суддя-доповідач  1 інстанції – Мігунова Л.С.

 суддя -  доповідач  - Радіонова О.О.

                                                          ДОНЕЦЬКІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                     УХВАЛА

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада  2009  року                                                                     справа № 2-а-138/09/1206    

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:     Радіонової О.О.

суддів :                                                   Міронової Г.М.,Яманко В.Г.

при секретарі судового

засідання  

за участю представників сторін:

від позивача                              ОСОБА_1.

від відповідачів   Даніловій Д.С.  

не з'явився, повідомлений належним чином

не з'явився, повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу       представника позивача ОСОБА_2 в інтересах  ОСОБА_3

на постанову     Брянківського міського суду Луганської області

від         11 червня  2009 року

по справі     № 2-а-138/09/1206 (суддя Мігунова Л.С.)

за позовом                                               ОСОБА_3

до     Управління праці та соціального захисту населення

    Брянківської  міської ради Луганської області

про                                                         визнання бездіяльності неправомірною,

    стягнення одноразової компенсації як учаснику

    ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС

    та недоплачених сум щорічної допомоги

    на оздоровлення, -

ВСТАНОВИЛА:

            Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, який є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, за встановленні більш високої групи інвалідності (з 3-ї на 2-гу), передбачену ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення. Також, просить зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Б рянківської  міської ради Луганської області виплачувати у подальшому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі не менш п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент сплати цієї допомоги.      

 Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 11 червня 2009 року позов задоволений частково, визнана неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3. допомоги на оздоровлення згідно з ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2002-2005, 2007, 2008 роки; зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області виплатити ОСОБА_3. допомоги на оздоровлення згідно з ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2002-2005, 2007, 2008 роки, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням фактично проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

На постанову суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Брянківського міського суду Луганської області від 11 червня 2009 року по справі 2-а-138/09/1206, оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, дослідив матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії (а.с. 6).

Як вбачається з довідок МСЕК ОСОБА_3. з 17.08.1999р. є інвалідом 3-ї групи, а з 16.07.2002 року – інвалідом 2-ї групи (а.с. 10-11).

Відповідно до 1ч.ч.1-3 ст.48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – інвалідам 2-ї групи виплачується одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3-ї групи – 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. У разі встановлення інвалідності більш високої групи, інвалідам сплачується різниця у компенсаціях.

Крім того, відповідно до ч.ч. 4 та 7 ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується у таких розмірах: інвалідам 1-ї та 2-ї груп – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3-ї групи – чотири мінімальних заробітних плати.

Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .

Нарахування здійснювалось  у відповідності   до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та від 12.07.2005 року № 562 « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності   до   вимог   частини   2   статі 19 Конституції   України  органи  державної   влади   та органи   місцевого самоврядування, їх посадові   особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень   та у спосіб, що передбачені Конституції та Законами  України.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ позивачу надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: як позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Згідно ст. 48 цього Закону передбачена щорічна допомога на оздоровлення постраждалим від Чорнобильської катастрофи учасникам ліквідації 3-ї категорії у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що вищенаведені постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 та № 562 від 12 липня 2005 року були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання відповідача на ці постанови апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі  пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З врахуванням викладеного, та того, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена за 2002 рік – в квітні 2003 року, за 2003 рік – в квітні 2004 року, за 2004, 2005 роки – в лютому 2005 року, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2005 роки підлягають задоволенню.

При визначенні щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким було зупинено на 2007 рік дію частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році у редакції  Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI текст статті 48 був викладений в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008  у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II  "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.  

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів зазначає, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат станом на день виплати. Рішеннями  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі щодо  зупинення на 2008 рік дію статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи те, що до теперішнього часу ст.77 п.37 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не визнана неконституційною, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення  за 2006 рік позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання  делегованих повноважень. Таким чином, неможливо  зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії. оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи   апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  представника позивача Га понова Олександра Сергійовича в         інтересах ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Постанову Брянківського міського суду Луганської області  від 11 червня 2009 року по адміністративній справі №2а-138/09/1206 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                 О.О. Радіонова

 судді                                                                           В.Г. Яманко

                                                                                                                                                                Г.М.Міронова

Згідно з оригіналом.

Суддя:             О.О. Радіонова