Справа № 2-3833
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2009 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді : ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г.С.
при секретарі : КОНОНОВОЇ Ю.С.
за участю прокурора: НОВОЖИЛОВОЇ Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
заступника прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, державної адміністрації парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Місхорський», «Масандрівський», Кореїзської селищної Ради, ОСОБА_1, третя особа: комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконавчого комітету в частині видачі свідоцтва про право власності,
В С Т А Н О В И В :
Заступник прокурора м.Ялта звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення виконкому Кореїзської селищної ради № 378 від 29 грудня 2008 в частині ОСОБА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності від 23.01.09 серії ЯЯЯ №569728, видане на ім’я ОСОБА_1
Вимоги мотивує тим, що при ухваленні виконкомом рішення про дачу дозволу ОСОБА_1 на реєстрацію торгівельного павільйону та видачі на нього свідоцтва про право власності, виконавчий комітет суттєво порушив норми права, які регулюють питання реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно, оскільки по суті визнав права власності на самочинне будівництво, створене відповідачкою без будь-яких дозвільних документів та на землях природно-заповідного фонду.
Представники Державної адміністрації парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Місхорський», «Масандрівський» та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим заявлені заступником прокурора вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник виконавчого комітету Кореїзської селищної ради та ОСОБА_1 проти позову заперечували, зазначаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення виконком діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Також стверджують, що земельна ділянка, на якій збудовано торгівельний павільйон не є частиною земель природно-заповідного фонду.
Представник третьої особи БТІ міста Ялта в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причин неявки суду не надав.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кореїзської селищної ради від 29 грудня 2008 року №378 ОСОБА_1 надано дозвіл на реєстрацію в комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації права власності на нежитлове приміщення торгівельного павільйону №1-1 площею 4,9 кв.м в літ. А, якій розташований за адресою: м.Ялта, смт Кореїз, парк Місхорський, буд. 17д.
У виконання зазначеного рішення, 23 січня 2009 року ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №569728.
Суд дійшов висновку, що торгівельний павільйон, на якій на підставі оскаржуваного рішення виконкому у ОСОБА_1 виникло право власності, споруджено самочинно.
Так, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 ЦК України. Зазначена стаття регулює суспільні відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги актів законодавства при самочинному будівництві було порушено. Згідно з положеннями названої статті будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил вважаються самочинним будівництвом. За загальним правилом, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Тобто зі змісту даної статті слідує, що закон пов’язує наслідки у вигляді відмови у визнанні права власності на самочинне будівництво з існуванням певних обставин, кожна з яких є самостійною та достатньою підставою для відмови у визнанні такого права. Однією з таких підстав є спорудження об’єкту на ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Судом встановлено та не заперечувалося відповідачкою ОСОБА_1, що вона не має документів, які посвідчують її право власності (користування, оренди) на земельну ділянку, на якій споруджено торгівельний павільйон.
Крім того, як вбачається з листа інспекції Державної архітектурно-будівельного контролю АР Крим від 30.04.09 р., ОСОБА_1 в порушення вимог частини 1 ст.22 Закону України «Про основи містобудування» та ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» не отримала дозволу на проведення будівництва ані від виконавчого комітету Кореїзської селищної ради, ані від інспекції Державної архітектурно-будівельного контролю АР Крим.
Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів будівництва, їх інженерно-технічним оснащенням відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. При цьому п.1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 N 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди.
Проте, ні на момент ухвалення виконавчим комітетом Кореїзської селищної ради оскаржуваного рішення, ні на момент вирішення спору у суді, торгівельний павільйон у встановленому порядку в експлуатацію прийнято не було.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є підприємцем та учасником об’єднання громадян «Меркурій», яке створено на підставі Закону України «Про об’єднання громадян» для забезпечення прав та захисту інтересів підприємців-учасників. Відповідно до Статуту об’єднання «Меркурій» керівні органи об’єднання від імені підприємців-учасників, зокрема ОСОБА_1, зверталися до виконкому Кореїзської селищної ради для вирішення питань підприємницької діяльності на території Місхорського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва, розміщеного в межах смт Кореїз.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Кореїзської селищної ради за погодженням з Державною адміністрацією парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Місхорський», «Масандрівський» підприємцями об’єднання «Меркурій» у 2007 році були встановлені легкі архітектурні форми для торгівлі сувенірною та курортною продукцією, які відповідно до паспорту є тимчасовими, без фундаменту та не мають ознак нерухомої будівлі. Легка тимчасова конструкція павільйону об’єднання «Меркурій» встановлена за межами паркових куртин та площадці з твердим покриттям на термін 15 років для впорядкування торгівельної діяльності з метою забезпечення якісного задоволення потреб громадян у рекреаційній зоні парку, відповідає нормам діючого законодавства України та рішенням органу місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність в межах павільйону з вказаною метою не суперечить рекреаційному режиму території Місхорського парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Таким чином, суд вважає, що оскільки торгівельний павільйон є тимчасовою спорудою, визнання права власності на нього та реєстрація права власності протирічить діючому законодавству, у зв’язку з чим рішення виконавчого комітету Кореїзської селищної ради №378 від 29 грудня 2008 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на реєстрацію в комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації права власності на нежитлове приміщення торгівельного павільйону №1-1 площею 4,9 кв.м в літ. А, яке розташоване за адресою: м.Ялта, смт Кореїз, парк Місхорський, буд. 17д, та свідоцтво про право власності повинні бути визнані недійсними та скасовані.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідачів в рівних частках підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331, 373, 375, 376 ЦК Кураїни, ст.125 ЗК України, ст.8 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст.18, 22 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст.20, 23, 24 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст.10, 60, 212, 215, 217, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов заступника прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, державної адміністрації парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Місхорський», «Масандрівський», Кореїзської селищної Ради, ОСОБА_1, третя особа: комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення виконавчого комітету в частині видачі свідоцтва про право власності - задовольнити.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Кореїзської селищної ради № 378 від 29 грудня 2008 «Про дозвіл громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 реєстрації в БТІ торгівельних павільйонів по літ.А, А` за адресою: смт Кореїз, вул.Місхорський парк,11д та видачі свідоцтва про право власності» в частині ОСОБА_1.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 23 січня 2009 року ОСОБА_1 на нежитлове приміщення торгівельного павільйону №1-1 площею 4,9 кв.м в літ. А за адресою: м.Ялта, смт Кореїз, парк Місхорський,17д.
Стягнути з виконавчого комітету Кореїзської селищної ради, ОСОБА_1 в рівних частках судовий збір на користь держави в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя: