У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Короткевича М.Є.
суддів	Нікітіна Ю.І.,  Кліменко М.Р.
за участю прокурора	Яковенко Р.І.

 

розглянула в судовому засіданні 25 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2006 року.

         Цим вироком

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця АДРЕСА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:

- 12 лютого 1997 року за ч. 3 ст. 17, 81 КК України

на один рік виправних робіт;

- 9 червня 2000 року за ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 140 КК України

на 4 роки позбавлення волі,

 

засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України на 8 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, п. п. 4, 9 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі, а за сукупністю вчинених злочинів на підставі ст. 70 КК України на 15 років позбавлення волі.

 

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 20500 грн. матеріальної і 100000 грн. моральної шкоди.

 

         Також стягнуто з ОСОБА_1 за лікування потерпілої ОСОБА_2 на користь: Інституту загальної і невідкладної хірургії Академії медичних наук - 17 723 грн. 67 коп.; Мерефянської лікарні Харківської області - 154 грн.; державного бюджету судові витрати - 1105 грн. 28 коп.

 

         За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 серпня 2005 року біля 21-ї год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу АДРЕСА_2, застосовуючи фізичне насильство, вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_2, 13 березня 1989 року народження, а після цього, використовуючи її безпорадний стан, задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

         Крім того, ОСОБА_1 з метою приховати скоєні ним вищезазначені злочини, вчинив замах на умисне вбивство з особливою жорстокістю потерпілої ОСОБА_2

         З цією метою він зашморгом, спочатку із шнурка, а потім із трусів здавлював шию потерпілої ОСОБА_2

         Оскільки ОСОБА_2 подавала ознаки життя, він розбив пляшку і завдав нею п'ять ударів їй у шию, спричиняючи потерпілій особливі фізичні страждання. Вважаючи, що ОСОБА_2 мертва, пішов додому.

         Наступного дня 18 серпня 2005 року біля 5-ї год. ОСОБА_1, йдучи на роботу, зайшов на місце вчинення ним злочинів і виявивши, що ОСОБА_2 ще жива, з метою доведення злочину до кінця завдав їй розбитою пляшкою декілька ударів у шию. Вважаючи, що вбив потерпілу ОСОБА_2, пішов з місця події.

         Однак, смерть ОСОБА_2 не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки потерпілу було виявлено на місці події сторонніми особами, котрі доставили її в лікарню, і завдяки наданій медичній допомозі її життя було врятовано.

 

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що у нього не було наміру вбивати ОСОБА_2, а тяжкі тілесні ушкодження він заподіяв потерпілий у зв'язку з тим, що вона на його адресу висловлювала образи і погрози. За змістом скарги просить правильно кваліфікувати його дії.

 

         Заслухавши доповідача та міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

         Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

         Викладені у касаційній скарзі доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_2, а заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження у зв'язку з образою і погрозами, які висловлювала на його адресу потерпіла, є безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами.

         Так, ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи, за яких він вчинив зазначені у вироку злочини, і вказуючи на те, що він не мав наміру вбивати потерпілу ОСОБА_2, зазначає, що він увечері 17 серпня 2005 року зустрів ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, де завдавши їй удари цеглиною по голові, затяг її в кущі і, розірвавши на ній одяг зґвалтував, а після чого, використовуючи її безпорадний стан, задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

         Під час цих дій ОСОБА_2 на його адресу висловлювалася образливими словами та погрожувала заявити в міліцію. Тоді він у відповідь на це став її душити зашморгом, спочатку із шнурка, а потім із трусів. Оскільки ОСОБА_2 була ще жива, то він розбив пляшку і «розочкою» від неї завдав їй 5-6 ударів у шию, після яких ОСОБА_2 замовкла, а він утік з місця події. Наступного дня 18 серпня 2005 року біля 5-ї год. ранку він, йдучи на роботу зайшов на місце події, де побачивши ОСОБА_2, яка була ще жива і стала висловлювати на його адресу погрози, взяв розбиту пляшку і завдав нею ще декілька ударів їй у шию, а коли вона замовкла, пішов із місця події.

         Разом із тим, із показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 17 серпня 2005 року біля 21-ї год. вона поверталася додому у м. Мерефа. Коли вона знаходилася на залізничній платформі до неї підійшов ОСОБА_1 і запропонував провести її додому, на що  вона йому відмовила. Він запропонував їй вступити з ним у статеву зносини, вона також йому відмовила. Після чого, ОСОБА_1 завдав їй удари по голові та ногами по тулубу і вона втратила свідомість. ОСОБА_1 затяг її у кущі, де висловлюючись нецензурною лайкою, розірвав одяг, зґвалтував і задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом. Потім, ОСОБА_1 душив її шнурком, тканиною, завдав удари в шию і вона втратила свідомість.

         Прийшовши до свідомості вранці, вона побачила біля себе ОСОБА_1, котрий знову наніс їй удари в шию і вона втратила свідомість. У другій половині дня її знайшли сторонні особи і доставили у лікарню, де вона розповіла працівникам міліції про вчинене щодо неї.

         Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи, на трусах, у яких був одягнутий ОСОБА_1 в день вчинення злочинів, виявлено плями сперми змішаної з кров'ю, походження яких не виключається: крові від ОСОБА_2, сперми від ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 4-7).

         Висновком судово-трассологічної експертизи встановлено, що два обломки скла, які були вилучені при проведенні хірургічної операції у ОСОБА_2 та 7 обломків скла, виявлених і вилучених з місця події, складають одне ціле (т. 2, а.с. 61-66).

         З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілій              ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді колото-різаних ран шиї (дев'ять), які супроводжувалися ушкодженнями гортані, пересіченням стравоходу, шийного хребця і м'язів шиї. Також у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження: перелом кісток носа, забита рани на голові, струс головного мозку та крововиливи на віці правого ока (т. 1, а.с. 167-170).

         Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_2, задоволенні з нею статеві пристрасті неприродним способом та у замаху на умисне з особливою жорстокістю, з метою приховати інший злочин, вбивство потерпілої ОСОБА_2

         Тому твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру на вбивство ОСОБА_2 є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах справи. Обставини заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень - душення її зашморгом, спочатку із шнурка, потім з трусів, а після цього нанесення їй 5-6 ударів «розочкою» від розбитої пляшки в життєво-важливий орган - шию, а наступного дня, виявивши, що потерпіла жива, він завдав їй ще декілька ударів «розочкою» в шию і залишення її коли впевнився, що вона замовкла - усе це в сукупності суд обґрунтовано розцінив як свідчення про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на позбавлення потерпілої життя з особливою жорстокістю, який він не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

         Тому, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 15, п. п. 4, 9 ч. 2 ст. 115 КК України.

         Підстав для перекваліфікації дій з ч. 2 ст. 15, п. п. 4, 9 ч. 2 ст. 115 на ст. 121 КК України колегія суддів не вбачає.

         Міра покарання призначена ОСОБА_1 у відповідності з вимогами закону, вона відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, даним про його особу та обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання.

         У зв'язку з цим підстав для пом'якшення покарання  колегія суддів не вбачає.

 

         Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів -

 

у х в а л и л а:

 

         Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

 

 

Судді:

 

 

Короткевич М.Є.                         Нікітін Ю.І.                                 Кліменко М.Р.