КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26950/08
№ 2-а-208/08 Головуючий у 1 інстанції: Нечипоренко Л.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
Представника позивача – ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2008 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі – відповідач, ГУПСЗН Київської ОДА), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача по відмові у видачі йому дозволу на перереєстрацію автомобіля марки «Фольсваген Пасат», що був наданий в якості гуманітарної допомоги та зобов’язати ГУПСЗН Київської ОДА надати йому довідку (дозвіл) на відчуження легкового автомобіля марки «Фольсваген Пассат», 2001 року випуску, кузов НОМЕР_1, отриманого в якості гуманітарної допомоги інвалідом 2 групи 1 категорії аварії на ЧАЕС ОСОБА_3., з подальшим його переоформленням у Миронівському РЕВ ДАІ ГУ МВС України у Київській області на ім’я ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог посилається на положення п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, в якому говориться про те, що легковий автомобіль, який був переданий інваліду за життя в якості гуманітарної допомоги, залишається за одним із членів його сім’ї у разі смерті інваліда. Крім того позивач зазначає, що його батько – ОСОБА_3. самостійного здійснював процедуру доставки гуманітарного автомобіля та оформлення відповідних реєстраційних документів, а відповідач виступав як посередник для подальшого оформлення документів в місцевих органах виконавчої влади.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації по відмові у видачі дозволу на перереєстрацію автомобіля марки «Фольсваген Пасат», що був наданий в якості гуманітарної допомоги.
Зобов’язано Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_2 довідку (дозвіл) на відчуження легкового автомобіля марки «Фольсваген Пассат», 2001 року випуску, кузов НОМЕР_1, отриманого в якості гуманітарної допомоги інвалідом 2 групи 1 категорії аварії на ЧАЕС ОСОБА_3., з подальшим його переоформленням у Миронівському РЕВ ДАІ ГУ МВС України у Київській області на ім’я ОСОБА_2., 1990 року народження.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 червня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.
В своїх доводах апелянт посилається на те, що позивач не має права на переоформлення та подальше відчуження автомобіля, який надавався його батьку в якості гуманітарної допомоги, оскільки після настання його смерті, вказаний автомобіль має бути повернуто Головному управлінню соціального захисту, для подальшої передачі підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або ж передачі в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, мешканець с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області Ластовка Дмитро Петрович 19 жовтня 2006 року отримав від ГУПСЗН Київської ОДА в якості гуманітарної допомоги автомобіль марки «Фольсваген Пасат», 2001 року випуску, як інвалід 2 групи 1 категорії аварії на ЧАЕС, що перебував на обліку по забезпеченню спецтранспортом.
Вказаний автомобіль був подарований громадянином Швеції та переданий в якості гуманітарної допомоги Ластовці Д.П. через Головний департамент соціального захисту населення Київської держадміністрації. Згідно дарчого листа, процедура гуманітарної допомоги започатковувалася як донором так і отримувачем 11 вересня 2006 року ( а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).
У зв’язку з цим, відповідач вимагає повернути легковий автомобіль, по причині відсутності у членів сім’ї померлого інваліда жодних підстав для отримання у власність даного автомобіля.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 року № 1192-XIV (далі по тексту – Закон №1192-XIV), під гуманітарною допомогою розуміється цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".
Згідно ст.4 Закону № 1192-XIV, спеціально уповноваженими державними органами з питань гуманітарної допомоги є:
- комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України;
- комісія з питань гуманітарної допомоги при Раді міністрів Автономної Республіки Крим;
- комісії з питань гуманітарної допомоги при обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях. До складу комісій з питань гуманітарної допомоги в обов'язковому порядку входять представники митних і податкових органів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, їх органів на місцях, Національного банку України чи його філій (територіальних управлінь) та, за їх згодою, народні депутати України, депутати відповідних рад та представники громадських організацій.
При цьому, комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, комісії з питань гуманітарної допомоги при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях ведуть облік, статистичну звітність гуманітарної допомоги та Єдиний реєстр отримувачів гуманітарної допомоги (ст. 11 Закону № 1192-XIV).
Механізм забезпечення автомобілями інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку, визначається Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (далі по тексту – Порядок).
Згідно абз. 3 п.1 Порядку, забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій (далі - головні управління соціального захисту) або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції).
Відповідно до абз 1,2,7 п.41 Порядку, за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.
Після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.
У виняткових випадках, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда (п. 16 Порядку).
Беручи до уваги те, що рік випуску автомобіля марки «Фольсваген Пасат» є 2001, а переданий він був в якості гуманітарної допомоги в жовтні 2006 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для передачі позивачу вказаного автомобіля
Таким чином дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля, що був наданий в якості гуманітарної допомоги, з подальшим його відчуженням є правомірними і такими, що не порушують вимог діючого законодавства України.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
П О СТ А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 червня 2008 року – задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 17 червня 2008 року – скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Матеріали справи повернути до Рокитнянського районного суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Повний текст постанови складено та підписано - 26.10.09.