КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 26759/08 Головуючий у 1 інстанції Винокуров К.С.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Л.О. Костюк,
Е.Ю. Шведа,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2008 року по справі за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) до Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про скасування рішень , -
В С Т А Н О В И Л А :
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про скасування рішень № 133 від 16.07.2007 року, № 10003/07-ДСК від 10.09.2007 року, № 18607/09-10 від 22.11.2007 року .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2008 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Пенсійний фонд України, Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної УПФУ у Перечинському районі Закарпатської області перевірки дотримання вимог п. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Філією «Відділення Промінвестбанку у м. Ужгороді» складений акт № 4-Б від 12.07.2007 року.
Актом встановлені порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які полягають в тому, що видача коштів на виплату заробітної плати Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгороді» проводилась без одночасного перерахування відповідних сум страхових внесків, або із частковим перерахуванням.
За перевіряємий період філією банку було видано коштів готівкою на виплату заробітної плати для Дочірнього підприємства лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина» Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» в розмірі 69 870, 47 грн., на які відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховуються страхові внески. Оскільки, сума своєчасно несплачених страхових внесків, з урахуванням переплати складає 1 500, 87 грн., тому у відношенні АКБ Промінвестбанк були застосовані штрафні санкції згідно рішення № 133 від 16.07.2007 року у вказаній сумі.
Зазначене рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням № 10003/07-ДСК від 10.09.2007 року. За результатами розгляду скарги рішення № 133 від 16.07.2007р. залишено без змін.
За результатами розгляду скарги банку, поданої до Пенсійного фонду України, відповідно до рішення № 18607/09-10 від 22.11.2007р. скаргу банку залишено без задоволення, оскаржувані рішення без змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування рішень відповідачів, виходячи з наступного.
Згідно акту перевірки готівкові кошти на виплату заробітної плати ДП ЛОК «Полонина» були видані філією «Відділення Промінвестбанку у м. Ужгороді» у розмірі 69 870, 47 грн. Видача зазначених коштів повинна здійснюватись лише за умови одночасного перерахування до Пенсійного фонду відповідних сум страхових внесків в силу положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та відповідно сума внесків, яка підлягала одночасній сплаті склала 26 577, 78 грн., а фактично підприємством сплачено 24 162, 63 грн. Сума своєчасно несплачених страхових внесків з урахуванням наявної переплати склала 1 500, 87 грн., дані наведені у акті перевірки на 3 сторінці в таблиці 1.
Як вбачається з акту перевірки, висновок про порушення філією банку ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зроблений перевіряючими у зв’язку з виявленням факту неповної сплати (нарахування) ДП ЛОК «Полонина»сум страхових внесків, які підлягали перерахуванню до бюджету в розмірах встановлених законом. В той же час, відповідні платіжні документи, які свідчать про перерахування страхових внесків надавались ДП ЛОК «Полонина» до банку, що підтверджено перевіркою.
Згідно п. 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установи банків приймають від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують страхові внески за рахунок власних коштів. Відповідно до п. 2. ч. 10. ст. 106 цього Закону за порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 Закону, органами Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги доводи відповідачів, про те, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зобов’язує банки перевіряти відповідність сум страхових внесків, які перераховуються до Пенсійного фонду, оскільки згідно пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22), банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування доходу або грошовий чек на виплату доходу, на який відповідно до законодавства України нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду України, лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування страхових внесків або документального підтвердження їх сплати раніше; згідно абз. 4 цього пункту банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.
Відповідно п. 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на банки покладено обов'язок перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.
Згідно п. 33.2 ст. 33 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, несе платник.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є спеціальним законом у сфері функціонування платіжних систем в Україні, визначає загальні засади функціонування останньої, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальника зобов'язано нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вимагає від установ банків лише приймати від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Лише у випадку порушення банком встановленої законом вимоги щодо виплати (перерахування, видачі) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум раніше, тобто у разі неподання вказаних документів та наявного факту виплати заробітної плати, до банку в силу положень п. 2. ч. 10. ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується штраф в розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих із заробітної плати (доходу) сум податків і зборів (страхових внесків) є примірник платіжного доручення про їх перерахування, у якому у реквізиті «Призначення платежу»платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору (страхового внеску), або наявність за них переплати (абз. 3 пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22).
Про сплату страхових внесків за листопад 2004 року свідчать платіжні доручення № 353, 354 від 14.12.2004 року на суми 149, 60 грн., 2 672, 97 грн., та відповідно сплата таких була врахована при видачі коштів згідно чеку серії КЗ № 8948650 від 06.01.2005р., що підтверджується актом перевірки.
Враховуючи, що норми закону не встановлюють обов’язку для банку перевіряти інформацію, що міститься у платіжних документах, та згідно встановлених обставин, що при видачі коштів на виплату заробітної плати 09.01.2004 року, 28.05.2004 року, 05.06.2006 року філією «Відділення Промінвестбанку у м. Ужгороді» було прийнято від ДП ЛОК «Полонина» відповідні платіжні документи на перерахування заробітної плати з одночасним поданням платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків до управління Пенсійного фонду (зазначено в акті перевірки), банком не було порушено вимог закону, а отже, відсутні підстави для накладення штрафу, оскільки відповідальність щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків в даному випадку покладається на страхувальника.
Обов’язок щодо обчислення та сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі законом покладено на страхувальника, відповідно останній з цього приводу має нести відповідальність.
Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник. Внески до Пенсійного фонду України та інших соціальних фондів нараховуються та утримуються в межах визначеної законом величини витрат на оплату праці на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків. Для того щоб перевірити правильність обчислення страхових внесків, необхідно мати відомості про заробітну плату, яка нарахована кожному окремому працівнику. Надання банку страхувальником бухгалтерських та інших документів, на підставі яких можна банку вирахувати розмір відповідних сум внесків до Пенсійного фонду нормативно-правовими актами України не передбачено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2008 року по справі за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) до Пенсійного фонду України, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області, Управління пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про скасування рішень - залишити без задоволення , постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2008 року - без змін .
Повний текст ухвали виготовлений 03 листопада 2009 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Л.О. Костюк
Е.Ю. Швед