Головуючий у 1 інстанції – суддя Островська О.П.
Суддя-доповідач – Радіонова О.О.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2009 року справа № 2-а-23324/09/1270
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів:
при секретарі судового засідання Міронової Г.М.
Яманко В. Г.
Ковальчук Г.Л.
за участю представників від:
позивача: Cисоєва М.Б. представник за дов. від 10.11.2009р.,
Онищенко А.В. представник за дов. від 29.12.2008р.
відповідача: Клиновський Д.В. представник за дов. від 09.11.2009р.
Вістяка О.М. представник за дов. від 11.11.2009р.
розглянувши у відкритому судовому Спеціалізованої державної податкової інспекції по засіданні апеляційну скаргу роботі з великими платниками податків у м.Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 26 серпня 2009 року
по адміністративній справі № 2-а-23324/09/1270 (суддя Островська О.П.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про визнання дій протиправними, визнання права на включення до складу валових витрат від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року, -
ВСТАНОВИЛА:
5 червня 2009 року позивач ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому послався, що у період з 18 березня 2009 року по 29 квітня 2009 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного і іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року.
З висновками акту щодо порушень позивачем вимог податкового та валютного і іншого законодавства при здійсненні господарських операцій на підставі певних договорів поруки з резидентами, які на думку відповідача є договорами фінансового кредиту, заниження у зв'язку з цим валового доходу на суму 24 121 609 грн. та одночасного заниження валових витрат на суму 1 954 654 грн. та з покладенням обов'язку зробити перерахунок сум заборгованості за такими договорами та внести зміни до декларацій, позивач не погодився, надав відповідачеві свої заперечення, які відповідачем відхилено. Позивач вважає ці дії відповідача таким, що не відповідають вимогам закону. Відповідачем не враховано, що питання, пов'язані з взаємовідносинами, які випливають з договорів поруки, не є фінансовими послугами, бо позивач, який виступає у якості поручителя, у цих відносинах не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, у визначенні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ця сума для поручителя не є позикою або фінансовим кредитом, вона не є і заборгованістю у сенсі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка підлягає перерахунку, ці правовідносини регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України і є способом забезпечення виконання зобов'язання третьої особи - боржника, при цьому у поручителя виникає право зворотної вимоги у розмірі виконаного зобов'язання за боржника. Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо покладення на нього зобов'язання провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені у вказаному акті перевірки згідно з вимогами п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до перерахунку збільшити валові доходи та валові витрати за 2008 рік, визнати за позивачем право залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 41 568 614 грн., задеклароване у рядку 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік, визнати за позивачем право на включення до складу валових витрат від'ємного значення
об'єкта оподаткування попереднього податкового року ( 2008 рік) у сумі 41 568 614 грн.
(рядок 04.9 декларації) в декларації за 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три
квартали 2009 року, 2009 рік.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року (арк. спр. 156-159) позовні вимоги ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» були задоволені. Визнані протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо покладення на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» зобов'язання провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені у акті перевірки № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року, згідно з вимогами п.7.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до перерахунку збільшити валові доходи та валові витрати за 2008 рік; визнане за позивачем право залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 41568614 грн., задеклароване у рядку 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік; визнане за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» право на включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (2008 рік) у сумі 41568614 грн. ( рядок 04.9 декларації) в декларації за 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, 2009 рік; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не погодилась з прийнятою постановою та подала апеляційну скаргу (арк. спр. 162-167), в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
В доповненнях до апеляційної скарги відповідач, посилаючись на те, що вимоги щодо визнання права залишити без змін за наслідками перевірки від»ємне значення об»єкту оподаткування податком на прибуток; визнання права на включення до складу валових витрат від»ємного значення об»єкта оподаткування попереднього податкового року в декларації за 1 квартал, півріччя, 3 квартал, взагалі за весь поточний рік розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягають, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Щодо визнання дій відповідача стосовно зобов»язання підприємства позивача провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені в акті від 08.05.2009р., відповідач зазначив, що позивач фактично вимагає скасувати акт перевірки, проте ці вимоги є необґрунтованими, оскільки акт перевірки – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансової господарської діяльності суб»єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та доповнень до неї, посилалися на порушення судом норм матеріального та процесуального права й тому вважали, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Представники позивача проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечували, вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу від 10.11.2009р. та письмових поясненнях на доповнення до апеляційної скарги від 12.11.2009р.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, доповнень до неї та заперечень на неї, встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» зареєстроване 02 жовтня 1996 року виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 02.10.1996 року №13921050002000055. Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00210890. Позивач перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську з 02.09.1995р.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 18 березня 2009 року по 29 квітня 2009 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного і іншого законодавства за час з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року.
У вказаному акті зазначено про наявність порушень позивачем вимог податкового, валютного й іншого законодавства.
