Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 р.                                Справа №805/2508/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

          час прийняття постанови: 10-05

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання – Лопушанському Д.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління МВС в Автономній республіці Крим

про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, з позовом, в якому просить суд зобов’язати Головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим видати довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2, розрахованих з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач з 14 січня 1985 року перебував на службі в ОВС України. З травня по серпень 2014 року позивач обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку в ГУМВС в Автономній Республіці Крим. Позивача звільнено з Національно поліції 10 травня 2016 року. Після звільнення позивач вважає, що має отримати довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що ж необхідним для призначення йому пенсії.

В позові зазначено, що довідка про додаткові види грошового забезпечення позивача за 24 місяці не містить інформацію про додаткові види грошового забезпечення за період проходження служби в ГУМВС в Автономній Республіці Крим, у зв’язку з чим позивач вважає, що необхідним є зазначити у вказаній довідці грошове забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року, розраховуючи додаткові види грошового забезпечення з розміру середнього розрахунку грошового забезпечення за аналогічною посадою, аналогічним званням та відповідною вислугою років на підставі даних баз співробітників ГУМВС в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що з 15 серпня 2014 року позивач перебував на службі у Слов’янському МВ ГУМВС України, на підставі чого уточнив позовні вимоги в частині періоду, за який позивач просить суд зобов’язати відповідача видати довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зазначити таким періодом «з 01 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року».

Крім цього, представник позивача у судовому засіданні вказав, що оскільки не виявилось за можливе встановити точні відомості про отримане грошове забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року особами, що перебували на посаді, аналогічній посаді позивача, то доцільним буде зобов’язати відповідача зазначити у довідці про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року грошове забезпечення, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2, отриманого ним у лютому 2014 року (останній місяць, за який сплачувалось грошове забезпечення особам рядового та начальницького складу у Криму, оскільки з березня 2014 року його нарахування та сплата припинені у зв’язку з окупацією території).

Представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та наданих у судовому засіданні пояснень.

Представник відповідача до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача проти позову, вмотивовані неможливістю зазначити у спірній довідці додаткові види грошового забезпечення позивача за період травень-серпень 2014 року, оскільки у зв’язку з окупацією території Криму доступ до усієї документації управління відсутній, через що відсутні відомості про грошове забезпечення позивача, отримане під час проходження служби в ГУМВС в Автономній Республіці Крим.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 14 січня 1985 року;

З 25 січня 2014 року по 14 серпня 2014 року позивач обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головному управлінні МВС України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУМВС України в АР Крим), в подальшому з 15 серпня 2014 року перебував на посаді начальника Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

З 07 листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції України.

Останнє здобуте за час служби спеціальне звання – полковник.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 травня 2016 року № 108 о/с, полковника міліції ОСОБА_2 (С-477193), заступника начальника Артемівського відділу поліції, звільнено за власним бажанням з 10 травня 2016 року. У наказі зазначено, що вислуга років станом на 10 травня 2016 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає – 33 роки 04 місяці 13 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2017 року позивач звернувся до ГУНП в Автономній республіці Крим із заявою про надання довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року.

Листом від 23 лютого 2017 року № 1-Р/о/п/100/01-2017 ГУНП в Автономній республіці Крим повідомлено позивача за наслідком розгляду вищевказаної заяви, що з початку окупації Криму і до теперішнього часу управління не має доступу до будь-яких документів. Архіви, документація або інші матеріали, які стосуються кадрової та фінансово-господарської діяльності, з тимчасово окупованої території Криму до управління не передавались. На підставі викладеного, заява позивача задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи 04 травня 2017 року позивач звернувся до ГУМВС України в Донецької області із клопотанням про проведення засідання комісії ГУМВС України в Донецькій області з визначення даних про заробітну плату та грошове забезпечення позивача за період роботи на тимчасово окуповані території, а саме за період несення служби з травня по серпень 2014 року.

Відповідно до листа ГУМВС України в Донецької області від 12 червня 2017 року № Р-104/26/02-2017, позивача повідомлено, що ГУМВС в АР Крим існувало як самостійна юридична одиниця та вело відокремлену фінансово-господарську діяльність. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 17 травня 2016 року № 12лк «Про створення комісії ГУМВС України в Донецькій області з визначення даних про заробітну плату та грошове забезпечення працівників за період роботи на тимчасово окупованій території та затвердження Положення про неї» визначено, що на виконання вимог Закону України «Про звернення громадян», видача довідок про грошове забезпечення та заробітну плату здійснюється за період роботи в органах та підрозділах ГУМВС України в Донецькій області, працівникам, особові картки яких залишились на тимчасово окупованій території. Враховуючи вищевикладене, надати позивачу довідку за період проходження служби в ГУМВС Автономної Республіці Крим з 10 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року не уявляється можливим.

04 травня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду Донецької області із заявою про призначення пенсії за вислугою років та копію вказаною заяви направив до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що підтверджується квитанцією ПАТ «Укрпошта».

