ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2009 року справа 2а-51/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Семененка Я.В. (доповідач)
суддів Дадим Ю.М., Божко Л.А.
при секретарі Мартиросян М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Мірошниченко Наталії Анатоліївни
на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2009р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним рішення відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути недоплачену допомогу за період з липня 2007 року по листопад 2008 року в сумі 6204,12грн. та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати допомогу у розмірі встановленого мінімального прожиткового мінімуму для дітей до 6 роки. В обґрунтуванні заявлених вимог посилалась на те, що вона має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» позивачка має право на допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідач, всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», сплачував допомогу у значно менших розмірах, ніж ті, що встановлені законом.
Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2009р. позов задоволено частково, а саме зобов’язано управління праці та соціального захисту нарахувати та виплатити на користь позивачки недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1982,60грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, суд встановивши наявність у позивачки права на отримання допомоги у розмірі, який встановлено ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», не визначив розмір недоплаченої допомоги та не стягнув її на користь позивачки. Крім цього, позивачка зазначала, що суд безпідставно не стягнув на її користь судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правову допомогу.
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку управління праці і соціального захисту населення Індустріальної у м.Дніпропетровську ради та отримувала соціальну допомогу по догляду за сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. до досягнення ним трирічного віку. Допомога щомісячно виплачувалась в розмірах, передбачених Законами України про державний бюджет на відповідний рік (ас12).
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції до 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по день досягнення дитиною трьох років.
Пунктом 14 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію частини 1 статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” зупинено на 2007 рік та правовідносини врегульовані абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №6рп/2007 положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
Відповідно до пунктів 3, 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки зупинення дії частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визнано таким що суперечить Конституції України, а також визнані неконституційними положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення щодо виплати допомоги в розмірі, меншому ніж прожитковий мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частина 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Вказані положення Закону не визнавалися неконституційними, а відтак правомірно застосовувалися відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році.
Відтак право на перерахунок допомоги позивачка має з 09.07.2007 по 31.12.2007р.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив період, з якого підлягає перерахунку допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та правомірно зобов’язав відповідача зробити такий перерахунок з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
В той же час, відповідно до ст..161 КАС України, суд першої інстанції мав вирішити питання про розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір (а.с.8).
З огляду на те, що позовні вимоги частково задоволено, відповідно до частин 1, 3 статті 94 КАС України, з місцевого бюджету на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати, у вигляді судового збору, з урахуванням задоволених позовних вимог, у розмірі 3,40грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції змінити, доповнивши її наступним: відшкодувати позивачці за рахунок місцевого бюджету судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3грн.40коп.
Судові витрати, у вигляді витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Між тим, Постановою КМУ №590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничні витрати по сплаті компенсації за правову допомогу. Так, значеною Постановою КМУ встановлено, якщо компенсація сплачується суб’єктом владних повноважень, то граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Позивачкою надано квитанцію (а.с.7) про сплату юридичній консультації 350грн. за консультацію та складення позовної заяви.
В той же час, матеріалами справи не містять відомостей (акти виконаних робіт та інш.), які б свідчили про витрачений час на консультації та складання позовної заяви, що перешкоджає суду визначити розмір компенсації, яка б підлягала відшкодуванню позивачці як понесені витрати на правову допомогу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не стягнуто на користь позивачки судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч.1 статті 198, статтями 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська області від 25.03.2009р. – змінити, доповнивши її наступним:
Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок місцевого бюджету судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3грн.40коп.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 10.11.2009р.)
Головуючий Я.В. Семененко
Судді Ю.М. Дадим
Л.А. Божко