У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 1 серпня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 червня 2004 року, яким

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                            уродженка ІНФОРМАЦІЯ_2,

                            раніше не судима,

засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольського відділення НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області 128 грн. 18 коп.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якої вирок не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 жовтня 2004 року вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона                    29 листопада 2002 року близько 10-ї години придбала 20 капсул лікарського засобу “Ефект” і з метою незаконного виготовлення психотропної речовини, разом із знайомою особою (щодо якої відмовлено в порушенні кримінальної справи) прийшла у квартиру до ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, де близько 12-ї год. за попередньою змовою з останньою шляхом екстракції незаконно виготовили з медичного засобу “Ефект” близько 25 мл розчину, який відноситься до особливо небезпечної психотропної речовини, з якого 10 мл вжила сама шляхом внутрішньовенної ін'єкції, а 10 мл безкоштовно збула особі, з якою прийшла, решту зберігала разом із ОСОБА_2 для власного вживання.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, не заперечуючи своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 КК України, стверджує, що збутом психотропної речовини вона не займалася. Просить це врахувати і постановити справедливе рішення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_1 і відповідно доказам у справі застосував матеріальний закон.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема, показами самої ОСОБА_1, в яких вона визнавала, що інша особа пішла разом із нею до ОСОБА_2 після того, як вона пообіцяла дати їй психотропну речовину, яку збиралася виготовити; свідченнями іншої засудженої ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 прийшла до неї і попросилася виготовити психотропну речовину, яку вони вжили шляхом ін'єкції всі втрьох разом із іншою особою; свідченнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в якості понятих були присутні під час огляду будинку, в якому були виявлені шприці і розчин коричневого кольору і ОСОБА_1 пояснювала, що з лікарського засобу вона виготовила психотропну речовину, а ОСОБА_2 та інша особа вказували на шприці як на належні їм; даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, під час якої остання пояснила, що придбала в аптеці лікарський засіб “Ефект” і пішла до ОСОБА_2 виготовити психотропну речовину, а по дорозі зустріла іншу особу, котрій пообіцяла пригостити її виготовленим засобом і разом вони пішли до будинку ОСОБА_2; даними висновку судово-хімічної експертизи, що вилучені у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та іншої особи залишки рідини належать до особливо небезпечного психотропного засобу, кустарно виготовленому з норефідріна, що містить катінон; поясненнями іншої особи про те, що ОСОБА_1, виготовивши із ОСОБА_2 розчин, набрала його в шприц для себе, ОСОБА_2 і дозволила це зробити і їй.

 Наведеним спростовуються посилання засудженої на те, що збутом психотропного засобу вона не займалася.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, і обрав їй покарання у межах мінімальної санкції законів, за якими її засуджено.

Отже, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням сторін немає.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія         суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.

                                               С у д д і :

Короткевич М.Є.                       Кліменко М.Р.                              Нікітін Ю.І.