копія
Справа № 2-а-8230/09/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Герасимчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкових повідомленнь - рішеннь,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача від 17 серпня 2009 року № 0002322301/0, та № 0002312301/0.
Свій позов позивач мотивує тим, що з 24.07.2009 року по 06.08.2009 року посадовою особою державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області було проведено планову виїзну перевірку його фінансово – господарської діяльності як суб’єкта підприємницької діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.
За результатами планової виїзної перевірки позивача на підставі акту перевірки від 06.08.2009 року № 744/17/01-2590312231 були прийняті податкові повідомлення – рішення відповідача від 17 серпня 2009 року № 0002322301/0, та № 0002312301/0, якими позивачу визначено податкове зобов’язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44290,89 грн., за основним платежем по податку на додану вартість в розмірі 67972 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 33986 грн.
Такі податкові повідомлення – рішення відповідача позивач вважає незаконними, так як всупереч вимогам закону йому у виручку було зараховано суму бартерних операцій, тоді як він перебував на спрощеній системі оподаткування, що спричинило донарахування податків, що суперечить нормам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що з 24.07.2009 року по 06.08.2009 року посадовою особою державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області було проведено планову виїзну перевірку позивача фінансово – господарської діяльності як суб’єкта підприємницької діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.
За результатами планової виїзної перевірки позивача на підставі акту перевірки від 06.08.2009 року № 744/17/01-2590312231 були прийняті податкові повідомлення – рішення відповідача від 17 серпня 2009 року № 0002322301/0, та № 0002312301/0, якими позивачу визначено податкове зобов’язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44290,89 грн., за основним платежем по податку на додану вартість в розмірі 67972 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 33986 грн.
Такі податкові повідомлення – рішення відповідача позивач вважає незаконними, так як всупереч вимогам закону йому у виручку було зараховано суму бартерних операцій, тоді як він перебував на спрощеній системі оподаткування, що спричинило донарахування податків.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення – рішення відповідача від 17 серпня 2009 року № 0002322301/0, та № 0002312301/0, якими позивачу визначено податкове зобов’язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44290,89 грн., за основним платежем по податку на додану вартість в розмірі 67972 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 33986 грн., є законними, тому що позивач всупереч вимогам чинного законодавства не включив до виручки суму бартерних операцій, в зв’язку з цим в 2 кварталі 2008 року перевищив обсяг виручки від реалізації продукції, та відповідно не зареєструвався як платник податку на додану вартість.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа – підприємець Полонською районною державною адміністрацією Хмельницької області 24.06.2004 року за № 2 663 001 0001 000310, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов’язкових платежів і зобов’язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
На облік у відповідача позивач як платник податків взятий 06.07.2004 року за № 189 - 04.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-12, одним із основних завдань органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством.
Згідно із статтями 8 – 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у межах своїх повноважень здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) в установленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Крім того ст. 11 ч. 1 п. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та / або сплачувати податки та збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Посадовою особою державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області з 24.07.2009 року по 06.08.2009 року було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово – господарської діяльності позивача з питань щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, згідно плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання фізичних осіб на 3 квартал 2009 року, на підставі направлення № 422 від 24 липня 2009 року про проведення такої перевірки.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13 – 92 від 26.12.1992 року, п. п. «а», п. 19.1, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 – 4, внаслідок чого донараховано податок з фізичних осіб в сумі 44290,89 грн., а також порушено п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст.9, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 – ВР, а саме: позивачем не включено до складу податкових зобов’язань суму податку на додану вартість в розмірі 67972 грн., та не подані податкові декларації по податку на додану вартість з липня 2008 року по квітень 2009 року.
За результатами перевірки, на підставі акту перевірки від 06.08.2009 року № 744/17/01-2590312231 відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення від 17 серпня 2009 року № 0002322301/0, та № 0002312301/0, якими позивачу визначено податкове зобов’язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44290,89 грн., за основним платежем по податку на додану вартість в розмірі 67972 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 33986 грн.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.
Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 1 вказаного Указу установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно акту перевірки встановлено, що позивач за перевіряємий період був платником єдиного податку. Така обставина не заперечується сторонами.
Аналіз даної норми Указу Президента України дає підставу суду вважати, що для належного контролю за запровадженням спрощеної системи оподаткування відносно того чи іншого суб’єкта малого підприємництва, повинен здійснюватись облік обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), після отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, з метою визначення чи має право суб’єкт малого підприємництва на спрощену систему оподаткування за наслідками своєї діяльності за певні періоди, що дорівнюють кварталу, та календарному року.
Згідно абзацу 7 ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
В межах своїх повноважень, визначених Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» Державна податкова адміністрація України
своїм наказом від 29.10.1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 752/4045, затвердила «Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку».
Відповідно до ч. 8 «Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник податків веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи
«період обліку (день, тиждень, місяць)», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
За ч. 9 зазначеного Порядку для платника єдиного податку протягом року встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Ч. 4 форми даного звіту передбачає зазначення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач був зобов’язаний, починаючи з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку, тобто в тому числі і з 01.01.2008 року проводити облік виручки отриманої за кожен календарний день своєї діяльності, згідно вимог викладених у вище перерахованих нормативних актах, в тому числі і по договорах міни (бартерних операціях).
