Справа № 2а-940/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року Євпаторійський міський суд АР Крим в складі:
головуючого - судді Володарець Н.М.
при секретарі - Агаповій В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ
8 вересня 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРК про зобов’язання виконати певні дії, нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2007 року по 1 вересня 2009 року, просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити неодержану допомогу з 1.01.2007 року до 1.09.2009 року. Свої вимоги мотивує тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України від 19 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У 2007 році така допомога їй не виплачувалася, в 2008 та 2009 роках виплачувалася, але не в повному обсязі. Тому просить визнати протиправними дії по несплаті соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни і зобов’язати відповідача перерахувати та стягнути на її користь недоплачену щорічну соціальну допомогу з 01.01.2007 року по 01.09.2009р. в сумі 4375,00 грн., а також зобов’язати відповідача виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату у 2009 році. Крім того, просила поновити пропущений з поважної причини строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася лише в квітні 2009 року з засобів масової інформації.
В судове засідання позивачка не з'явилася, у наданій заяві просить розглянути справу за її відсутністю, свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу у його відсутність, надав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позовні вимоги відповідач не визнає, просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, як по суті так і у зв’язку з пропуском терміну звернення до суду з адміністративним позовом.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх не підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в м. Євпаторія повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
3 01 січня 2008 року позивачці було частково нараховане та виплачується зазначене підвищення, що підтверджується поясненнями представника Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія, викладеному у запереченнях на позовну заяву .
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Виходячи із рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в м. Євпаторія повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
До 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Отже, відповідач з 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року таз1січня 2009 року до 1 вересня 2009 року ( строк заявлений позивачем у позовній заяві ) мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем пропущений без поважних причин строк для звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права,
встановлений ст.99 КАС України . Позивач звернулася до суду з позовом 08.09.2009
року, тобто з пропуском позовної давності за період з 1 січня 2007 рок до 07 вересня
2008 року. Позивач просить поновити строк пропущений нею, на її думку, з поважної причини.
Частинами 1,2 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Згідно з 4.1,2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому законом.
Як вбачається згідно заперечень відповідача, останній наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови в задоволенні поданого позову.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному Віснику України за 2007рік, № 52 від 27.07.2007р. та у Віснику Конституційного Суду України за 2007рпік №4 10.09.2007р., проте до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 08.09.2009р.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
На думку суду, в матеріалах справи докази таких обставин відсутні, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків для звернення до суду, відповідно, суд вважає за необхідне застосувати термін звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за 2007рік, до 07 вересня 2008 року, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Таким чином в частині вимог про стягнення допомоги за 2007 рік -2008 рік за період з 22 травня до 07 вересня 2008 року, суд вважає необхідним відмовити згідно ст.. 100 КАС України.
Позовні вимоги позивача щодо виплат надбавки за 2009 рік, суд вважає необхідним задовольнити, оскільки відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком .
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.З та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому
рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути
підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в м. Євпаторія, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року управління Пенсійного Фонду України мають завданням – забезпечення, призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
При розгляді справи «Кичко проти України» Європейський Суд з прав людини зауважив «Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань». ( П. 26 рішення)
Приведеним рішенням також підтверджується неправомірна відмова у виплаті позивачу гарантованого йому підвищення пенсії на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в м. Євпаторія доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони також не підлягають задоволенню, так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання
суспільних відносин.
На підставі ст. ст.1, 3, 43, 48, 17,53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст. 92, 64 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року, Рішенням Європейського Суду з прав людини «Кичко проти України», керуючись ст. ст. 7-12,99,100,102,158, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ
У задоволенні заяви про поновлення строку позовної давності ОСОБА_1 відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРК про спонуку виконати певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головного Управління Пенсійного Фонду України в Автономної Республіці Крим здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, встановленої ст. 6 Законом України « Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування " та провести відповідні виплати: - за 2008 рік з 08.09.2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 1 вересня 2009 року ( з врахуванням отриманої позивачем доплати до пенсії згідно ч. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Севастопольського
апеляційного адміністративного суду через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в
10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5
ст. 186 КАС України.
Суддя Н.М. Володарець