РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 906/207/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (за первісним позовом) Коростишівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.17р. у справі №906/207/17 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Коростишівської міської ради (Житомирська область, м. Коростишів)

до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (Житомирська область, м. Коростишів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) - Коростишівської районної спілки споживчих товариств (Житомирська область, м. Коростишів)

про стягнення 2421831, 33 грн. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею1,2 га

за зустрічним позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (Житомирська область, м. Коростишів)

до Коростишівської міської ради (Житомирська область, м. Коростишів)

про визнання недійсною угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р.

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Окушко О.В., представник за довіреністю №97/19/02-19 від 29.02.2017р.;

відповідача (за первісним позовом) - Невисевич М.В. (директор);

третьої особи - Невисевич М.В. (голова правління);

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Судове засідання відбувається в режимі відеоконференції з Коростишівським районним судом Житомирської області.

ВСТАНОВИВ:

Коростишівська міська рада звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 2 262 376, 08 грн. неустойки, 159 455, 25 грн. штрафу та повернення земельної ділянки.

Також Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до господарського суду Житомирської області із зустрічним позовом до Коростишівської міської ради про визнання недійсною угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.05.2017р. у справі №906/207/17 відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Коростишівська міська рада звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені первісного позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити, врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення земельної ділянки, оскільки угода на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. за своєю суттю та змістом є угодою про найм у зв'язку з чим до неї застосовується правове регулювання щодо найму майна, тобто застосовуються вимоги ст. 785 ЦК України. Аналогічна норма узгоджена сторонами у п. 8.4.6 угоди, відповідно до якого у разі припинення дії угоди користувач зобов'язаний повернути земельну ділянку наймачу. Враховуючи те, що ні ПР "Кооперативний ринок" ні Коростишівська районна спілка споживчих товариств не виконали обов'язку щодо повернення земельної ділянки, тому позивач правомірно скористався своїм правом та нарахував неустойку. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу за період прострочення терміну оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки п. 11.2 угоди передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань щодо оформлення правовстановлюючих документів на резервовану земельну ділянку за весь період прострочення з користувача стягується штраф в розмірі 20% від сукупної суми плати за резервування за весь період прострочення терміну оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку не виготовлені по даний час, не подавалися на затвердження міській раді, що достеменно з'ясовано при розгляді справи та не заперечувалось представниками сторін, тому у позивача виникло право на стягнення штрафу за весь період прострочення терміну оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Скаржник зазначає, що відповідач на земельній ділянці з 2003 року по даний час здійснює свою господарську діяльність, збирає ринковий збір та надає в оренду нерухоме майно, тобто фактично, безоплатно використовує земельну ділянку та отримує за це дохід, тому висновок суду першої інстанції про відмову в позові про зобов'язання повернути з користування відповідача земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі є необґрунтованим та прийнятим без врахування наданих доказів.

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Коростишівська районна спілка споживчих товариств надіслали до суду відзиви на апеляційну скаргу (вх. №21713/17 від 24.07.2017р., вх. №21714/17 від 24.07.2017р.) в яких відповідач (за первісним позовом) та третя особа заперечують доводи апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2017р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву, зобов'язано Коростишівську міську раду надати суду докази сплати судового збору в розмірі 43480,22 грн. до прийняття судового рішення у даній справі.

На виконання вимог ухвали суду, Коростишівська міська рада надіслала до суду клопотання (вх. №25414/17 від 31.08.2017р.) з доказами сплати судового збору в розмірі 43480,22 грн.

Представники позивача в судових засіданнях 26.07.2017р. та 04.09.2017р. підтримали доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволені первісного позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити, врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача та третьої особи в судових засіданнях 26.07.2017р. та 04.09.2017р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Коростишівської міської ради від 28.03.2009р. №909 "Про розгляд клопотання Коростишівської районної спілки споживчих товариств" вирішено дозволити замовити технічну документацію із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки, що посвідчує право користування земельною ділянкою на умовах оренди Коростишівській районній спілці споживчих товариств, орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована по вул. Шевченка, 40 в межах міста Коростишева для обслуговування майнового комплексу за рахунок земель запасу Коростишівської міської ради. Пунктом 4 рішення міська рада вирішила укласти з Райспоживспілкою угоду на оплату резервування земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га по вул. Шевченко, 40 в межах міста Коростишева на 1 рік (на період виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки) або до моменту укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації (т. 1. а.с. 11).

