ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2009 року Справа № 2а-4901/09/2370
15 год. 10 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Гаращенка В.В.,
при секретарі – Бондар Т.П.,
за участю:
представника позивача: Терентьєва О.М. – за довіреністю;
представника відповідача: Миронова Т.М. – за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства «Черкаське лісове господарство» до державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування акту №1 ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 29.09.2009 року, визнання незаконними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Черкаське лісове господарство» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області про визнання нечинним і скасування акту №1 від 29.09.2009 року, визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Позивач стверджує, що ДПІ у Черкаському районі Черкаської області в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 21.01.2009 року №23, актом №1 від 05.10.2009 року виключила позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, анулювавши відповідне свідоцтво платника ПДВ.
Позивач вважає такі дії податкового органу по анулюванню свідоцтва незаконними, а вищезазначений акт №1 від 29.09.2009 року про виключення позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування просить визнати нечинним і скасувати його.
Крім того, просить зобов’язати ДПІ у Черкаському районі Черкаської області відновити з 29 вересня 2009 року дію свідоцтва про реєстрацію позивача як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, крім того додав до позову додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції та як доказ надав зразок постанови Чернівецького окружного адміністративного суду щодо вирішення аналогічного спору на користь лісового господарства.
Також, просив суд постановити окрему ухвалу, так як вважає, що посадовими особами відповідача грубо порушені вимоги чинного законодавства, в результаті чого позивачу наносяться значні фінансові збитки.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Державне підприємство « Черкаське лісове господарство » зареєстроване як юридична особа 19.05.1993 року Черкаською районною державною адміністрацією, що підтверджується довідкою АА № 111317 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13.08.2009 року.
Згідно вказаної довідки основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 02.02.0 надання послуг у лісовому господарстві, 02.01.1 лісівництво та лісозаготівля, 01.50.0 мисливство, 20.10.0 лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини, 20.30.0 виробництво дерев’яних будівельних конструкцій та столярних виробів, 51.90.0 інші види оптової торгівлі.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100197699 НБ № 017148 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 09.02.2005 року, а 01.01.2009 року суб’єктом спеціального режиму оподаткування.
Згідно акту №1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування, комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 17.04.2009 року №36-р, встановлено, що позивач не відповідає критеріям встановленим у п. 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі – «Закон про ПДВ»).
Внаслідок чого, комісія вирішила виключити позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.
Комісія в своїй діяльності керувалася Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 01.03.2000 року №79, відповідно до п. 29.5 якого, днем прийняття рішення про виключення та датою виключення є дата затвердження вказаного акта – 29.09.2009 року, а з 01.01.2009 року суб’єктом спеціального режиму оподаткування. У цьому випадку дата реєстрації платником податку на додану вартість не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата затвердження акта, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах, є дата реєстрації сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, датою анулювання Спеціального свідоцтва та датою початку дії нового Свідоцтва є дата внесення до Реєстру запису про перереєстрацію.
Відповідно до статті 81 Закону про ПДВ спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.
При цьому сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п.81.6 ст. 81 Закону).
Сільськогосподарськими вважаються товари зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно Закону України «Про митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку — суб’єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником (пункт 81.7 статті 81 Закону).
Згідно з підпунктом 81.15.3 пункту 81.15 Закону про ПДВ діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):
а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;
б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація.
Підпунктом 81.15.6 пункту 81.15 Закону про ПДВ визначено, що виходячи з норм цього пункту Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».
Такий перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року №23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Перелік).
Відповідно до зазначеного Переліку у сфері лісового господарства визначені такі види діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону:
— вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік;
— вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини;
— вирощування лісосадивних матеріалів;
— вирощування різдвяних ялинок;
— лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини, такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини;
— вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва;
— вирощування рослинних матеріалів для плетіння;
— збирання лісових продуктів (жолудів, каштанів, моху тощо);
— збирання соків (березового, кленового);
— збирання живиці, природних смол;
— збирання насіння дерев і чагарників для лісонасаджень;
— збирання корка, шелаку, камеді, бальзамів, дикорослих луб’яних рослин;
— послуги з лісництва (таксація, оцінка промислового використання лісу, посадка саджанців, залісення та лісовідновлення тощо);
— захист лісу від пожеж;
— боротьба із шкідниками та хворобами лісу;
— послуги з лісозаготівлі (транспортування необробленої деревини у межах лісу).
Суд звертає увагу, що вказана постанова набирає законної сили з моменту її опублікування та відповідно вона набрала законної сили з 02.02.2009 року, тоді як позивач зареєстрований як суб’єкт спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009 року, тобто до затвердження відповідного Переліку.
Крім того, відповідно до норм Лісового кодексу ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
При цьому лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари.
При цьому окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки, класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД і відносяться як до груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, так і до інших груп.
Так, до групи 06 під кодом 0602 90 41 00 УКТ ЗЕД відносяться «дерева лісові» та «інші».
Поряд із цим у Примітці до групи 06 визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей.
Враховуючи зазначене, для підприємств, які проводять діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, визначених Законом про ПДВ та лише після набрання чинності Переліком, в результаті вирощення товарів з послідуючою їх обробкою (переробкою) таким платником податку — виробником, та в результаті поставки сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наданому пунктом 81.7 статті 81 Закону про ПДВ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач виходячи з затверджених видів діяльності, повинен оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку.
Також суд зазначає, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, позивач в прохальній частині адміністративного позову, п. 1, просить визнати нечинним і скасувати акт № 1 від 29.09.2009 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.
Частина 2 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Водночас, перелік вказаних способів захисту порушеного, невизнаного або оспореного права в порядку адміністративного судочинства не є вичерпним. Тому суд на підставі ч. 3 ст. 162 КАС України вправі прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, деякі із встановлених нормами КАС України способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним Ї лише акта індивідуальної дії.
В свою чергу, правовий акт індивідуальної дії – рішення, дія якого поширена на конкретну особу, або який стосується конкретної ситуації, і який є актом одноразового застосування норм права.
Акт №1 від 29.09.2009 року про виключення позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість має всі ознаки акту індивідуальної дії, отже вимога про визнання його неправомірним суд розцінює як невірний спосіб захисту порушеного права.
З огляду на викладене вище, відповідачем вірно встановлені перевіркою обставини, спірний акт прийнятий з дотримання норм чинного законодавства, а доводи, наведені позивачем в обґрунтування його нечинності, не спростовують встановлені перевіркою факти та законодавством України не визначені, як такі, що є достатньою підставою для його скасування, та як наслідок й інші позовні вимоги викладені позивачем в позові є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162, 163, 254 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення та підписання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 листопада 2009 року.
Суддя В.В. Гаращенко