У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 1 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від  10 червня 2005 року, яким

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2,

двічі судимого, останній раз 31.07.2000 р. цим

же судом за ст.141 ч.2 КК України 1960 р. на

3 роки 1 місяць позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 7 лютого 2006 р. вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він

 3 серпня  2004 року о 21-й годині,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вулиці АДРЕСА_1, в ході сварки з ОСОБА_3, яка переросла в бійку, наніс потерпілому удари ножем в шию та живіт, чим заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 порушується питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 через неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.121 КК України і  надмірну суворість призначеного покарання. Засуджений і захисник зазначають, що умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_1 не мав, просять обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі. При цьому ОСОБА_1 вважає, що він заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження з необережності, а захисник - у стані сильного душевного хвилювання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Зокрема, вона підтверджена показаннями самого ОСОБА_1, в яких він не заперечував, що в ході бійки, яку розпочав сам потерпілий, наніс ОСОБА_3 удари ножем-запальничкою, показаннями очевидців події - свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вони бачили як

ОСОБА_1 бився з потерпілим, показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка знайшла потерпілого пораненим.

Винність ОСОБА_1 підтверджена й даними протоколів огляду місця події і вилучення ножа-запальнички, а також даними висновків судово-медичних експертиз про характер, механізм заподіяння і локалізацію спричинених потерпілому тілесних ушкоджень і причину його смерті.

Як видно із матеріалів справи, органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини справи, які мали істотне значення для правильного її вирішення, в тому числі й ті обставини, що після першої сутички і бійки з потерпілим ОСОБА_1 відійшов від місця події, але на заклик ОСОБА_3 повернувся назад, продовжив бійку і застосував ножа.

Викладені у скаргах засудженого і захисника доводи аналогічні за змістом їх твердженням у суді першої інстанції і доводам апеляційних скарг, які ретельно перевірялись і обгрунтовано визнані безпідставними.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, або що призначена ОСОБА_1 міра покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, немає підстав.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.

Отже, передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст.384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,

                                           у х в а л и л а:

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 відмовити.

                                               с у д д і:

Короткевич М.Є.                         Кліменко М.Р.                        Нікітін Ю.І.