31.03.2009р. між Коростишівською міською радою (надавач) та Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (користувач) було укладено угоду №118 на оплату резервування земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га по вул. Шевченка, 40 в межах міста Коростишева для обслуговування майнового комплексу (т. 1, а.с. 12-13).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. угоди надавач, враховуючи рішення міської ради від 28.03.2009р. надає, а користувач приймає в строкове платне користування (резервування) земельну ділянку несільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована в м.Коростишеві, по вул. Шевченка, 40, для обслуговування майнового комплексу. Земельна ділянка надається строком на 1 рік з метою резервування на період виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2.1. угоди в резервування передається земельна ділянка орієнтовною площею - 1.2. га, яка розташована в м. Коростишеві, по вул. Шевченка, 40, для обслуговування майнового комплексу.

У відповідності до п. 3.1. угоди її укладено на строк 1 рік з метою недопущення безкоштовного користування земельною ділянкою та отримання доходів до бюджету.

Відповідно до п. 4.1. угоди плата за резервування земельної ділянки вноситься (сплачується) користувачем в грошовій формі в розмірі 60543 грн. в рік, що становить ставку земельного податку, збільшену в 3,1 рази.

Пунктами 8.4.2., 8.4.4. угоди передбачено, що користувач зобов'язаний на протязі трьох місяців з дня підписання цієї угоди замовити технічну документацію у землевпорядної організації; своєчасно сплачувати плату за резервування до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції.

Відповідно до п. 11.2 угоди у випадку прострочення виконання зобов'язань щодо оформлення правовстановлюючих документів на резервовану земельну ділянку за весь період прострочення з користувача стягується штраф в розмірі 20% від сукупної суми плати за резервування за весь період прострочення терміну оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно п.п. 12.1., 12.3. угоди вона набирає чинності після підписання її обома сторонами; всі додатки до цієї угоди є її невід'ємною частиною.

Угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками.

Угодами від 01.04.2010р., від 01.04.2011р. №27, від 03.05.2012р. №157, від 02.12.2013р., від 13.01.2014р. до угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. сторонами вносились зміни, зокрема, продовжено строк дії угоди по 31.03.2014р. (т. 1, а.с.14-19).

На виконання умов угоди, відповідач (за первісним позовом) своєчасно сплачував позивачу плату за резервування земельної ділянки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що угода на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. закінчила свою дію, доказів продовження строку дії угоди матеріали справи не містять. Разом з тим, на підставі звернення Коростишівської міської ради до ПР "Кооперативний ринок" з листами №240/19/02-19 від 16.05.2014 (т. 1, а.с.20) та №406/19/02-19 від 02.09.2014 (т. 1, а.с.21) з проханням сплатити кошти у розмірі визначеному угодою за фактичне користування землею до виготовлення правовстановлюючих документів, відповідачем (за первісним позовом) було сплачено міській раді 337 060, 80 грн. плати за резервування земельної ділянки, по 31.03.2015р., що підтверджується обома сторонами.

Рішенням Коростишівської міської ради від 31.03.2010р. №1145 (т. 1, а.с. 161-162) Райспоживспілці було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована по вул. Шевченка, 40 в межах м.Коростишев для обслуговування майнового комплексу, за рахунок земель Коростишівської міської ради не наданих у власність та користування з метою надання її в користування на умовах оренди. Строк дії рішення №1145 встановлено в один рік. Рішенням №1145 міська рада визначила для Райспоживспілки як обов'язкову умову передбачити у проекті відведення на 1,2 га укладання договорів сервітуту із власниками та користувачами земельних ділянок, доступ до нерухомого майна яких проходить через проектовану до надання Райспоживспілці земельну ділянку, для обслуговування об'єктів нерухомого майна (магазинів, кафе, тощо) та забезпечення доступу (під'їздів) до них.

