суддя-доповідач 1 інстанції –Вірченко О.М.
суддя - доповідач - Радіонова О.О.
ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року справа № 2-а-31/09/0554
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Радіонової О.О .
суддів : Горбенко К.П.,Юрченко В.П.
при секретарі судового
засідання
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1
від відповідачів
Запорожцевій Г.В.
ОСОБА_2.
не з’явились (повідомлені належним чином)
розглянувши апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні
ОСОБА_2
на постанову
Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від
17 лютого 2009 року
по справі
№ 2-а-31/09/0554
(суддя Вірченко О.М.)
за позовом
ОСОБА_2
до
Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська Донецької області
про
Визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2. звернулася до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська Донецької області про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська Донецької області щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для дітей до 6 років; зобов’язання відповідача виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для дітей до 6 років, зобов’язання відповідача зробити перерахунок допомоги при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, зобов’язання відповідача зробити перерахунок нарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» до рівня не менш прожиткового мінімуму на місяць.
В процесі розгляду справи позивач свої вимоги уточнила (а.с 12, 19-21) та просила суд про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.; визнати неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська Донецької області щодо відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для дітей до 6 років; зобов’язати відповідача виплачувати щомісячну допомогу п догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для дітей до 6 років, зобов’язання відповідача зробити перерахунок допомоги при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, зобов’язання відповідача зробити перерахунок нарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» до рівня не менш прожиткового мінімуму на місяц.
Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року у позов ОСОБА_2 задоволено частково, внаслідок чого поновлено ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська Донецької області в частині відмови виплатити недоотриману суму державної допомоги по догляду за дитиною до трьох років за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська Донецької області на користь ОСОБА_2 недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1889,23 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Судова колегія Донецького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав. Юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2. народила дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (а.с.7).
Згідно довідки відповідача від 30.01.2009. № 268 ( а.с.33) вбачається, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006, № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року N 489-V.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року при здійсненні виплати допомоги сім’ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» передбачено розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. ( Частина перша статті 15 в редакції Закону № 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 ).
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік не можуть бути задоволені в силу наступного.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону не визнана неконституційною.
Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік виплачена відповідачем відповідно до діючого законодавства.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно зробив висновок щодо необґрунтованості вимог позивача про визнання дій відповідача такими, що не відповідають Закону.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог щодо стягнення недоплати одноразової допомоги при народженні дитини оскільки абзацем 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» встановлений розмір одноразової виплати при народженні дитини у сумі 8500 грн., ця норма не визнана неконституційною.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але в абзаці четвертому постанови помилково зазначено прізвище ім’я та по батькові іншої особи, яка не має відношення до справи, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Змінити абзац четвертий резолютивної частини постанови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-31/096/0554 та викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення міста Шахтарська на користь ОСОБА_2 недоотриману суму державної допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1 889 грн.23 коп.».
В іншій частині постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-31/096/0554 – залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена і підписана у нарадчій кімнаті 17 вересня 2009 року
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді К.П.Горбенко
В.П.Юрченко
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.О.Радіонова