Копія
Справа № 2-а-8178/09/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача Горобець І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому адміністративну справу за позовом Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення смт. Білогір’я Хмельницької області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача податкову заборгованість в сумі 1196,30 грн., по збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобов’язаний сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі. Відповідач в порушення вимог закону допустив податковий борг у зазначеній сумі, який необхідно стягнути в примусовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач в добровільному порядку не сплатив податковий борг сумі 1196,30 грн., по збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Відповідач в судове засідання не з’явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності в суд не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична – особа підприємець Білогірською районною державною адміністрацією Хмельницької області 21.08.2001 року за 2 652 017 0000 000502 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов’язкових платежів і зобов’язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Відповідач взятий на податковий в Білогірському відділенні Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції 03.09.2001 року за № 52, та є платником єдиного податку і збору за забруднення навколишнього природного середовища, в зв’язку з наданням послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Позивачем проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, та складено акт від 30.01.2009 року № 42 – 17 – 2710216676 про результати виїзної планової перевірки відповідача. Актом перевірки встановлено порушення п. а), п. п. 4.1.4, п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3, тобто відповідачем не подано до податкового органу розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, за 4 квартал 2005 року, 1, 2, 3, 4 квартали 2006 року, 1, 2, 3 квартали 2007 року, які передбачені інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року, № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 9 серпня 1999 року за № 544/3837.
За результатами перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000371700/0, від 30 січня 2009 року, яким визначено податкове зобов’язання у вигляді основного платежу по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1190 грн. Також за несвоєчасну сплату збору відповідачу нарахована пеня в сумі 6,30 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 цей порядок визначає єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища а також його стягнення. Збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.
Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.
Невключення підприємств, установ, організацій, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності до зазначеного переліку не звільняє їх від сплати збору.
Частиною 4 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», встановлено, суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 – 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2, додатка 2.
Базовий (звітний) період збору згідно ч. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» дорівнює календарному кварталу.
Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев’ять місяців та рік і подають їх у строки визначені п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до органів податкової служби за місцем перебування платника збору на податковому обліку – у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Податкові розрахунки затверджені інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року, № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 9 серпня 1999 року за № 544/3837.
Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач як платник збору зобов’язаний самостійно щоквартально наростаючим підсумком обчислювати суму збору, та подавати до податкового органу за місцем своєї реєстрації відповідні розрахунки за встановленою формою, тобто до Білогірського відділення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції, у визначені п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки.
Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, згідно ч. 15 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».
Відповідно ч. 13 цього ж Порядку платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством.
Згідно п. п. 4.2.1, 4.2.2, п. 4.2, ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми у порядку встановленому цим Законом.
Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Строки подання декларацій визначені п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в зв’язку з чим платник податків зобов’язаний подавати податкові декларації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
Так як відповідач не подавав податкові розрахунки по збору за забруднення навколишнього природного середовища в установлені законом строки, за результатами перевірки на підставі акту перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2009 року, № 0000371700/0, яким відповідачу визначено податкове зобов’язання у вигляді штрафних санкцій в сумі 1190 грн., по збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюється окремим законодавством.
На підставі п. п. 17.1.1, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Тому суд вважає правомірними та цілком законними дії позивача, про накладення на відповідача штрафів у розмірі 170 грн., за кожне неподання податкових розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища декларацій за встановлені актом перевірки періоди.
Податковим боргом відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнається податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого зобов’язання.
Сума податкового боргу відповідача вважається узгодженою відповідно із вимогами п. п. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3, так як прийняті позивачем податкові повідомлення – рішення направлені відповідачу, а податкове зобов’язання платників податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, тобто у разі оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання.
Податкове повідомлення – рішення позивача про накладення штрафу на відповідача, відповідачем отримані, ним не оскаржувались, ні в адміністративному ні в судовому порядку.
У строки визначені ч. 2, п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач не сплатив суми нарахованого податкового зобов’язання по податку на додану вартість, самостійно визначену контролюючим органом, тобто протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-3, позивачем відповідачу направлено податкові вимоги про сплату узгоджених сум податкових зобов’язань.
Згідно із ст. 3.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.
Так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 1196,30 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 3.1.1, 6.2, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету 1196,30 грн., (одна тисяча сто дев’яносто шість гривень, тридцять копійок) податкової заборгованості по збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 21 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя В.К.Блонський
З оригіналом згідно
Суддя В.К.Блонський