Рішенням Коростишівської міської ради від 14.04.2011р. №104 (т. 1, а.с.165-166) продовжено строк дії рішення №1145 до 31.09.2011р., яким надано Райспоживспілці дозвіл на розроблення проекту відведення на 1,2 га, проте, згідно наявних у справі доказів, виконання рішення №1145 в частині подання Райспоживспілкою проекту відведення на 1,2 га на розгляд сесії міської ради у строк до 31.09.2011р. також не підтверджується.

Рішенням Коростишівської міської ради від 03.11.2011р. №220 (т. 1, а.с. 168-169) продовжено строк дії рішення №1145 до 31.04.2012р., яким надано Райспоживспілці дозвіл на розроблення проекту відведення на 1,2 га. Однак, докази виконання рішення №1145 в частині подання на розгляд сесії міської ради у встановлений строк Райспоживспілкою проекту відведення на 1,2 га відсутні.

Рішенням Коростишівської міської ради від 10.07.2012р. №380 (т. 1, а.с. 171-172) вирішено вважати таким, що втратив чинність п.1.2.1 рішення №1145, яким було визначено Райспоживспілці як обов'язку умову передбачити у проекті відведення на 1,2 га укладання договорів сервітуту із власниками та користувачами земельних ділянок, доступ до нерухомого майна, яких проходить через проектовану до надання Райспоживспілці земельну ділянку.

Рішення Коростишівської міської ради №380 в частині втрати чинності п.1.2.1 рішення №1145 обумовлено прийняттям рішення виготовити кадастровий план земельної ділянки, яка планується для передачі у користування на основі безстрокового платного договору сервітуту на право проходу, проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку по вул. Шевченка, 40 в м.Коростишеві суб'єктам підприємницької діяльності, зазначеними у п. 2 цього рішення, в тому числі, Райспоживспілці, які мають право власності на об'єкти нерухомого майна по периметру Коростишівського міського ринку та здійснюють господарську діяльність у даних приміщеннях.

При розгляді справи №906/609/15 судом встановлено, що рішення Коростишівської міської ради №1145 є правовим актом індивідуальної дії, яке містить чітке формулювання конкретного юридичного волевиявлення міської ради, як власника земельних ділянок в межах міста Коростишева, надати Райспоживспілці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована по вул. Шевченка, 40 в межах міста Коростишева для обслуговування майнового комплексу. При цьому, суд дійшов висновку, що та обставина, що міська рада станом на 31.03.2010р. у рішенні №1145 встановила строк його дії до 31.03.2011р. та продовжила цей строк рішенням №220 до 31.04.2012р., не вплинула на чинність рішення №1145 станом на дату прийняття міською радою рішення №380 - 10.07.2012р., оскільки за вимогами чинного законодавства рішення №1145 могло втратити чинність лише з однієї підстави - у разі його скасування міською радою. Відсутність такого рішення міської ради станом на 10.07.2012р. визнана по суті міською радою прийняттям рішення №380. Також в ході вирішення судом справи №906/609/15 встановлено виготовлення ПМП "Геоцентр" після 25.09.2014р. проекту кадастрового плану земельної ділянки загальною площею 1,2535 га для обслуговування майнового комплексу ринку по вул. Шевченка, 40 в м.Коростишів, як складового проекту відведення на 1,2 га, а також встановлено наявність обставин, які впливали на його розробку, а саме: прийняте міською радою рішення №380. Як зазначено судом, до виконання міською радою п.1 рішення №380 в частині виготовлення кадастрового плану сервітутів неможливим було виконання п. 6 цього рішення в частині укладення договорів сервітуту, а також, неможливим було розроблення ПМП "Геоцентр" Райспоживспілці проекту відведення на 1,2 га, оскільки останній мав би розроблятись з врахуванням кадастрового плану сервітутів, оскільки згідно ч. 9 ст. 123 ЗК України 2001 року в редакції, чинній станом на 10.07.12р., рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, а за приписами ст. 96 ЗК України 2001 року землекористувач зобов'язаний, серед іншого, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Тим самим, бездіяльність міської ради щодо виконання п.1 рішення №380 після 10.07.2012р. порушувала право Райспоживспілки набути в оренду земельну ділянку під майновим комплексом кооперативного ринку на підставі затвердженого проекту відведення на 1,2га та право суб'єктів підприємницької діяльності, зазначених у п.2 цього рішення, на прохід та проїзд на транспортному засобі через цю земельну ділянку до належних їм на праві власності об'єктів нерухомості на умовах земельного сервітуту.

