Номер провадження: 22-ц/785/3581/17

Номер справи місцевого суду: 521/9042/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

при секретарі – Сідлецькій Ю.С.,

у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 14 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 – правонаступника ОСОБА_4,

про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

05.06.2015 року адвокат ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, яка в свою чергу діяла в інтересах позивача ОСОБА_7 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеса до відповідача ОСОБА_4 з позовом про визнання шлюбу, який було укладено між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 недійсним з підстав його фіктивності, усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалась на те, що 20 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції Одеської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4З та її донькою ОСОБА_9, актовий запис №161.

Позивач вважає, що вищезазначений шлюб є недійсним з підстав його фіктивності, так як ОСОБА_9, громадянка ОСОБА_10 Федерації, у 2002 році отримала право на постійне проживання на території України та була зареєстрована і постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі своєю матір’ю, позивачем ОСОБА_7 та братом.

По сусідству, за адресою: Одеська область, Болградський район, с. Тополине, вул. Ялпугська, 6 проживали подружжя ОСОБА_4 – ОСОБА_11. У 2003 році донька позивача, ОСОБА_9 познайомилася з відповідачем ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_11 відносини були добросусідські.

Позивач посилалася на те, що після смерті дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_11, стан здоров’я відповідача ОСОБА_4 значно погіршився, він потребував стороннього догляду, але у нього були відсутні близькі родичі, які би могли доглядати за ним.

З вказаних обставин, донька позивача, ОСОБА_9 вирішила допомагати відповідачу по сусідськи з господарством.

Щоби віддячити їй, у 2013 році відповідач висловив пропоцицію про укладання фіктивного шлюбу між ним та ОСОБА_9, домовилися, що фактично вона буде доглядати його, після його смерті, отримає житловий будинок за адресою: Одеська обл., Болградський район, с. Тополине, вул. Ялпугська, 6, що належить йому на праві власності.

Саме з таких обставин, 20 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції Одеської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4З та ОСОБА_9, актовий запис №161.

Позивач стверджувала, що після реєстрації шлюбу, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 продовжували проживати кожен за місцем своєї реєстрації, вони не вступали в характерні для шлюбу відносини, не підтримували шлюбних стосунків, жодного дня вони разом не прожили, спільного господарства не вели та не мали спільного бюджету, ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_4 не мали наміру створити сім’ю та набути будь-які права та обов’язки подружжя.

03 січня 2015 року ОСОБА_9 померла, після її смерті відкрилась спадщина на належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яку вона придбала за власні кошти у 2011 році до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 За життя ОСОБА_9 заповіту не складала.

Позивач зазначала, що шлюб, який був зареєстрований між ОСОБА_4З та ОСОБА_9, порушує її законні права, а також права та інтереси інших спадкоємців за законом ОСОБА_9, тому просила про задоволення позову.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 21.01.2016 року позов представника, що діяв в інтересах позивача ОСОБА_7 задоволено в повному обсязі (а.с.121-122, т.1).

З апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 21.01.2016 року звернулася ОСОБА_2, правонаступник ОСОБА_4, за її доводами на час ухвалення заочного рішення від 21.01.2016 року відповідач ОСОБА_12 вже помер.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області видало свідоцтво про смерть ОСОБА_4, яка наступила 18.07.2015 року (а.с.129, т.1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення від 21.01.2016 року повернута апелянту (а.с.141-142, т.1).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 29.06.2016 року заява правонаступника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 задоволена.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 21.01.2016 року за вказаним позовом ОСОБА_7 скасовано, розгляд справи призначено в загальному порядку (а.с.183-184, т.1).

При новому розгляді справи ОСОБА_2 подала заяву про залучення її до розгляду у справі як правонаступника ОСОБА_4 внаслідок його смерті, оскільки прийняла спадщину після смерті спадкодавця (а.с.223,т.1).

По матеріалам спадкової справи №44-2013 щодо майна померлого 18.07.2015 року ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса 28.07.2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом від 25.03.2015 року (копія спадкової справи а.с.66-111, т.2).

При новому розгляді справи сторона позивача ОСОБА_7 позов підтримала.

Відповідач, ОСОБА_2 позов не визнала.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 14.02.2017 року позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2, правонаступника ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування за законом задоволені в повному обсязі (а.с.133-140, т. 2).

В апеляційній скарзі апелянт, ОСОБА_2, просить скасувати рішення місцевого суду, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення місцевим судом вимог матеріального і процесуального права.

До апеляційного суду апелянт не з’явилася, повідомлена, її представник ОСОБА_13 надіслала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні надала заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення законним.

