У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак В.М.,
суддів	Лавренюка М.Ю. і Колесника М.А.,
за участю прокурора	Саленка І.В.,

розглянувши у судовому засіданні 6 липня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції на ухвалу судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від    14 травня 2004 року

 

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                            раніше судимий, -

 

засуджений за ст. 94 КК України (в ред. 1960 року) на 9 років позбавлення волі; за ст. 129 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 70 КК України остаточно до відбування призначено 9 років позбавлення волі.

 

 

                            ОСОБА_2,

                            ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

                            раніше не судимий, -

 

засуджений за ст.ст. 19 ч.6, 94 КК України (в ред. 1960 року) на 7 років позбавлення волі.

 

         Стягнуто зі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 солідарно 50 тис. грн.

 

За вироком суду засуджені визнані винними у вчиненні злочину за таких обставин.

 

21 березня 2001 року близько 21 години 15 хвилин ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли в результаті того, що потерпілий по цій справі ОСОБА_4 напередодні побив його і принизив умисно, з метою побиття ОСОБА_4, заманив його у квартиру АДРЕСА_1, де у присутності ОСОБА_2 побив ОСОБА_4, нанісши йому не менше 10 ударів руками, ногами і гумовою палицею в різні частини тіла.

 

Потім з метою залякування ОСОБА_4 з ініціативи ОСОБА_1 останній і ОСОБА_2 надягнули на ОСОБА_4 кайдани і відвезли до озера біля АДРЕСА_2.

 

Біля озера з 23 години 21.03.2001 року до 03 години 22.03.2001 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зв'язавши ОСОБА_4 руки і ноги, скинули його у воду, а потім витягли на берег.

 

В цей момент у ОСОБА_1 раптово, із-за побоювання, що йому доведеться відповідати за насильницькі дії відносно ОСОБА_4, виник умисел на позбавлення життя потерпілого. Після цього він умисно, з метою вбивства, наступив ногою, взутою у кросівок, на шию потерпілого і умисно давив його біля 5 хвилин, спричинивши йому у сукупності виражені масивні крововиливи в м'яких тканинах кореня язика, бокових стінках горла вогневищого характеру, безліч крапельних крововиливів під легеневу плевру на всьому протязі легеневих полів та інші внутрішні крововиливи. Смерть ОСОБА_4 наступила від механічної асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї тупими предметами.

 

З метою приховання злочину ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 скинули тіло потерпілого у водойму, але, оскільки воно не тонуло, ОСОБА_2, скинувши одяг, ввійшов у воду і спочатку перекинув тіло ОСОБА_4 спиною догори, а потім занурив його у воду.  

 

 Крім того, 22 березня 2001 року між 4 і 6 годинами ОСОБА_1 і ОСОБА_2, будучи в нетверезому стані, знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_3, детально розповіли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про вчинене ними умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4, після чого з 22.03.2001 року по 16.04.2001 ОСОБА_1 з метою приховання і недопущення розголошення вчиненого ним злочину, неодноразово умисно погрожував вбивством ОСОБА_6 і ОСОБА_5.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року вирок змінено:

- дії ОСОБА_2 перекваліфіковані з ч. 6 ст.ст. 19, 94 КК України, за якою йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- ОСОБА_1 пом'якшено покарання за ст. 94 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 94, 129 КК України, ОСОБА_1 призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

 

Виключено з вироку вказівку по цивільному позову, скасувавши його в частині солідарного стягнення на відшкодування моральної шкоди в сумі          50 000 грн. на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 і справа в цій частині провадженням закрита.

 

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки суд безпідставно пом'якшив покарання ОСОБА_1 та необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2 зі ст.ст. 19, 94 КК України на ст. 396 ч. 1 КК України.

 

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

 

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення.

 

При цьому закон передбачає врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

 

Ці вимоги закону апеляційним судом не дотримані з підстав, викладених у касаційному поданні.