Рішенням Коростишівської міської ради від 24.03.2015р. №949 вирішено відкласти розгляд клопотання Райспоживспілки про дозвіл на проект відведення для більше детального вивчення утвореною комісією в складі семи депутатів, поіменованих у п.1.2 рішення №949 та скликати і провести позачергову сесію міської ради з цього питання 03.04.2015р.

Рішенням Коростишівської міської ради від 03.04.2015р. №969 відмовлено Райспоживспілці в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га для обслуговування майнового комплексу в м. Коростишів по вул. Шевченка, 40; рекомендовано голові правління Райспоживспілки звернутись до міської ради щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою під нерухомим майном, орієнтовною площею 0,3200 га по вул. Шевченка, 40 з метою надання її в оренду; рекомендовано голові правління Райспоживспілки звернутись до міської ради щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для розміщення МАФів, орієнтовною площею 0,9000 га по вул. Шевченка, 40.

За результатами розгляду господарським судом справи №906/609/15, визнано незаконними та скасовано п.п.1.2 та 1.3 п.1, а також п.1 рішення Коростишівської міської ради від 03.04.2015р. №969 "Про розгляд клопотання Коростишівської районної спілки споживчих товариств"; відмовлено у позові в частині зобов'язання Коростишівську міську раду прийняти рішення про оформлення земельної ділянки по вул. Шевченко, 40 у м. Коростишеві згідно статті 93 та статті 120 Земельного кодексу України за власником майнового комплексу Коростишівською райспоживспілкою. Приймаючи рішення суд виходив з того, що оскільки Райспоживспілка вже отримала дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для обслуговування майнового комплексу на підставі рішення №1145, підстави приймати ще одне рішення про надання такого дозволу, були відсутні; так само були відсутні підстави приймати рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення на підставі ч.3 ст.123 ЗК України 2001р., який вже було надано рішенням №1145. Підстави застосовувати ч.13 ст.123 цього Кодексу станом на 03.04.2015р. ще не настали, оскільки Райспоживспілка не подавала проект відведення 1,2 га на затвердження. В даному рішенні суд дійшов висновку, що чинність рішення №1145, невиконаного станом на 03.04.2015р., в тому числі, через бездіяльність міської ради з виконання власного рішення №380, зумовила незаконність оскарженого рішення №969, яким порушено права Райспоживспілки.

Коростишівська міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 2262376,08 грн. неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, 159455,25грн штрафу, відповідно до п.11.2 угоди в розмірі 20% від сукупної суми плати за резервування, а також, зобов'язання відповідача повернути з користування земельну ділянку несількогосподарського призначення орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40 шляхом підписання акту приймання-передачі.

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до суду із зустрічним позовом до Коростишівської міської ради про визнання недійсною угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. з підстав того, що дана угода була укладена на підставі рішення міської ради №909 від 28.03.2009р., яке не передбачало укладання угоди з ПР "Кооперативний ринок", укладення такої угоди не було передбачено жодним нормативно-правовим актом земельного законодавства, а також те, що угоду укладено під тиском міської ради.

Враховуючи черговість питань, які потребують дослідження у даній справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне спершу розглянути питання обґрунтованості зустрічного позову про визнання недійсною угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р.

Так, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено ст. 203 ЦК України, згідно з ч. ч. 1-6 якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 даної постанови судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому певно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В ч. 7 ст. 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Нормою п. 3 ч.1 ст. 3 ЦК України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

В ч.1 ст. 628 ЦК України зазначено, що свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. прямо не передбачено законодавством в т.ч. діючим на той час. Метою укладення міською радою угоди було недопущення безкоштовного використування земельної ділянки та отримання доходу до бюджету на період оформлення відповідачем (за первісним позовом) правовстановлюючих документів. Угода укладена на виконання вимог Закону України "Про плату за землю", Земельного кодексу України, Бюджетного кодексу України, розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 26.07.2005р. №215 "Про впорядкування земельних відносин в області" та інших нормативно-правових актів (документів), які регулюють земельні питання.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 6 ЦК України відповідно до яких сторони можуть укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності правових підстав, на які посилається позивач, для визнання недійсною угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р.

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи позивача (за зустрічним позовом) про укладення оспорюваної угоди помилково та під впливом тиску міської ради, оскільки вимоги про визнання правочину недійсним на підставі статтей 230-233 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Всупереч ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України позивач (за зустрічним позовом) не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин того, що угода була укладена проти волі та під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, підписати договір на вкрай невигідних умовах, тощо.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги доводи міської ради, що за своєю правовою природою угода на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. є договором оренди, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 93 ЗК України (діючого на час укладення угоди), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.16 названого Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У відповідності до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, в оспорюваній угоді відсутні істотні умови договору оренди землі та документи, що мають бути невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, а також відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що доводи позивача (за первісним позовом), що за своєю правовою природою угода є договором оренди землі суперечать самому змісту угоди, яка передбачає припинення її дії, зокрема, у разі укладення договору оренди земельної ділянки, після оформлення правовстановлюючих документів на неї (п. 10.1.1. угоди).

Відповідач (за зустрічним позовом) просив суд першої інстанції у відзиві на позов застосувати позовну давність до позовних вимог за зустрічним позовом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що при розгляді зустрічної позовної заяви судом встановлено необґрунтованість заявленого зустрічного позову по суті спору, внаслідок чого й відмовлено в його задоволенні, тому підстави розглядати питання застосування до даного спору позовної давності відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши вимогу позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача 2 262 376, 08 грн. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення речі за період з 01.04.2015р. по 27.01.2017р. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до відповідача (за первісним позовом) відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України у вигляді стягнення 2 262 376, 08 грн. неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди, оскільки з аналізу умов договору і фактичних обставин справи в сукупності з діючим на час укладення угоди законодавством, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що укладена між сторонами угода на оплату резервування земельної ділянки від 31.03.2009р. №118 за своєю правовою природою не є договором найму (договором оренди земельної ділянки).

Стосовно вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача 159 455, 25 грн. штрафу відповідно до п.11.2 угоди, в розмірі 20% від сукупної суми плати резервування за весь період прострочення терміну оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.2 угоди у випадку прострочення виконання зобов'язань щодо оформлення правовстановлюючих документів на резервовану земельну ділянку за весь період прострочення з користувача стягується штраф в розмірі 20% від сукупної суми плати за резервування за весь період прострочення терміну оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Разом з тим, п. 8.4.2. угоди передбачено, що користувач зобов'язаний на протязі трьох місяців з дня підписання цієї угоди замовити технічну документацію у землевпорядної організації. Таким чином, п. 8.4.2. угоди передбачено лише строк замовлення технічної документації у землевпорядної організації, проте, не встановлено строк виконання відповідачем (за первісним позовом) зобов'язань з оформлення правовстановлюючих документів, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні первісного позову в частині вимоги про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 159455, 25 грн. штрафу слід відмовити.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про зобов'язання відповідача повернути з користування земельну ділянку несількогосподарського призначення орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована в м. Коростишів по вул. Шевченка, 40 шляхом підписання акту приймання-передачі, суд апеляційної інстанції зазначає, що як під час так і після підписання між сторонами у справі угоди на оплату резервування земельної ділянки №118 від 31.03.2009р. земельна ділянка за актом приймання-передачі підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" міською радою не передавалася, тому відсутні правові та фактичні підстави для повернення її з користування за актом приймання-передачі. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині повернення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40 шляхом підписання акту приймання-передачі.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 18.05.17р. у справі №906/207/17 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.