КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-26762/08 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповіда: Швед Е.Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Шведа Е.Ю., суддів Хрімлі О.Г. та Горяйнова А.М., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити дії по призначенню (перерахунку) ОСОБА_1, ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII в редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2007 року № 107-УI, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги; У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України. Крім того, позовні вимоги за 2003-2006 рік не підлягають задоволенню в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити позивачам в задоволенні позову.
Позивачі в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню в частині задоволення позовних вимог за 2007 рік, з таких підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивачі перебувають на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві адміністрації і отримують щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та є інвалід I групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.11.1992 року.
ОСОБА_2. має статус евакуйованого у 1986 році із зони відчуження другої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.05.1993 року.
Абзацами 2. 4. 7 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року (далі – Закон № 796-XII) встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам I групи і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, а евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А саме, ОСОБА_1 у червні 2007 року у розмірі 120 грн., а ОСОБА_2. у червні 2007 року у розмірі 75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками (а.с. 35, 38).
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачам виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивачів.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з постановленням в скасованій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року в частині зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити дії по призначенню (перерахунку) ОСОБА_1, ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII в редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2007 року № 107-УI, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги – скасувати, та постановити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог за 2007 рік відмовити.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 10 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 9 листопада 2009 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя О.Г. Хрімлі
Суддя А.М. Горяйнов