Відповідно до вимог ст. 305 ч.2 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи, не перешкоджає її розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, яка доповіла доводи скарги, заперечення представника позивача, колегія дійшла висновку задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу, який був укладений 20.12.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, усунувши ОСОБА_4 від спадкування після смерті ОСОБА_9, яка померла 03.01.2015 року, місцевий суд посилався на те, що в ході розгляду справи не було підтверджено, що ОСОБА_4 – ОСОБА_9 мали намір створити сім’ю, реєстрація шлюбу між ними відбулася для досягнення своєї мети кожним. Не було виявлено не однієї ознаки у відношеннях між вказаними особами, що відповідало поняттю «сім’я, сімейні стосунки».

Дійшовши висновку, що шлюб між ОСОБА_4 – ОСОБА_9 є фіктивним, суд дійшов висновку, про задоволення позову про усунення ОСОБА_4 від спадкування.

Колегія з вказаним висновком місцевого суду не погоджується.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами Розділу II Шлюб, права та обов’язки подружжя, ОСОБА_5 3. Загальні положення, ОСОБА_5 5 Недійсність шлюбу СК України, ОСОБА_14 Спадкове право ЦК України.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Статтею 40 ч. 2 СК України передбачено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його ухвалено жінкою та чоловіком або одним з них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Правові наслідки недійсності шлюбу передбачені статтею 45 СК України.

По матеріалам встановлено, що 20 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції Одеської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4, який народився 14.03.1942 році та ОСОБА_8, яка народилася 28.05.1951 році, відповідний актовий запис №161 (а.с.15, т.1).

03.01.2015року ОСОБА_8 померла (а.с.17 т.1).

Після смерті ОСОБА_9 законність її шлюбу, що був зареєстрований між нею та ОСОБА_4 стала оспорювати ОСОБА_7, мати померлої. Позов було заявлено 05.06.2015 року до відповідача ОСОБА_4, який пережив свою дружину.

Від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, по довіреності діяла ОСОБА_6, інтереси якої за ордером та договором про надання правової допомоги представляла адвокат ОСОБА_5 (а.с.1-4, 13, 14, т.1).

В обґрунтування позовних вимог про визнання шлюбу недійсним, сторона позивача посилалася на те, що реєструючи шлюб, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не переслідували мету створити сім’ю, ОСОБА_4, як людина похилого віку потребував стороннього догляду та отримував його від ОСОБА_9, остання мала мету отримати у власність житловий будинок, який належав на праві власності ОСОБА_4

За висновком колегії доводи, якими обгрунтовані позовні вимоги, не були підтверджені в ході розгляду справи.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

В матеріалах справи є власноручні заперечення на заявлений позов, які надав ОСОБА_4 і підписані ним особисто (а.с.48-49, т.1).

За поясненнями відповідача ОСОБА_4 шлюб, що був укладений між ним та ОСОБА_9 переслідував саме мету створити сім’ю. І він і ОСОБА_9 були самотніми, він втратив дружину, вона чоловіка, тому і вирішили проживати разом. В подальшому зареєструвати шлюб, що лише покращило їх відносини, проживали разом, допомогали один одному, піклувалися один за одного, вели одне господарство, вирощували птицю, дружина тяжко хворіла, але лише він доглядав за нею, з її родичів йому ніхто не допомагав, він дуже тяжко переніс смерть своєї дружини ОСОБА_9 У заяві ОСОБА_4 прямо зазначенно, що причиною звернення до суду із вказаним позовом є лише намір і бажання родичів ОСОБА_9 особисто отримати спадщину, що залишилася після її смерті.

Оцінюючи вказані пояснення ОСОБА_4 колегія дійшла висновку, що лише чоловік, який пережив свою дружину, з якою він проживав у зареєстрованому шлюбі з 20.12.2013 року по день смерті ОСОБА_9, яка сталася 03.01.2015 року, фактично трохи більше року, може надати дійсну оцінку стосункам, які існували між ним та дружиною.

В матеріалах справи є копія спадкової справи яка була заведена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу після смерті ОСОБА_9, яка померла 03.01.2015 року (а.с.79-115, т.1).

За даними спадкової справи після смерті ОСОБА_9 з відповідними заявами звернулися: 14.01.2015 року ОСОБА_6 - сестра померлої (а.с.80, т.1), 14.01.2015 року ОСОБА_4 – чоловік померлої подав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_6 (а.с.82,т.1), брат померлої ОСОБА_15 подав заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.81,т.1), ОСОБА_7 – мати померлої подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_6 (а.с.97,т.1), подали заяви про прийняття спадщини за правом представлення - діти померлого 23.10.2013 року ОСОБА_16, який був сином померлої ОСОБА_9 - ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5.

В подальшому ОСОБА_7 відкликала свою заяву про відмову від спадщини після смерті доньки ОСОБА_9

Аналогічну заяву про відкликання своєї заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_9 додав її чоловік ОСОБА_4 (а.с.109,т.1).

У передбачений законом строк, 19.05.2015 року, ОСОБА_4 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дружини (а.с.108,т.1).

