Справа № 2 – 1888/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В.,
при секретарі судового засідання – Лукіянчиній Т.І.,
за участю представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади ст. Трикратне в особі Олександрівської селищної Ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом , -
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади ст. Трикратне в особі Олександрівської селищної Ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. на житловий будинок АДРЕСА_1.
В позовній заяві зазначено, що 22 серпня 2001 р. ОСОБА_3 уклав договір купівлі – продажу нерухомого майна №738 з ОСОБА_4, за яким придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1, що раніше належав продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 06 вересня 1977 р., за реєстровим номер 2010 та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого вищевказаною державною нотаріальною конторою 06 вересня 1977 р., зареєстрованого в реєстрі за номер 2011. Даний договір укладений на Вознесенській Універсальній Товарно – Сировинній Біржі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, але при зверненні позивача до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом було відмовлено в оформлені спадщини, оскільки оформлення вищевказаного договору купівлі – продажу нерухомого майна від 22 серпня 2001 р., в порушення вимог ст.227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час укладення договору, в нотаріальному порядку не відбулося. Посилаючись на неможливість оформлення своїх спадкових прав в державній нотаріальній конторі, позивач просив позов задовольнити, визнати договір купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на вищевказане спадкове майно.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно поданої до суду письмової заяви від 14 жовтня 2009 р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду письмову заяву від 22 вересня 2009 р., відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, з позовними вимогами згодний та проти задоволення позову не заперечує.
Тертя особаОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність сторін, третьої особи та представника державної нотаріальної контори, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Так, як вбачається із матеріалів справи, 22 серпня 2001 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі – продажу нерухомого майна №738 з ОСОБА_4, за яким придбав у власність житловий будинок АДРЕСА_1, жилою площею 48. 8 кв.м., з кухнею - літ. Б-1, банею – літ. В-1, гаражем – літ. В-1, підвалом – літ. Д п/д, огорожею № 1-4, спорудою - №5, й який раніше належав продавцю ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 06 вересня 1977 р., реєстровий номер 2010 та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 06 вересня 1977 р., зареєстрованого в реєстрі за номером 2011. Даний договір укладений на Вознесенській Універсальній Товарно – Сировинній Біржі, яка з 16 травня 2005 р. припинила свою діяльність в результаті її ліквідації (а.с.11, 14).
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
В судовому засіданні встановлено, що сторони за згодою повністю виконали істотні умови договору, за яким продавець передала покупцеві у власність житловий будинок, а останній прийняв його та сплатив продавцю визначену договором грошову суму. В наступному сторони, які виконали угоду, ухилилися від її нотаріального посвідчення.
Ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, а тому обраний позивачем спосіб захисту цивільного права шляхом визнання угоди дійсною є вірним і може бути застосований судом, оскільки від цього залежить виникнення у нього права на спадкування.
На підставі викладеного та з врахуванням п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер батько позивача – ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серіяНОМЕР_1, виданим виконкомом Олександрівської селищної Ради Вознесенського району Миколаївської області ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (а.с.6).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та який належав спадкодавцю за життя на праві власності на підставі Договору купівлі – продажу нерухомого майна № 738 від 22 серпня 2001р. (а.с.14 - 16).
Відповідно довідки Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №548/01-14 від 12 вересня 2009 р. позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, шляхом подачі до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, на підставі якої в державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 58/2009, що зареєстрована в книгу обліку спадкових справ 06 лютого 2009 р. за №108.
11 вересня 2009 р. на ім’я ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 на грошові внески з відповідними відсотками, що зберігаються в філії - Вознесенське відділення ВАТ „Ощадбанк” №3153/02 на рахунках НОМЕР_3, НОМЕР_2 з усіма видами індексацій, компенсацій та дотацій; легковий автомобіль марки ВАЗ 2103, 1980 року випуску; та ? частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.35-37).
Згідно Спадкового реєстру заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався (а.с.22).
Згідно заяви третьої особи ОСОБА_5, посвідченої 01 жовтня 2009 р. приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Черкаської області, остання на частку в спільному майні подружжя, яке складається з жилого будинку АДРЕСА_1, придбаного нею під час шлюбу з ОСОБА_3 та зареєстрованого на нього, не претендує.
Згідно довідки Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області № 715/01-14 від 25 вересня 2009 р. спадкова справа після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області по вказаній державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с.34).
Проте, при зверненні позивача в липні 2009 р. до державної нотаріальної контори з приводу видачі на його ім’я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька, державним нотаріусом останньому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки оформлення вищевказаного договору купівлі – продажу нерухомого майна від 22 серпня 2001 р., в порушення вимог ст.227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час укладення договору, в нотаріальному порядку не відбулося (а.с.5).
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника, тому неможливо визнати право власності за померлим ОСОБА_3 та його зареєструвати і відповідно оформитися позивачу у спадкових правах на це майно, тому позивач відповідно до вимог ст.16 ЦК України звернувся до суду за захистом свого права .
Враховуючи, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, з врахуванням неможливості оформлення позивачем своїх спадкових прав у державній нотаріальній конторі, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який померІНФОРМАЦІЯ_1р. в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, на житловий будинок АДРЕСА_1, а позов в цій частині – задоволенню.
У відповідності до ст.88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи сплачено позивачем при подачі позову до суду.
Керуючись ст. ст. 10 ,11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Територіальної громади ст. Трикратне в особі Олександрівської селищної Ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати ДІЙСНИМ договір купівлі – продажу нерухомого майна №738 – житлового будинку АДРЕСА_1, який укладено на Вознесенській Універсальній Товарно – Сировинній Біржі 22 серпня 2001 р., між покупцем ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженцем смт. Доманівка Доманівського району Миколаївської області, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на житловий будинокАДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Серебрякова Т.В.