Справа № 2а – 3964/09
П О С Т А Н О В А
ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого судді: Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просив суд визнати неправомірну бездіяльність відповідача, щодо не нарахування їй доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача провести перерахунок з січня 2007 року по червень 2009 року включно у розмірі 2908,45 грн., та зобов’язати відповідача з червня 2009 року виплачувати щомісячно пенсію з доплатою надбавки, як дитині війни в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву, вказавши на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністрати/вного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу, застосувавши положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , народився 04 січня 1936 ро ку та мешкає за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Міліцейська,73 має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням .
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня – 410,06 грн., з 01 жовтня – 415,11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30 % / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30 % + 415,11 грн. х 3 х 30 %).
Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач не звертався до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, не навів поважних причин його пропуску.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року 31.12.2007 року (дата подання позову згідно штампа реєстрації 07.09.2009 року).
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом 07 вересня 2009 року, після того, як ним було отримано відповідну пенсію без підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року позивач повинен був отримати підвищення до пенсії з наступного розрахунку:
- за 24 дні вересня 2008 року – 96,40:31х24=74,63
- за жовтень, листопад, грудень 2008 року -99,60х3=298,80
загалом за період з 07.09.2008 року по 31 грудня 2008 року сума складає 373,43 грн.
Таким чином, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 373 грн. 43 коп . за період з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року.
Що стосується вимог позивача щодо з нарахування доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по травень 2009 року, то суд відмовляє ОСОБА_1 у їх задоволенні, оскільки в даному випадку, вказаний Закон ніким не оскаржений і не відмінений, тому у суду немає підстав для визначення цих дій неправомірними у період з 01.01.2009 року по травень 2009 року, оскільки відповідач діяв у межах та на підставі повноважень наданих законодавством і як наслідок чого Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька вірно сплачувало доплати до пенсії ОСОБА_1
Проте, оскільки вимоги позивача стосуються зобов’язання відповідача вчинити певні дії з нарахування доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень), який б можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно перерахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, відповідачем у майбутньому. Отже у суду відсутні і підстави для визнання таких дій (бездіяльності) законними або навпаки або для спонукання до вчинення цих дій у майбутньому. Отже, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому.
Крім того, немає потреби спонукати суб’єкта владних повноважень до виконання законних дій, обов’язок вчинення яких буде встановлений державою у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, а саме, визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо не нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька зробити нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, з 07.09.2008 року по 31.12.2008 року за рахунок коштів державного бюджету України у розмірі 373,43 грн ., а за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно відмовити у повному обсязі у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, з 01.01.2009 року, за безпідставністю.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу та зобов’язання зробити нарахування доплати до пенсії – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни за період з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни з 07 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 373 (триста сімдесят три ) грн. 43 коп.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя