Справа №477/1115/17 14.09.2017 14.09.2017 14.09.2017

Провадження №22-ц/784/1999/17

Справа № 477/1115/17 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/784/1999/17 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія 58

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Яворської Ж.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судових засіданьТищенком Л.С.,

за участю представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Вітовського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання права власності на майно та зняття арешту з нього,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та Вітовського ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області (далі - Вітовський ВДВС) про захист майнових прав.

Позивач зазначав, що 25 січня 2013 року купив у ОСОБА_5 за 300 доларів США транспортний засіб марки LECITRAILER модель 3Е20, 2000 року випуску, шасі № VV1P3AADBSN094182, типу напівпричіп ПЛАТФОРМА-Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі – Транспортний засіб), на який відповідачка видала йому довіреність на право експлуатації та розписку про отримання вказаних коштів. Проте в березні 2017 року поліція затримала названий Транспортний засіб і доставила його на штрафний майданчик у зв’язку із вчиненням виконавчих дій, пов’язаних з борговими зобов’язаннями ОСОБА_5

Посилаючись на порушення його прав власника, позивач просив визнати за ним право власності на вказаний Транспортний засіб та скасувати арешт, накладений Вітовським ВДВС.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просила рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на помилковість висновків суду щодо відсутності у позивача права власності на Транспортний засіб, застосування судом не чинних нормативно-правових актів і порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не набув права власності на спірний Транспортний засіб, а тому його позовні вимоги є безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2013 року ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 300 доларів США за спірний Транспортний засіб, а вона видала позивачу та ОСОБА_6 довіреність  на право представляти її інтереси в органах ДАІ, органах нотаріату, СТО, автогаражних кооперативах, та серед іншого - право експлуатувати Транспортний засіб (а.с. 6).

У березні 2017 року співробітниками патрульної поліції м. Миколаєва затримано вказаний Транспортний засіб та доставлено на штрафмайданчик по вул. Одеській в с. Червоне Миколаївської області (а.с. 10-15). Вказані дії вчинено на виконання постанов про розшук майна боржника та про його арешт з оголошенням заборони відчуження від 29 червня 2016 року за виконавчим провадженням № 49669072 про стягнення з ОСОБА_5К на користь ПАТ ОТП «Факторинг Україна» 868 065, 27 грн.

За ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Водночас, договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом, без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Між тим, згідно ст. 334 ЦК України, право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту його посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. При цьому обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх, є Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 указаних Правил, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників поданих особисто і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком І, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин та інше.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції, не допускається.

Згідно положень статті 34 ЗУ «Про державний рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів, або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не укладався, нотаріально чи будь-яким іншим чином не посвідчувався, а сторонами не дотримано правил щодо належної реєстрації та постановки на облік спірного Транспортного засобу, то відсутні підстави вважати правомірним набуття позивачем права власності на Транспортний засіб.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 16 грудня 2015 року (справа № 6-688цс15), яка за правилами статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування судами.

Доводи апеляційної скарги щодо посилання суду на такі, що втратили чинність нормативно-правові акти не знайшли свого підтвердження, оскільки зазначені вище нормативні акти є чинними і в них вносились лише зміни, що не спростовують висновків місцевого суду.

Твердження апелянта про неналежне повідомлення відповідачів про час та місце слухання справи спростовується матеріалами справи (а.с. 34, 44) і вони рішення не оскаржували.

Не притягнення судом до участі у справі дружини позивача ОСОБА_6, про що не було заявлено позивачем при подачі позову, не вплинуло на правильне по суті вирішення спору. Тому справедливе і правильне рішення суду не може бути скасовано з формальних підстав (ч. 2 ст. 308 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б суттєве порушення ним норм матеріального, чи процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись статтями 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий В.І.Козаченко

Судді: Л.М. Царюк

ОСОБА_7