Листом від 17 травня 2017 року № 4964/031 Головного управління Пенсійного фонду Донецької області повідомило позивача, що на даний час, документи для призначення пенсії з головного управління Національної поліції України в Донецькій області на адресу управління не надходили, тому підстав для призначення пенсії не має.

Приймаючи рішення по справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Приписами ч. 3 ст. 43 цього Закону вказано, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_3 України.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 30.01.2007 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У Порядку вказано, що цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".

Приписами п. 1 зазначеного Порядку вказано, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Підпунктом 1, 2 п. 12 вказаного Порядку вказано, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з п. 7 цього Порядку для призначення пенсії за вислугою років подаються зокрема грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення.

Враховуючи той факт, що розрахунок додаткового грошового забезпечення здійснюється за 24 календарні місяці до звільнення, а позивач звільнений 10 травня 2016 року, то довідка про додаткове грошове забезпечення повинна містити відомості починаючи з квітня 2014 року по квітень 2016 року.

У Головному управлінні МВС України в Автономній Республіці Крим позивач проходив службу з 25 січня 2014 року по 14 серпня 2014 року, отже, довідка про додаткові види грошового забезпечення позивача, видана вказаної установою, має включати відомості про додаткові види грошового забезпечення з 1 квітня 2014 року по 14 серпня 2014 року.

Як зазначив відповідач, будь-які дані у зазначеній довідці відобразити не вбачається за можливе, оскільки такі відомості відсутні через перебування усієї документації управління на окупованій території у Криму.

Суд звертає увагу, що відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_3 України № 393 від 17 липня 1992 року при розрахунку пенсії середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що виходячи з положень п. 3 вищевказаної Постанови, у випадку не відображення у довідці про додаткові види грошового забезпечення позивача грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року (тобто, фактично відображення нульових показників), розмір розрахованої пенсії буде значно меншим, так як у такому випадку на 24 ділитись буде сума додаткового грошового забезпечення, нарахована позивачу за період з 15 серпня 2014 року по 30 квітня 2016 року, тобто за 21 місяць, а не 24 місяці. Вказане матиме значні негативні наслідки для розміру пенсії, яку отримуватиме позивач, що порушує його гарантовані конституцією та законами права.

Випадки неотримання грошового забезпечення передбачені інструкцією про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499.

У пункті 1.6 цієї Інструкції (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), вказано, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Таким чином, підставою для невиплати працівнику органу внутрішніх справ грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Чинне законодавство України не містить інших підстав для не виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу.

Відповідачем не надано до суду відомостей щодо існування наказу про припинення виплат грошового забезпечення позивачу. А отже суд приходить до висновку, що у ГУМВС в АР Крим не було правових підстав для не виплати позивачу грошового забезпечення за період з травня по серпень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, як вбачається з листа Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 2017 року № 22/1/1-3515, у зв’язку з окупацією території Криму з березня 2014 року фінансування видатків на оплату праці не здійснювалось, електронна платіжна система казначейських органів на території Криму була заблокована.

Суд зауважує, що докази притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відсутності позивача на службі без поважних причин в матеріалах справи відсутні, отже, невиплата грошового забезпечення ОСОБА_2 (у тому числі і його додаткових видів) з травня по серпень 2014 року відбулась не з вини позивача.

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити, що приписами ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що тимчасово окупована територія це сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 22 Конституції України вказано, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Чинним законодавством не врегульовано питання дотримання прав осіб рядового і начальницького складу, які проходили службу на території, що станом на теперішній час визнана окупованою, зокрема, відсутні нормативно-правові акти, які б регулювання питання заповнення довідки про додаткові види грошового забезпечення осіб за час проходження служби в органах внутрішніх справ, що знаходились на території Криму.

Частиною 7 ст. 9 КАС України вказано, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як вже встановлено судом, позивач має право на отримання пенсії за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У той же час, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Керуючись принципом верховенства права, враховуючи необхідність дотримання конституційних прав позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про зобов’язання відповідача видати позивачу довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року, виходячи з розмірів середнього грошового забезпечення, отриманого у цей період особами, що перебувають на посаді, аналогічній посаді позивача (заступник начальника управління карного розшуку).

Також вказаний висновок суду опосередковано підтверджується наступним.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 17 травня 2016 року № 12лк затверджено Положення про комісію ГУМВС України в Донецькій області з визначення даних про заробітну плату та грошове забезпечення працівників за період роботи на тимчасово окупованій території.

Така комісія на виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» здійснює визначення даних про грошове забезпечення та заробітну плату за період роботи в органах та підрозділах ГУМВС України в Донецькій області, працівникам, особові картки яких залишились на тимчасово окупованій території.

Вказаним положенням передбачено, що комісія для належного розгляду письмових заяв осіб з числа працівників, особові картки яких залишились на тимчасово окупованій території, забезпечує надсилання до органів та підрозділів МВС запиту щодо надання інформації стосовно середнього рівня грошового забезпечення або заробітної плати за займаною посадою заявника.