 

Зокрема, закон в першу чергу передбачає врахування ступеню тяжкості, вчиненого злочину, як індивідуального показника рівня його суспільної небезпеки.

 

ОСОБА_1, як визнав суд, вчинив особливо тяжкий злочин, позбавивши людину життя.

 

За змістом закону на ступінь тяжкості вчиненого злочину вказують і певні особливості та обставини його вчинення, які в даному конкретному випадку залишились за межами кваліфікації вчиненого злочину.

 

Обставини справи, як вони встановлені судом, свідчать, що вбивству ОСОБА_4 передувало його мучення нічної пори з 23 год. до 3 год., тобто,  впродовж чотирьох годин, в процесі якого потерпілому зв'язували руки і ноги, кидали у воду, температура якої була низькою, оскільки подія злочину мала місце у березні.

 

Пом'якшуючи ОСОБА_1 покарання, суд апеляційної інстанції фактично залишив поза увагою особу винного, як другий за значимістю чинник, який впливає на призначення покарання і який передбачає врахування не тільки прояву тих чи інших рис та особливостей в процесі вчинення злочину, а й тих які демонструються в особистому та суспільному житті. В даному ж конкретному випадку суд врахував лише стан здоров'я ОСОБА_1, як одну з обставин для застосування ст. 69 КК України, тоді як дана обставина була врахована судом першої інстанції як пом'якшуюча покарання і яка вплинула на призначення покарання, ближче до мінімального, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

 

Суд першої інстанції дійсно визнав, що вбивству ОСОБА_4 передувала бійка останнього зі ОСОБА_1. Але в матеріалах справи нема переконливих даних, що ця бійка сталася з ініціативи ОСОБА_4, поведінка якого була б віктимною, як на це послався апеляційний суд. Тому доводи касаційного подання в цій частині обґрунтовані, як і доводи в тій частині, що поза увагою апеляційного суду фактично залишились такі обтяжуючі ОСОБА_1 покарання обставини як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

 

ОСОБА_1, як свідчать матеріали справи, будучи судимий неодноразово, в тому числі за особливо тяжкий злочин, впродовж року знову вчинив особливо тяжкий злочин.

 

За викладених обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційного подання, що у суду апеляційної інстанції не було підстав до пом'якшення ОСОБА_1 покарання.

 

Обґрунтованими є і доводи касаційного подання щодо безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_2 зі ст. ст. 19, 94 КК України на ст. 396 КК України.

 

Висновки апеляційного суду, що ні досудовим слідствам, ні судом не встановлений умисел ОСОБА_2 на вчинення пособництва суперечить матеріалам справи з підстав, викладених у касаційному поданні.

 

За змістом ст. 19 КК України (в ред. 1960 року), як і ст. 27 КК України        (в ред. 2001 р.) пособництво дійсно не передбачає безпосередньої участі у вчиненні злочину.

 

Проте, обставини справи, як вони встановлені судом, свідчать, що ОСОБА_2 попри те, що надав ОСОБА_1 наручники, перевіз потерпілого нічної пори до ставка, зняв з себе пасок, яким потерпілому зв'язали ноги, - усвідомлював, що, зважаючи на тривале знущання над потерпілим, ОСОБА_1 не залишить його живим. Будучи очевидцем того, що останній наступив ногою на дихальні органи потерпілого, який був зв'язаний паском ОСОБА_2 і не міг чинити опір, - останній не перешкодив настанню тяжких наслідків. Водночас ОСОБА_1, зважаючи на наведені обставини, розрахував в процесі вчинення злочину, крім іншого, на сприяння ОСОБА_2 у приховуванні злочину, що знайшло своє об'єктивне підтвердження в послідуючих конклюдентних діях ОСОБА_2.

 

За наведених обставин ухвала апеляційного суду як постановлена з порушеннями, передбаченими п. п. 2, 3 ст. 398 КПК України, підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

 

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

 

Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

 

Судді:

 

В.М. Верещак             М.А. Колесник           М.Ю. Лавренюк