КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26767/08
№ 02-4-8/291(2а-4539/08) Головуючий у 1 інстанції Пилипенко О.Є.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2008 року про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» до Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель про скасування рішення від 30.01.2008 року №19/01-СК, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» (далі – позивач, ТОВ «Комтехсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель (далі – відповідач), в якому просило скасувати рішення відповідача № 19/01-СК від 30.01.2008 року «Про відміну торгів на закупівлю Міністерством охорони навколишнього природного середовища України устаткування для автоматичної обробки інформації».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2008 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі, з підстав, визначених п.3 ч.1 ст. 109 КАС України.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2008 року як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував позицію того, що Міжвідомча комісія з питань державних закупівель є суб’єктом владних повноважень, а тому втрата чинності Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та затвердження Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти не може слугувати підставою для припинення її діяльності.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що втрата чинності Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», призвела до ліквідації відповідача - Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, що водночас стало підставою для застосування до спірних правовідносин положення п.3 ч.1 ст. 109 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до Положення про Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель, затвердженого рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21.03.2007 року № 01/1рш, Міжвідомча комісія є колегіальним постійно діючим органом з питань державних закупівель, тобто виконує відповідні функції покладені на неї державою.
З метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання, відповідно до зазначених конституційних повноважень Верховна Рада України прийняла Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року № 1490-III (далі по тексту - Закон № 1490-III).
20 березня 2008 року Верховна Рада України схвалила Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" № 150-VI (далі - Закон № 150-VI), відповідно до якого втратив чинність Закон № 1490-III (розділ I Закону № 150-VI) та яким доручено Кабінету Міністрів України затвердити Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти на основі Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в редакції, чинній за станом на 17 листопада 2004 року, за винятком його положень, які суперечать вимогам СОТ (абзаци перший та другий пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення").
В подальшому, Кабінет Міністрів України видав постанову № 274 від 28 березня 2008 року "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти" (далі по тексту - Постанова № 274).
Правовий аналіз положень Постанови КМУ № 274 свідчить про те, що нею встановлені певні правила конкуренції при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Таким чином, правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, були врегульовані підзаконним актом - постановою Уряду України.
Це призвело до припинення на момент втрати чинності Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" діяльності Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, створення, діяльність та повноваження якої визначалися у статті 3-3 цього Закону.
Отже, саме з цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про ліквідацію Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, посилаючись при цьому на те, що її діяльність після втрати чинності Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 року № 1490-ІІІ, не була передбачена Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 20.03.2008 року № 150-VI.
Даний висновок суду колегія суддів вважає хибним та обґрунтовує це наступним.
За твердженням Конституційного Суду України, викладеним в Рішенні від 09.10.2008 року № 22-рп/2008 (Справа № 1-41/2008), Верховна Рада України, прийнявши Закон № 150-VI, делегувала власні, визначені Конституцією України, повноваження щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України.
У зв’язку з цим, Рішенням КСУ від 09.10.2008 року № 22-рп/2008 положення абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 150-VI, яким Кабінету Міністрів України надавалося повноваження затвердити Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, та постанову Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 року № 274 було визнано неконституційними, що в результаті призвело до відсутності законодавчого врегулювання механізму здійснення державних закупівель, як певного кола суспільних відносин.
Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 висновку Рішення КСУ від 09.10.2008 року № 22-рп/2008 .
Аналізуючи вищенаведену правову позицію, колегія суддів вважає за доцільним зазначити, що до моменту набрання рішенням КСУ законної сили, діяли положення тих нормативно-правових актів, що були прийняті після втрати чинності Законом № 1490-III та які на той час регулювали правовідносини у сфері визначення процедури закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. До таких нормативно-правових актів слід віднести постанову КМУ «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 року № 274.
Даною постановою було встановлено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", завершуються відповідно до Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. При цьому функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, було покладено на Міністерство економіки України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, процедура закупівлі товарів розпочалася з моменту укладення між позивачем та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України договору № 7477 від 04.12.2007 року про поставку та передачу у власність устаткування для автоматичного оброблення інформації та була призупинена спірним рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних від 30.01.2008 року №19/01-СК.
На час виникнення спірних правовідносин, Міністерство економіки України правомочним було вирішувати питання координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, а відтак мало б бути належним відповідачем по даній справі.
Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
В даних випадку суду першої інстанції було б доцільним провести заміну неналежного відповідача Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель на належного – міністерство економіки України та вирішувати спір у встановленому законом порядку. При цьому, відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд тим самим обмежив право позивача на судовий захист, передбачене ч.2 ст. 6 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження по даній справі, невірно оцінив надані позивачем докази та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2008 року про відмову у відкритті провадження по справі – задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2008 року про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» до Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель про скасування рішення від 30.01.2008 року №19/01-СК – скасувати та постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Повний текст ухвали складено та підписано - 26.10.09.