Таким чином, розрахунок заробітної плати та грошового забезпечення осіб, особові картки яких залишились на окупованій території, може здійснюється виходячи з середнього рівня грошового забезпечення органів та підрозділів МВС або заробітної плати за займаною посадою заявника.

Ухвалами суду від 15 серпня 2017 року та від 27 липня 2017 року судом зобов’язано Міністерство внутрішніх справ України надати суду інформацію стосовно середнього рівня додаткового грошового забезпечення за період травень-серпень 2014 року осіб, які обіймали посади заступників начальників управлінь карного розшуку (у разі можливості – надати інформацію з урахуванням звання таких осіб - полковник міліції, вислуги років - 31 рік).

На виконання вказаних ухвал листом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 2017 року № 22/1/1-3515 повідомлено суд про те, що надати таку інформацію міністерство не має можливості. Однак, відповідно до оперативної інформації, опрацьованої на початку 2014 року, середній розмір грошового забезпечення осіб старшого начальницького складу ГУМВС України в АР Крим станом на 1 січня 2014 року становив 6 500,00 грн.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи не виявилось за можливе встановити відомості про отримане грошове забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року особами, що перебували на посаді, аналогічній посаді позивача, суд вважає доцільним для визначення показників додаткового грошового забезпечення позивача (що має бути відображено у спірній довідці) взяти до уваги розмір грошового забезпечення, отриманого позивачем у лютому 2014 року (останній місяць, за який сплачувалось грошове забезпечення особам рядового та начальницького складу на території Криму, оскільки з березня 2014 року його нарахування та сплата припинені у зв’язку з окупацією території та блокування роботи електронної платіжної системи казначейських органів).

Так, з наданих позивачем суду довідок про розмір грошового забезпечення, отриманого ним за лютий 2017 року, вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача у вказаний місяць склав 8 192,65 грн.; серед видів додаткового грошового забезпечення, яке отримував позивач, значиться надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у сумі 1 079,40 грн. та премія у сумі 4 954,45 грн.

Щодо можливості зобов’язати відповідача видати позивачу довідку про додаткове грошове забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 15 серпня 2014 року, виходячи з розміру додаткового грошового забезпечення, отриманого позивачем у лютому 2014 року, та при вирішенні питання – чи перебирає при цьому суд на себе дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає таке.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку мало б місце порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та підкреслює, що єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Відповідно, завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, дискреційні повноваження – це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.

Як вже зазначалось судом, у відповідача відсутні дані про отримане грошове забезпечення за квітень-серпень 2014 року (крім цього, як повідомляє МВС України, з березня 2014 року грошове забезпечення особам не сплачувалось; до м. Одеси відповідач перемістився лише після 14 серпня 2014 року на виконання наказу МВС України від 14.08.2015 № 976). У той же час, чинним законодавством не врегульовано питання дотримання прав осіб рядового і начальницького складу, які проходили службу на території, що станом на теперішній час визнана окупованою, зокрема, відсутні нормативно-правові акти, які б регулювання питання заповнення довідки про додаткові види грошового забезпечення особи за час проходження нею служби на території Криму.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи у відповідача відсутні повноваження самостійно обрати такий варіант рішення, яким буде задоволено вимоги позивача про видачу довідки про даткові види грошового забезпечення.

Разом із цим, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що приймаючи зазначене рішення, що має на меті відновлення порушеного права позивача, суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, при цьому застосовує ефективний способів відновлення порушеного права позивача.

На підставі зазначеного суд вважає за необхідне зобов’язати ГУМВС в АР Крим видати ОСОБА_2 довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року, зазначивши серед видів додаткового грошового забезпечення ОСОБА_2 з травня по липень 2014 року надбавку за виконання особливо важливих завдань у сумі 1 079,40 грн, премію у сумі 4 954,45 грн; а у серпні 2014 року (з 1 по 14 серпня 2014 року) – надбавку за виконання особливо важливих завдань у сумі 539,70 грн, премію у сумі 2 477,23 грн (виходячи з кількості робочих днів у серпні 2014 року, у які позивач проходив службу в управлінні, а саме – 10 днів).

Таким чином, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі до суду даного позову позивачем сплачено за позовні вимоги, що розглядались, 640,00 грн.

На підстав наведеного суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 640,00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 – 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС в Автономній республіці Крим про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов’язати Головне управління МВС в Автономній республіці Крим видати ОСОБА_2 довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року, зазначивши серед видів додаткового грошового забезпечення ОСОБА_2:

- за травень 2014 року: надбавку за виконання особливо важливих завдань у сумі 1 079,40 грн, премію у сумі 4 954,45 грн;

- за червень 2014 року: надбавку за виконання особливо важливих завдань у сумі 1 079,40 грн, премію у сумі 4 954,45 грн;

- за липень 2014 року: надбавку за виконання особливо важливих завдань у сумі 1 079,40 грн, премію у сумі 4 954,45 грн;

- за серпень 2014 року: надбавку за виконання особливо важливих завдань у сумі 539,70 грн, премію у сумі 2 477,23 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління МВС в Автономній республіці Крим на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписний у відповідності з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Арестова Л.В.