Справа № 2а-4029
2009 рік
ПОСТАНОВА
Іменем УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року Ворошиловський районний суду м. Донецька у складі:
головуючого: судді Бухтіярової І.О.
при секретарі: Галич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 22.09.2009 року звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як дитині війни за період з 2006-2007 роки в сумі 2733,30 гривень.
В обґрунтування позову зазначає, що він віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Вважає невиплату відповідачем зазначеного підвищення протиправною.
Просив відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та зобов’язати відповідача зробити нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за період 2006-2007 років.
Позивач у судове засідання не з’явився, причини нез’явлення суду невідомі, про день та час слухання справи повідомлений.
Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що пунктом 3 статті 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що для окремих категорій громадян ОСОБА_4 України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виходячи з положень преамбули Закону України „Пре загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за кошти Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внески роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, та також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонд та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Преамбулою Закону України „Про соціальний захист дітей війни” закріплено, що цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Враховуючи межі застосування Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону „Про соціальний захист дітей війни” є спеціальною нормою у галузі пенсійного законодавства, а Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є загальною нормою з цих питань.
Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань не врегульованих спеціальною нормою права.
Закон України „Про соціальний захист дітей війни” в ст. 7 чітко визначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом пре Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим Законом.
Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню (ч. 2 ст. 72 Закону Україні „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат, та на цілі, не передбачені цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та ці положення втратили чинність.
Таким чином, вважає представник відповідача, норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” не передбачені виплати відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Загальна норма (Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28).
Проте частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому, щодо пенсіонерів, яким доплата до пенсій призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі і на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зазначений у частині 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується.
Розмір доплати до пенсії, встановлений ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був.
Положення частини 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною 1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися, а тому підлягають виконанню.
Отже вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні доплати до пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” повинна визначатися згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Тобто ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька діяло відповідно до ст. 6 Конституції України.
Також, зазначив представник, що статтею 99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду. З позовом позивач звернувся лише 22.09.2009 року, тому для захисту пропущеного права пропущено строк звернення до суду.
Згідно ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши сторону, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус „дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням № 25093/100, виданим 24.03.1993 року ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Тобто, вимоги позивача про зобов’язання відповідача донарахування надбавки до пенсії за 2006 рік та стягнення її з відповідача, задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду, не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався наприкінці 2008 року із засобів масової інформації.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.
У зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року з підстав пропуску річного строку звернення до суду (дата подання позову – 22.09.2009 року).
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії.
Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
На підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки – відмовити.
Постанова може бути оскаржена наступним чином: заява про апеляційне оскарження постанови, може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька та Апеляційного адміністративного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного суду
м. Донецька І.О. Бухтіярова