У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого - судді |
Короткевича М.Є., |
|
суддів |
Кліменко М.Р., Нікітіна Ю.І. |
розглянула в судовому засіданні 1 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Полтави від 25 червня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2005 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
раніше не судимого,
- за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 р.) на 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
раніше судимого:
- 02.11.1999р. за ст. 114 КК України на 6 місяців 13 днів позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання;
- 07.01.2002р. за ст. 17, ч.1 ст.140 KК України на 6 місяців позбавлення волі,
- за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 р.) на 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням за цим вироком менш суворого покарання за вироком Жовтневого райсуду м. Полтави від 07.01.2002 року остаточно призначено покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено:
- строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 18.05.2001 року;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2000 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
За вироком суду злочин вчинено за таких обставин.
11.01.2001 року, близько 9 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, справа щодо якої закрита у зв'язку з її смертю, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, шляхом обману проникли у будинок АДРЕСА_1, де проживала потерпіла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, де ОСОБА_2 першим наніс удар рукою в область голови ОСОБА_5, від чого вона упала на підлогу, а потім разом з ОСОБА_1 вони посадили її на стілець та почали примушувати зізнатися, де знаходяться гроші та цінності.
Скориставшись безпорадним станом потерпілої та застосованим до неї насильством, ОСОБА_1 пішов шукати гроші та цінності в кімнати будинку, а ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 багаточисельні удари руками, ногами та металевим предметом, який приніс із собою, в область обличчя, живота, спини, грудей та здавлював шию потерпілої руками.
ОСОБА_4, вважаючи, що потерпіла не хоче говорити, де знаходяться гроші і цінності, вийшла за межі попередньої змови на вчинення розбою і, з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю і з користі, в момент, коли ОСОБА_2 наносив потерпілій удари руками й ногами у різні частини тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, задушила потерпілу мотузкою, яку знайшла в приміщенні будинку.
Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заволоділи майном потерпілої на загальну суму 472 грн. і з місця скоєння злочину втекли.
Кримінальна справа щодо обвинуваченої ОСОБА_4 за ст.93п.п.а,е, ч.3 ст.142, ч.2 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) закрита у зв'язку з її смертю (т.8 а.с.78).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2005 року апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволено частково: йому пом'якшено покарання за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960р.) до 10 років позбавлення волі. В порядку ст.365 КПК України запропоновано суду в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України, визначити початок строку відбування покарання ОСОБА_1, оскільки він був затриманий 16.05.2001р., а не 18.05.2001р., як зазначив суд у вироку. В іншій частині вирок Жовтневого районного суду м. Полтави від 25 червня 2005року відносно засуджених залишено без зміни.
Судові рішення щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржені.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 стверджує, що досудове та судове слідство проведено неповно та необ'єктивно, а розгляд апеляції - формально, і зазначає, до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе; ОСОБА_4 давала неправдиві свідчення проти нього, оскільки перебувала у хворобливому стані, а ОСОБА_2 обмовив його внаслідок застосування фізичного примусу працівниками міліції. Окрім того, засуджений вказує на те, що суд у вироку посилався на докази, які є недопустимими, і не звернув уваги на порушення його права на захист. Також посилається на неврахування судом його стану здоров'я та тієї обставини, що на його утриманні знаходиться матір-інвалід. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити для проведення нового розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло та поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений всебічно дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі та доповненнях до неї про те, що злочину, за який його засуджено, він не вчиняв, а ОСОБА_4, ОСОБА_2 на досудовому слідстві його обмовили, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, неодноразовими показаннями самого ОСОБА_1, даними на досудовому слідстві, в тому числі в присутності обраного ним захисника, детальними показаннями ОСОБА_4 і ОСОБА_2 щодо обстановки та обставин вчиненого злочину, його учасників, не довіряти яким у колегії суддів підстав немає, показаннями потерпілої ОСОБА_3, даними протоколів відтворення обстановки та обставин події та очних ставок з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, висновками судово-медичних, судово-психіатричних експертиз, а також іншими належно дослідженими і оціненими судом доказами по справі.
Ці твердження ОСОБА_1 висловлював в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи і викликані наміром ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.142 КК України ( в редакції 1960 року).
Твердження засудженого ОСОБА_1 про застосування щодо нього, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка перебувала у хворобливому стані, заходів психічного та фізичного тиску з боку працівників міліції, також були ретельно перевірені прокуратурою, судом першої і апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли.
З висновками судів з цього приводу погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень по справі, в тому й числі й тих, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі та доповненнях до неї, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Покарання ОСОБА_1, зважаючи на внесені апеляційною інстанцією зміни, призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який злочин вчинив вперше, характеризується позитивно, і є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів.
Дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не може відбувати призначене йому покарання в місцях позбавлення волі, у матеріалах кримінальної справи відсутні.
Наявність у засудженого ОСОБА_1 матері похилого віку не є обставиною, яка дає підстави для пом'якшення призначеного йому покарання.
З огляду на викладене, перевіркою справи не встановлено підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.
Судді:
Короткевич М.Є. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.І.