У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого - судді |
Короткевича М.Є., |
|
суддів |
Кліменко М.Р., Нікітіна Ю.І., |
|
прокурора |
Саленка І.В. |
розглянула в судовому засіданні 1 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 червня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
раніше судимого:
- 19.12.1994 року за ст. 98 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 12.09.1997року за ч.2 ст.140 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 13.07.2001року за ч.2 ст.140 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 17.01.2003р. по відбуттю строку покарання,
- за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.1 ст.125 КК України на 40 годин громадських робіт.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
раніше судимого:
- 09.10.1998 року за ч.3 ст.140, ч.1 ст.145, ст.42 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 21.08.2001 року на підставі Закону України “Про амністію”,
- за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,
раніше судиму:
- 05.01.1998 року за ч.1ст.140, ст.45 КК України на 1 рік позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік,
- 16.08.2001 року за ч.2 ст.194 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнена від відбування покарання відповідно Закону України “Про амністію”,
- 22.05.2002 року за ч.1 ст.303 КК України на 60 годин громадських робіт,
- за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів, вчинених за таких обставин.
30.12.2004 року, близько 7 год. 30 хв., перебуваючи біля квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс потерпілому ОСОБА_4 два удари дерев'яною рукояткою від молотка по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження.
Після цього, зайшовши з господарем до цієї квартири, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за попередньою змовою в присутності потерпілого ОСОБА_4 відкрито заволоділи його майном на загальну суму 1038 грн.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не переглядалась.
У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, посилаючись на наявність в діях всіх засуджених складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, і неправильне застосування судом кримінального закону при кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України та дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, а також на призначення їм надто м'якого покарання внаслідок безпідставного застосування ст.69 КК України, просить вирок щодо всіх засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Крім того, вказує, що суд неправильно послався на судимості ОСОБА_3, які є погашеними.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання та додатково зазначив про порушення судом під час розгляду справи вимог ст. 277 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України в тому, що вони за попередньою змовою між собою з метою відкритого викрадення майна ОСОБА_4 з проникненням до його житла, діючи групою осіб, застосували насильство до потерпілого, завдавши йому: ОСОБА_1 - 2 удари дерев'яною рукояткою молотка по голові, а ОСОБА_2 - 4 удари дерев'яною палкою по тулубу, заподіявши цими діями легкі тілесні ушкодження і змусивши ОСОБА_4 відчинити двері своєї квартири, проникнувши до якої, вони і ОСОБА_3 відкрито викрали майно ОСОБА_4
Після допиту потерпілого ОСОБА_4, який підтвердив свої показання, дані ним на досудовому слідстві, суд оголосив перерву для виклику свідка і в подальшому продовжив розгляд справи у відсутності потерпілого ОСОБА_4
В судовому засіданні 21.04.2005р. прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, змінив обвинувачення в суді, вручивши підсудним копії відповідної постанови від 21 квітня 2005 року.
Згідно з постановою про зміну обвинувачення, прокурор перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України і ч. 2 ст. 186 КК України, визнавши, що той наніс ОСОБА_4 2 удари по голові на ґрунті особистих неприязних стосунків, заподіявши легкі тілесні ушкодження, та, перебуваючи в квартирі, відкрито заволодів майном ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, дії яких також перекваліфікував з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України.
У зв'язку зі зміною прокурором обвинувачення суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.04.2005р. для ознайомлення підсудних з постановою прокурора, після чого продовжив розгляд справи за новим обвинуваченням.
При цьому суд, в порушення вимог ст. 277 КПК України, при зміні прокурором під час судового слідства обвинувачення підсудних на менш тяжкі злочини, не роз'яснив потерпілому ОСОБА_4 право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі.
Це порушення є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування вироку суду.
Ті обставини, що суд 21.04.2005р. направив ОСОБА_4 для відома копію постанови прокурора про зміну обвинувачення (а.с. 241), а потім здійснив телеграмою виклик потерпілого в одне із наступних судових засідань (а.с. 246) без роз'яснення причин такого виклику та прав потерпілого на підтримання попереднього обвинувачення, не свідчать про виконання судом вимог ст. 277 КПК України.
Крім того, суд за відсутності потерпілого і без з'ясування його позиції за зміненим прокурором обвинуваченням розглянув справу і постановив вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, хоча згідно зі ст. 27 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин здійснюється не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.
Також колегія суддів відмічає, що при призначенні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.69 КК України судом було порушено вимоги кримінального закону, який передбачає, що призначення основного покарання нижче від найнижчої межі санкції закону, за яким особа притягається до відповідальності, допускається лише у разі наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Разом з тим, судом було установлено лише одну пом'якшуючу покарання підсудних обставину - щире каяття у вчиненому злочині, що не давало підстав для застосування ст. 69 КК України.
За таких обставин призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України є таким, що не відповідає тяжкості злочину і особі засуджених внаслідок його м'якості.
При новому судовому розгляді справи суду належить повно і всебічно з дотриманням прав всіх учасників судового розгляду, в тому числі і потерпілого, дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку, правильно кваліфікувати дії засуджених та призначити їм покарання відповідно до вимог закону.
Також суду необхідно звернути увагу на те, що ОСОБА_3 була засуджена 05.01.1998 року за ч.1 ст.140, ст. 45 КК України на 1 рік позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік, і ця судимість відповідно до п.3 ст.55 КК України (1960 року) погашена 05.01.1999 року; 16.08.2001 року вона була засуджена за ч.2 ст.194 КК України на 1 рік позбавлення волі та звільнена від відбування покарання відповідно до Закону України “Про амністію”, і ця судимість відповідно до п.1-1 ст.55 КК України (1960 року) погашена; а її судимість від 22.05.2002 року за ч.1 ст.303 КК України на 60 годин громадських робіт погашена 28.05.2003 року відповідно до ст.89 КК України (2001р.), а тому ОСОБА_3 вважається особою, що не має судимості.
З огляду на викладене, касаційне подання заступника прокурора Донецької області підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.
Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 червня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, в тому числі за м'якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Судді:
Короткевич М.Є. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.І.