, тому позивач просила суд внести зміни у Кредитний договір про надання споживчого кредиту.

В судове засідання з’явились: представник позивача по первісному позову, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечував, відповідач по первісному позову ОСОБА_2 позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»не визнав. Відповідач по первісному позову (позивач по об’єднаній справі) ОСОБА_3 до суду не з’явилась, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки суду не повідомила.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, обґрунтування об’єднаного позову, вислухавши доводи сторін, вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі фактичних обставин по справі, а позовні вимоги об’єднаного позову ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 25 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» громадянкою України ОСОБА_3, (далі - «Позичальник») було укладено Кредитний договір № МL-509/015/2008, відповідно до умов якого, Позичальникові було надано Кредит в розмірі: 84 700,00 (вісімдесят чотири тисячі сімсот) доларів США, що підтверджується Кредитною заявкою від 25 червня 2008 року.

В забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором, 25 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянином України ОСОБА_2 (далі - «Поручитель») було укладено Договір поруки № SR-509/015/2008 (далі - «Договір поруки»).

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі –ПАТ «ОТП Банк») (Нова редакція) погодженого Національним банком України 18.06.2009 року, затвердженого Рішенням Загальних Зборів Акціонерів 23.04.2009 року, Протокол № 53, ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов’язків Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк».

Згідно з договором купівлі –продажу кредитного портфелю № б/н від 26.11.2010 року, правонаступником ПАТ «ОТП Банк» та позивачем по первісному позову, відповідачем по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 являється Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Згідно п. 1.1. Частини № 2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний своєчасно повернути суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у Кредитному договорі.

Порядок виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором встановлений пунктом 1.5. (з підпунктами) Частини № 2 Кредитного договору. Зокрема, відповідно до підпункту 1.5.1. Частини № 2 Кредитного договору, погашення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому Кредитним договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення Кредиту та сплати процентів.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від, кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. З Частини № 1 Кредитного договору, для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка визначається як Фіксований відсоток + FIDR, де Фіксований відсоток дорівнює 4,25 %(чотири цілих, 25 сотих відсотків) річних, FIDR - це процентна ставка по строкових депозитних вкладах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк дії депозитного договору. В залежності від вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватися Банком (зменшуватися чи збільшуватися) в порядку передбаченим Кредитним Договором. Підпунктом 1.4.1.1.2. пункту 1.4. Частини №2 Кредитного договору передбачено, що у разі використання Плаваючої процентної ставки, проценти за користування Кредитом розраховуються як Фіксований відсоток + FIDR з розрахунку Річної бази нарахування процентів (дванадцять місяців у році).

Порядок нарахування процентів врегульовано підпунктом 1.4.1.2. пункту 1.4. Частини № 2 Кредитного договору, відповідно до якого, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до п. 1.5. Кредитного договору.

Однак, в порушення умов Кредитного договору, погашення частин Кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачених Графіком повернення Кредиту та сплати процентів розмірі та строк не відбувається,

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 1.9.1. Частини № 2 Кредитного договору, незважаючи на інші положення Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за Кредитним договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7. та ст. З Кредитного договору), та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі - «Вимога»). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

Керуючись п. 1.9.1. Кредитного договору, у зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів та погашення Кредиту, Позичальникові Банком було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором (вих. № 22-3-2/221322 від 11.11.2009 р., направлену Позичальнику 13.11.2009 р. та отримано особисто, що підтверджується № 0391696460387 поштової Квитанції на поштовому повідомленні), відповідно до якої Позичальник був зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь Банку належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за Кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. Договору поруки, Банк може звернутись з вимогою про виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором як до Позичальника, так і до Поручителя чи до всіх одночасно. Пунктом 3.1. Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, Банк має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі чи в частині.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, Поручитель прийняв на себе зобов'язання, у випадку невиконання Позичальником його Боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком, протягом 3-х (трьох) Банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Банку. При цьому, згідно п. 3.4. Договору поруки, така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо її буде надіслано поштою за адресою, вказаною в Договорі поруки.

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, Банком, на підставі п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки, було направлено Поручителю, на адресу, зазначеній в Договорі поруки, відповідну досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором за вих. №22-3-2/221323 від 11.11.2009 р., відповідно до якої Позичальник був зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь Банку належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за Кредитним договором.

Але станом на дату подання позовної заяви погашення заборгованості за Кредитним договором, а ні Позичальником, а ні Поручителем не здійснено.

Неодноразові спілкування з Позичальником та Поручителем з питання повного погашення існуючої заборгованості за Кредитним договором до дієвого результату не призвели. Боргові зобов'язання за Кредитним договором відповідачами не виконані.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на 13.01.2010 р. сума заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як солідарних боржників за Кредитним договором, з урахуванням-основного боргу (Кредиту), процентів, пені та штрафів, складає 85 619,22 доларів США, що за курсом НБУ на 13.01.2010 р. (дату розрахунку) 7,9984 гривень за 1 долар США становить еквівалент 684 816,77 (шістсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять) гривень77 копійок, яка складається із:

-          залишок заборгованості за кредитом 80 747 (вісімдесят тисяч сімсот сорок сім) доларів США 24 центи, що за курсом НБУ на 13.01.2010 р. (дату розрахунку 7,9984 за 1 долар США) становить еквівалент 645 848 (шістсот сорок п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 72 копійки;

-          відсотків у розмірі 2 569,18 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) доларів США 18 центів, що за курсом НБУ на 13.01.2010 р. (дату розрахунку) 7,9984 гривень за 1 долар США) становить еквівалент 20 549,33 (двадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 33 коп.;

-          сума пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2 302,80 (дві тисячі триста два) доларів США 80 центів, що за курсом НБУ на 13.01.2010 р. (дату розрахунку 7,9984 за 1 долар США)становить еквівалент 18 418,72 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 72 коп.

Та штрафні санкції 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень.

Відповідно до ст. 554 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 1.2. Договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають перед Банком за Кредитним договором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 (далі – Позивач), то слід зазначити, що ОСОБА_3 отримала у ЗАТ «ОТП Банк»фінансову послугу, а саме: отримала кредит на придбання нерухомого майна , у зв'язку з чим, має права, насамперед передбачені в ст. 11 Закону «Про захист прав позивачів»(далі –Закон), і в разі порушення банком цих прав, має можливість захищати їх в порядку і у спосіб передбачений законом. Однак, порушення прав позивача, а також зазначення в якій саме частині, позовна заява не містить.

Перед укладанням кредитного договору ЗАТ «ОТП Банк» згідно приписів ч.2 ст. 11 Закону надав позивачу інформаційний листок, що містить умови кредитування;

Кредитний договір, згідно ч.4 ст. 11 Закону, укладений у письмовій формі, примірник якого отриманий ОСОБА_3, що підтверджується написом на договорі за особистим підписом останньої.

В кредитному договорі відсутні будь-які несправедливі умови передбачені в ч. 5 ст. 11, ч. З ст.18 Закону.

Крім того, Банк не порушав права ОСОБА_3 як споживача фінансової послуги, оскільки не вчиняв по відношенню до неї, жодних дій, які вважаються порушенням прав споживача, встановлених в ст. 21 Закону.

Так споживач сам вибрав даний фінансовий продукт, при цьому був належним чином повідомлений про його умови та наслідки, що є невід'ємною частиною кредитного договору, яке після його ретельного вивчення була власноручно підписана Позивачем.

В ст. 18 Закону встановлено, що продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. При цьому, до несправедливих умов договору, згідно п.п. 11, 13, ч. 3. ст. 18 Закону, віднесено: «надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;          визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору»

Разом з тим в п. 4 ч.4 ст. 18 Закону встановлено, що положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої ст.. 18 Закону не застосовується до:

-          операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках ,які не контролюються продавцем;

-          договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

Також позовні вимоги Позивача ґрунтуються на тому, що відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є гривня, та відповідно до норм ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Однак, у ч. 2 ст. 524 ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, Позивач не враховує положення чинного законодавства, однобічно їх розглядає і тлумачить.

Згідно ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року (далі - Закон про НБУ) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 (далі - Декрет КМУ), якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно ст.. 345 ЦК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет).

Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», в якій зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до норм п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Так Відповідачем, ЗАТ «ОТП Банк», отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Невід'ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл від 08.11.2006р. за №191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Відповідач з валютними цінностями.

Таким чином, правових перешкод для того, щоб Відповідач мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті - немає.

Враховуючи зазначене вище, Кредитний договір укладений відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень Відповідача, щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, а позовні вимоги щодо недійсності Договору про надання кредиту на підставі визначення суми кредиту в іноземній валюті - безпідставними та необґрунтованими.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

З матеріалів справи слідує, що відповідач по первісному позову ОСОБА_3 не довів обґрунтованість вимог за об’єднаним позовом та наявність підстав для внесення змін в договір про надання споживчого кредиту.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК У країни, витрати складаються з судового боргу та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати позивача на момент подання позову складають судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

З відповідачів по первісному позову підлягає до стягнення у солідарному порядку сума витрат понесених позивачем по справі, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі - 120 (сто двадцять) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 526, 543, 553, 554, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1150, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10, 15, 38, 44, 79, 88, 109, 118-120, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як солідарних боржників, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»суму заборгованості за Кредитним договором № МL-509/015/2008 від 25 червня 2008 року у розмірі 85 619,22 доларів США, що всього за курсом НБУ на 13.01.2010 р. (дату розрахунку) 7,9984 гривень за 1 долар США становить еквівалент 684 816 (шістсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 77 копійок та 275,00 (двісті сімдесят п'ять) гривень солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як солідарних боржників, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 700,00 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень.

В позовній заяві ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у випадку коли сторони були відсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                О.С.Турецький

16.05.2012