u
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 р. Справа № 2а-10475/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горшков В.М.,
при секретарі: Роман О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона
до Акціонерного товариства закритого типу " Херсонський завод гумотехнічних виробів"
про стягнення заборгованості по витратах на виплату і доставку пільгових пенсій,
за участю:
представника позивача - Коршун Д.В.
представника відповідача - Радченко О.В.,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі Херсонської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" в якому просить суд стягнути заборгованість по витратам на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах у сумі 13723,20грн. за період січень-березень 2009 року.
Позивач посилається на те, що відповідно до п. „б” - „3” ст. 13 та ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до досягнення працівниками пенсійного віку установи та організації за рахунок власних коштів зобов’язані вносити до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій. Підприємство має заборгованість по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 13723,20грн. за період січень-березень 2009 року.
Просить суд стягнути з акціонерного товариства закритого типу „Херсонський завод гумотехнічних виробів” заборгованість в сумі 13723,20грн.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461 –ІІІ „Про внесення змін до деяких законів України” частину другу ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату та доставку пенсій відповідно до п.п. „б” - „з” цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, прямо визначено обов’язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ. Виходячи з аналізу підпункту 4 п.2.1 та підпункту 7 п. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 № 8-2 управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона є неналежним позивачем по справі. Просить суд у задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
Акціонерне товариство закритого типу „Херсонський завод гумотехнічних виробів” зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона є органом державної влади, підвідомчим головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області і уповноважений державою на реалізацію державної політики у сфері забезпечення збору страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України N 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюються на підземних роботах, на роботах зі шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовам праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюються згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Представник позивача посилається на право стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до п. „б” - „3” ст. 13 та ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за списком №2.
Суд не може погодитись з позовом позивача з огляду на наступне:
Пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-I серед інших повноважень органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Статтю 1 зазначеного Закону страхові внески визначено як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України „Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Однак частину другу статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів „б” –„з” цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року N 1461-III „Про внесення змін до деяких законів України”.
Таким чином, в момент прийняття Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закон України „Про пенсійне забезпечення” не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.
Однак згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” прямо визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту позову вбачається, що працівникам позивача пенсії було призначено на підставі пунктів „б” –„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Оскільки список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Кабінетом Міністрів України, віднесено до пункту „а” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, то суд приходить до висновку про відсутність законодавчо встановленого обов'язку відповідача зі сплати даного відшкодування.
Оцінивши докази у справі суд приходить до висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України,
постановив :
Відмовити в задоволені позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 жовтня 2009 р. .
Суддя Горшков В.М.