Зокрема зазначено, що станом на 31.12.2008р. на обліку ВАТ «СВЗ» рахується дебіторська заборгованість в іноземній валюті, як заборгованість за фінансовими кредитами, які було погашено за боржника ВАТ «СВЗ» як поручителем за договорами поруки та за якими боржники не розрахувалися з поручителем – ВАТ «СВЗ».
Враховуючи умови договорів поруки, ВАТ «СВЗ» по оплаченої кредитору - банку ВАТ «Фінанси та Кредит» заборгованості боржника, отримав право кредитора, тобто право на погашення основної суми кредиту, процентів, комісійних винагород, сплати неустойки за основним боргом та процентами, а також по відшкодуванню всіх збитків.
За договорами поруки на обліку позивача рахується заборгованість із резидентами в іноземній валюті, яка складається з основної суми фінансового кредиту, суми процентів, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, та яка була сплачена позивачем на користь банку на підставі укладених договорів поруки за цих резидентів, та згідно яких позивач після сплати заборгованості банку, отримав права кредитора за банківськими кредитними угодами, у зв'язку з чим облік заборгованості боржника за кредитним договором повинен здійснюватися у відповідності до п. 7.3.3 п.7.3. ст. 7 Закону України №334 «Про оподаткування прибутку підприємств», що позивачем не виконано та привело до заниження у зв'язку з цим валового доходу на суму 24 121 609 грн. та одночасного заниження валових витрат на суму 1 954 654 грн. у поданих ним деклараціях.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на правомірність своїх дій посилаючись на те, що позивачем на порушення пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством до складу валового доходу не віднесено прибуток від перерахунку заборгованості, зазначеної у п.п.7.3.3 зазначеного Закону, а саме: основної суми фінансового кредиту, процентів, на дату погашення заборгованості та останній день звітного періоду, що потягло заниження валового доходу за 2008 рік на суму 24 121 609грн. та одночасно на порушення пп.5.2.9 п.5.2 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 2008 році не віднесено до складу валових витрат суму збитків від перерахунку заборгованості, зазначеної у пп.7.3.3 вказаного Закону, що потягло заниження валових витрат за 2008 рік на суму 1 954 654грн.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.
Порука може бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручителем на користь третьої особи – кредитора по основному боргу. Звідси випливає, що порука розглядається як додаткове зобов»язання, що може виникати на підставі чи договору, чи в силу інших обставин. При цьому учасником даного договору є не боржник по основному зобов»язанню, а інша особа: договірні відносини виникають між головним кредитором і поручителем.
Порука – це договір, по якому до зобов»язання основного боржника додатково приєднується зобов»язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.
Відповідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов»язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов»язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
З огляду на надані договори поруки від 10.12.2007р. № 952 з ТОВ «УАУ», від 16.09.2008р. № 33 з ТОВ «Валса», від 20.03.2008р. № 13 з ТОВ «Феррекспо», від 11.04.2008р. № 16 з ТОВ «Хобарт», судова колегія зазначає, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поруки.
До фінансових послуг відповідно до ст. 4 ч. 1 пп.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001р. № 2664-Ш (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відносяться надання гарантій та поручительств.
Одночасно поняття фінансової послуги визначено у статті 1 п.п.5 вказаного Закону: фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Докази того, що за укладеними договорами поруки підприємство позивача мало отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів в матеріалах справи відсутні.
Порядок ведення податкового обліку з податків на прибуток регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»
У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
Ст. 7 вказаного Закону містить загальний перелік випадків оподаткування операцій особливого виду, у тому числі п. 7.3 містить правила оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті.
Зокрема, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 вказаної статті Закону, на який посилається відповідач, визначає, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано скаржником під час апеляційного розгляду справи що у період, що перевірявся, між позивачем, іншими суб'єктами господарювання та банками було укладено договори поруки, у яких позивач виступав поручителем за цих суб'єктів господарювання, у зв'язку з укладенням ними кредитних договорів з банками та отриманням кредитів в іноземній валюті. Оскільки боржники за кредитними договорами ТОВ «УАУ», ТОВ «ВАЛСА», ТОВ «ФЕРЕКСПО», ТОВ «ХОБАРТ», ВАТ «Гемопласт», ТОВ «Нефтехімімпекс», ВАТ «Ужгородський турбогаз», ТОВ НВП «Атол», ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», та ВАТ «СВЗ» свої обов'язки перед банками за кредитними договорами не виконали, позивачем такі заборгованості, які складалися з суми основного кредиту, відсотків та інших сум, передбачених кредитними договорами, було відшкодовано на підставі договорів поруки, та у бухгалтерському обліку було враховано, як заборгованість боржника перед поручителем в національній валюті України згідно курсу НБУ на день здійснення господарських операцій, відображено в бухгалтерському обліку по Д-т 37723 «Розрахунок з іншими дебіторами в національній валюті», і включено у рядок 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік, у складі «об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані дії позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністра Фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237.
Підпункт 7.3.3 пункту 7.3 ст.7 вказаного Закону містить роз'яснення, що для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
Згідно з підпунктом 1.11.1 пункту 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Виходячи з системного аналізу вказаних положень Закону випливає, що у даному випадку мова йде про заборгованість, яка випливає з кредитного договору, укладеного між фінансовою установою та суб'єктом господарювання - боржником, та про її перерахунок саме цим боржником, яким було отримано кредит в іноземній валюті, і саме він має керуватися вказаною нормою при визначенні об'єкта оподаткування.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що у даному випадку фінансовий кредит надавався у встановленому порядку фінансовими установами - банками не позивачеві, а іншим особам, позивач виступав поручителем перед банком при отриманні іншими особами кредиту, та обставина, що у подальшому позивачем, як поручителем погашено суми заборгованості за цими кредитними договорами, і вона стала для нього дебіторською заборгованістю боржників за кредитними договорами, не робить для позивача цю заборгованість заборгованістю за кредитним договором, оскільки позивачем такі кредитні договори не укладалися.
До позивача у зв'язку з погашенням заборгованості за кредитними договорами інших осіб на підставі договорів поруки у відповідності зі ст. 556 ЦК України перейшло тільки право вимоги з цих боржників сплачених за них сум заборгованості, при цьому незважаючи на те, що сплачена позивачем заборгованість випливає з кредитних договорів, за якими він виступав поручителем, між позивачем та цими боржниками за кредитними договорами не виникли правовідносини, що випливають з фінансових послуг, а самі заборгованості для позивача не мають характеру заборгованості у розумінні п.п. 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість за договорами поруки, як фінансової послуги та заборгованість за кредитними договорами не є тотожними поняттями з метою застосування приписів п.п.7.7.3 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону. Даний підпункт пов»язує перерахування заборгованості в іноземній валюті в національну валюту саме за фінансовим кредитом, який позивач безпосередньо у банку не отримував.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідач неправомірно зобов'язав позивача провести перерахунки, що у свою чергу призведе до збільшення розміру суми оподаткування та невиправданих витрат позивача.
Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем оскаржується висновок акту, як службового документу, що є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки предметом спору в даному випадку є оскарження дій податкового органу щодо зобов»язання здійснити перерахунок заборгованості за договорами поруки у податковому обліку.
Виходячи із приписів ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права щодо визнання протиправними дій відповідача провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, відповідає конституційним засадам захисту прав позивача.
Що стосується визнання за ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» права залишити без змін за наслідками перевірки від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 41568614 грн., задеклароване у рядку 08 Декларації з податку на прибуток позивача за 2008 рік та включення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (2008 рік) у сумі 41568614 грн. (рядок 04.9 декларації) в декларації за 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, 2009 рік, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та доводами апелянта про необхідність закриття провадження у справі з цих питань з наступного.
Стосунки платників податків з податковими органами будуються виключно на засадах законності, правові засади яких передусім визначені Конституцією України. До компетенції адміністративних судів не належить визнання наявності або відсутності права юридичних осіб.
Таке право надано позивачу відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безспірним та гарантовано платнику податків Законом і не потребує визнання цього права у судовому порядку та відповідно не підлягає розгляду в жодному з судочинств, що обумовлює саме відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, а не закриття провадження у справі з посиланням на непідсудність адміністративним судам, оскільки при закритті провадження у справі суд повинен вирішити питання, в якому судочинстві та яким судом це питання може бути вирішено. Платник податків самостійно здійснює формування валових доходів, витрат в декларації, а це право, в тому числі передбачено Законом України № 2181-Ш від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак є підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 24, 157, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2-а-23324/09/1270 задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2-а-23324/09/1270 – скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку про визнання протиправними дії щодо зобов'язання ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені у акті перевірки № 324/08-3/00210890 від 8 травня 2009 року, згідно з вимогами п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до перерахунку збільшити валові доходи та валові витрати ВАТ «СВЗ» за 2008 рік, протиправними; про визнання за підприємством права залишити без змін за наслідками перевірки від»ємне значення об»єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 41568614 грн., задеклароване у рядку 08 Декларації з податку на прибуток ВАТ «СВЗ» за 2008 рік та визнання за підприємством права на включення до складу валових витрат від»ємного значення об»акта оподаткування попереднього податкового року (2008р.) у сумі 41568614 (рядок 04.9) в декларації за 1 квартал 2009р., півріччя 2009р., 3 квартал 2009р., 2009р., задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо вказання ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» на перерахування згідно з п.п.7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансової вартості заборгованості, що рахується за договорами поруки в іноземній валюті у податковому обліку.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у розмірі 1,13 грн.
Вступна та резолютивна частина складені, підписані колегією суддів в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 листопада 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.
Постанова у повному обсязі складена та підписана колегією суддів в нарадчій кімнаті 13 листопада 2009 року.
Головуючий: О.О. Радіонова
Судді Г.М. Міронова
В.Г. Яманко
З оригіналом згідно:
Суддя Радіонова О.О.