Оріхівський районний суд Запорізької області

м. Оріхів, вул. Першотравнева, 23, 70500, (06141) 4-36-23

рішення

Іменем України

11 червня 2010 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Галчанського С.В.,

при секретарі Федоренко О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу, –

встановив:

Як указано в позовній заяві, 18 квітня 2002 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Оріхівського відділення №3011 та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №292. Згідно з умовами договору позичальнику надано кредит на споживчі потреби у розмірі 22000 грн. строком на 36 місяців з кінцевим строком повернення 18 квітня 2005 року. Умовами договору встановлено плату за кредит в розмірі 20 % річних, які повинні сплачуватися щомісяця. Позичальник зобов’язався своєчасно та повно погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №292 від 18 квітня 2002 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1, відповідно до якого поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржником за кредитним договором у повному обсязі.

Позичальник не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, частково погасив суму основного боргу та частково сплатив відсотки за користування кредитом.

Станом на 01 грудня 2009 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 59210,75 грн., яка складається із суми боргу за кредитом в розмірі 21631 грн., заборгованості за несплаченими відсотками в розмірі 27053,59 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 4879,09 грн., пені за простроченими відсотками в розмірі 5647,07 грн.

Крім цього, відповідач отримував у касі банку кошти за видатковими касовими ордерами протягом 2003-2004 років всього на суму 102850 грн., які до даного часу банку не повернув.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 59210,75 грн., суму боргу за позикою в розмірі 102850 грн. та суму сплачених судових витрат.

Згодом позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 21631 грн., за простроченими відсотками у розмірі 27053,59 грн., за пенею за простроченими відсотками у розмірі 5647,07 грн., за пенею за простроченим кредитом у розмірі 4879,09 грн., всього за кредитним договором стягнути 59210,75 грн., а також стягнути з відповідача ОСОБА_4 суму боргу за позикою у розмірі 28050 грн., судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав, коротко виклавши обставини позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, до суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та за участю його представника.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, посилаючись на його безпідставність, зазначила, що відповідачем всі зобов’язання перед банком виконані повністю та просила застосувати до вимог позивача позовну давність.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази в справі, а саме: копії кредитного договору від 18 квітня 2002 року №292, договору поруки №1, розрахунків суми заборгованості, касових ордерів, квитанцій, паспорту серії СА №218239, виданого 05 липня 1996 року Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області, паспорту серії СВ №743821, виданого 12 вересня 2002 року Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області, платіжних доручень, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивачем не надано оригіналів документів, на які він посилається як на підставу позову.

Відповідно до ст.60 ЦПК України:

1. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, суд вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позовну давність.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257, 267 ЦК України, ст.ст.60, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, Суд,

Вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Складання повного рішення відкладено до 16 год. 00 хв. 16 червня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5