Свої дії щодо відмови від спадщини, а потім подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 пояснював в заяві, що ним була направлена до суду за його життя 26.06.2015 року (а.с.48-49,т.1).

ОСОБА_4 пояснював, що внаслідок конфлікту щодо спадкового майна він спочатку подав заяву до нотаріальної контори, що відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_6, а потім відмовився від свого наміру, тому що при житті його дружина ОСОБА_9 заявляла, що майно, що їм належить, має належити лише їм.

Звертаючись до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини після смерті дружини, а потім з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_9, ОСОБА_4 діяв як чоловік померлої і його права щодо спадкового майна ніхто не оспорював.

Позовна заява про визнання шлюбу недійсним була подана до суду 06.05.2015 року, саме в травні 2015 року ( 19.05.2015 року) ОСОБА_4 подав нотаріусу заяву, якою відкликав свою заяву про відмову від спадщини, і подав заяву про те, що він приймає спадщину після смерті дружини (а.с.109, 108, т.1).

В обґрунтування свого висновку щодо недійсності шлюбу, суд в рішенні посилався на те, що ОСОБА_20 та ОСОБА_9 були зареєстровані за різними адресами.

Факт реєстравції за різними адресами не дає підстав для визнання шлюбу недійсним, реєстрація, це адміністративний акт, який не впливає на сімейні стосунки.

Відповідно до вимог ст. 56 СК України дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання, а не лише реєстрації. Особисто ОСОБА_4 пояснював, що вони з дружиною проживали разом до самої її смерті за його адресою.

В обгрунтування свого висновку щодо недійсності шлюбу, суд посилався на численні пояснення свідків, які пояснювали, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 спільно не проживали, святкування весілля не було, до весілля ніхто не готувався, свою пенсію ОСОБА_4 отримував особисто, давав на зберігання іншим особам, особистих речей ОСОБА_9 у будинку ОСОБА_4 не було, сам начибто ОСОБА_4 пояснював, що реєстрація шлюбу відбулася щоби ОСОБА_9 доглядала за ним, а їй залишиться його будинок, так хотіла його перша дружина.

Пояснення свідків, на яких посилається суд, колегія оцінює разом з іншими доказами, що зібрані у справі.

Вік ОСОБА_4 (1942 р.н.) та ОСОБА_9, (1951р.н.) в якому вони реєстрували шлюб між собою, їх стан здоров’я, не сприяє гучному весіллю.

Основним доводом сторони позивача є посилання на те, що ОСОБА_9 не мала наміру як і ОСОБА_4 створювати сім’ю, вона мала намір отримати будинок, що належав ОСОБА_4 ОСОБА_20 пояснення надавали свідки.

У суді першої інстанції було досліджено заповіт, який було складено ОСОБА_4 28.03.2013 року на користь ОСОБА_9 Враховуючи заповіт, у разі смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_9 отримувала у спадщину його майно. Заповіт був складений ще до реєстрації шлюбу між вказаними особами ( 20.12.2013 року шлюб зареєстровано). Факт складання заповіту дає підставу для висновку, що ОСОБА_4 – ОСОБА_9 довіряли і поважали один одного. Більш того, наявність заповіту, який оформлено до реєстрації шлюбу, спростовує доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_9 реєструвала шлюб, щоб отримати будинок ОСОБА_4 (а.с.245,т.2)

Свідки посилалися на те, що ОСОБА_9 після реєстрації шлюбу проживала в будинку матері. Звертається увага, що мати ОСОБА_9 – ОСОБА_7, як людина, яка народилася у 1928 року, зазвичай потребувала догляду зі сторони доньки.

Після смерті ОСОБА_9 питаннями щодо її поховання займався її чоловік ОСОБА_4, вся процедура поховання проводилася у будинку ОСОБА_4

Дав оцінку доказам, що зібрані по справі, колегія дійшла висновку, що вимоги, які заявлені від імені ОСОБА_7 щодо недійсності шлюбу, який був укладений між її донькою ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підтвердження не знайшли, тому рішення місцевого суду щодо визнання шлюбу недійсним підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Посилаючись на недійсність шлюбу, представник ОСОБА_7 просила також відсторонити чоловіка ОСОБА_9 – ОСОБА_4 від права на спадщину, яка відкрилася після її смерті.

Колегія дійшла висновку про відмову в позові про визнання шлюбу недійсним, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України чоловік ОСОБА_9 мав право на спадкове майно, як спадкоємець першої черги, тому відсутні правові підстави для усунення його від права на спадкування за законом, як подружжя, що пережив.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 14 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 – правонаступника ОСОБА_4, про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування за законом скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 – правонаступника ОСОБА_4, про визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого 20 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції Одеської області між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, актовий запис №161, усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_4 на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_9, яка померла 03.01.2015 року відмовити.

Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_21

ОСОБА_22