Із пояснень сторін, матеріалів справи встановлено, що позивач в 2008 році не відобразив по обліку бартерні операції на суму 356399,85 грн., проведених з ВАТ «Миропільська паперова фабрика» і ТОВ «Моквинаська паперова фабрика», та перевищив обсяг виручки у 2 кварталі 2008 року на 107695,13 грн., мотивуючи це тим, що доходи отриманні від бартерних операцій не є виручкою в прямому розумінні слова, як це передбачено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Суд не погоджується з такою позицією позивача та його представника, виходячи з такого.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Стаття 716 ЦК України встановлює, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Таким чином суд вважає, що суми бартерних операцій виражені у грошовій формі вважаються доходом сторони договору міни, в нашому випадку позивача і тому він зобов’язаний був відобразити по обліку бартерні операції на суму 356399,85 грн., проведених з ВАТ «Миропільська паперова фабрика» і ТОВ «Моквинаська паперова фабрика», керуючись правилами встановленими «Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», так як чинне законодавство не передбачає отримання доходів підприємцями, які не повинні обліковуватись з метою оподаткування при будь – якій системі оподаткування.
Згідно ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, тобто отримання доходів поза межами готівкових та безготівкових коштів як це зазначено п. 3 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Як встановлено актом перевірки діяльності позивача, він в порушення вимог «Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», не облікувавши бартерні операції на суму 356399,85 грн., та маючи перевищення обсягу виручки у 2 кварталі 2008 року на 107695,13 грн., не перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 3 кварталу 2008 року, чим порушив вимоги ч. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Такі ж по змісту положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 2998 року № 727».
Зокрема п. 5 вказаного роз’яснення встановлено, що на суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб, які відповідно до абзацу 4 частини 1 ст. 6 Указу не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13 «Про прибутковий податок з громадян» (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу). Аналізуючи вказану норму роз’яснення суд приходить до висновку, що сам факт проведення бартерних операцій (операцій, які виходять за межі зазначеного Указу), а тим паче при перевищенні обсягу виручки від таких операцій, зобов’язував позивача перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), та відповідно сплатити податки від отриманих доходів, за правилами розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13 «Про прибутковий податок з громадян».
Так як позивач сам не перейшов на загальну систему оподаткування, суд вважає, що відповідач цілком законно визначив суму перевищення обсягу виручки у 2 кварталі 2008 року на 107695,13 грн., та провів оподаткування згідно з вимогами розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13 «Про прибутковий податок з громадян».
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення – рішення № 0002322301/0 від 17 серпня 2009 року, яким визначив позивачу податкове зобов’язання по податку з фізичних осіб у розмірі 44290,89 грн., тому підстав для його скасування немає.
Що стосується законності податкового повідомлення – рішення № 0002312301/0 від 17 серпня 2009 року, то суд виходить з такого.
Відповідно до визначення термінів згідно п. п. 1.2, 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97 – ВР платником податку на додану вартість може бути фізична особа, яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством.
Відповідно до п. п. 2.3.1, п. 2.3, ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн., (без урахування податку на додану вартість).
Так як перевіркою встановлено, що обсяг виручки позивача у 2 кварталі 2008 року перевищив 500000 грн., позивач зобов’язаний був пройти реєстрацію як платник податку на додану вартість та подавати відповідно податкові декларації за відповідні податкові періоди.
Позивач в порушення вимог п. п. 2.3.1, п. 2.3, ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» як платник податку на додану вартість не зареєструвався, податкові декларації до податкового органу по податку не подавав, податок на додану вартість до бюджету не сплачував.
Частиною 4, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особа, що не надсилає заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість та у визначені строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Відповідно до п. п. 17.1.1, 17.1.2, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до п. п. «а» п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Враховуючи зазначені норми Закону, суд вважає, що відповідач правомірно визначив податкове зобов’язання позивачу за основним платежем по податку на додану вартість в розмірі 67972 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 33986 грн., в акті перевірки та прийняв відповідне податкове повідомлення – рішення від № 0002312301/0 від 17 серпня 2009 року.
Що стосується законності призначення та порядку проведення перевірки, то суд виходить з такого.
Ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів). Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Позивач перед початком перевірки був повідомлений про проведення перевірки повідомленням № 5499/7117 від 07 липня 2009 року.
Із пояснень представника позивача, та матеріалів справи судом встановлено, що при проведенні планової перевірки за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, позивачу було вручено під розписку копію направлення на перевірку № 422 від 24 липня 2009 року про проведення виїзної планової документальної перевірки з 24.07.2009 року по 06.08.2009 року.
Враховуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його у його задоволені необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 1, 2, 4, 8, 16, 17, 19, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 02.11.2009 року.
Суддя В.К.Блонський
З оригіналом згідно
Суддя В.К.Блонський