Справа № 2-1470-2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2009 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого – судді Коваля А.Б.
при секретарі Безвенюк Н.В.
з участю адвокатів ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, –
В С Т А Н О В И В:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 536, 612, 625 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 36839 гривень 56 копійок, як відсотки та інфляційні втрати внаслідок прострочення виконання боргових зобов’язань згідно рішення Уманського міського суду Черкаської області від 22 серпня 2003 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 368 гривень 40 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя ______________________
Рішення виготовлене головуючим власноручно
Копія
Справа № 2-1470-2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2009 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого – судді Коваля А.Б.
при секретарі Безвенюк Н.В.
з участю адвокатів ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Уманський районний відділ державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області про стягнення коштів, –
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про те, що рішенням Уманського міського суду від 22 серпня 2003 року по цивільній справі № 2-1709-2003 року на її користь з відповідачки ОСОБА_4 було присуджено стягнення боргу в сумі 26919 гривень.
З метою здійснення стягнення цієї суми на підставі виконавчого листа від 24 вересня 2003 року відділом ДВС Уманського МУЮ в Черкаській області було відкрито виконавче провадження, яке закінчено лише 23 квітня 2009 року.
До цього часу ОСОБА_4 свідомо ухилялась від виконання судового рішення. Зазначені дії відповідачки ОСОБА_4, тобто пов’язані з ухиленням від виконання судового рішення, кваліфікується цивільним законодавством як прострочення боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України зазначене спричиняє нарахування на суму заборгованості відповідачки, яка становить 26919 гривень, 3 відсотків річних, що за період невиконання рішення суду становить 4536 гривень 57 копійок. Інфляційні втрати за цей же період складають 32302 гривні 99 копійок. Разом загальна сума заборгованості відповідачки перед нею на момент звернення до суду складає 36839 гривень 56 копійок.
Просить ухвалити рішення яким стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на її користь 36839 гривень 56 копійок відсотків та інфляційних втрат внаслідок прострочення нею виконання боргових зобов’язань згідно рішення суду від 22 серпня 2003 року.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні в повному об’ємі підтримала позовні вимоги, пояснила, що відповідач заборгувала їй кошти в сумі 36839 гривень 56 копійок, які і просить стягнути з відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному об’ємі підтримав позовні вимоги, вважає, що є всі підстави для його задоволення. сума боргу підтверджена документами, наявними в матеріалах справи. Позовні вимоги обґрунтовані, відповідають чинному законодавству. Між позивачем та відповідачем в судовому порядку було укладено мирову угоду, умови якої ОСОБА_4 спочатку виконувала. В подальшому мирова угода була скасована апеляційним судом. Квартира була незаконно продана, договір купівлі-продажу квартири визнано судом недійсним, рішення суду пройшло три інстанції і було залишено в силі. Оскільки відповідач є власником майна, вона має сплатити позивачу борг.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що борг позивачці сплатила, квартиру продала в 2003 році і тому ця квартира належить іншій особі. Не виконувала свої зобов’язання по виплаті своєчасно, оскільки мала важкий матеріальний стан. На сьогодні заборгованість по рішенню суду виплачена в повному об’ємі.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки позивач повинен був виходити із строків позовної давності в 1 рік, а самі розрахунки щодо наявного боргу, на її думку, не є достовірними. Позивач також не посилається на норми цивільного кодексу, який діяв на час вирішення рішення судом, у 2003 році.
Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 19 січня 2009 року було відкрито виконавче провадження, оскільки кошти згідно виконавчого провадження були виплачені в повному обсязі, в квітні 2009 року виконавчий лист було повернуто. При вирішенні питання поклалась на думку суду.
Згідно рішення Уманського міського суду від 22 серпня 2003 року суд, розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, вирішив позов задоволити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 26650 гривень та судові витрати в сумі 269 гривень 16 копійок.
Згідно розрахунку розміру санкцій за невиконання грошових зобов’язань сума боргу станом на 22 квітня 2009 року складає 36839 гривень 56 копійок.
Згідно рішення Уманського міськрайонного суду від 31 березня 2005 року суд, розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд вирішив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 21 липня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі під № 3200. Сторони по договору купівлі-продажу повернути в попереднє становище.
Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2005 року рішення Уманського міськрайонного суду від 31 березня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, залишено без змін.
Згідно ухвали Верховного Суду України від 18 жовтня 2005 року ухвала апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, залишена без змін.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, їх представників, представника третьої особи, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом достовірно встановлено, що згідно рішення Уманського міського суду від 22.08.2003 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто борг в сумі 26650 гривень та 269 гривень 16 копійок судових витрат, а згідно постанови про закінчення виконавчого провадження зазначена сума стягнута з боржника лише 23 квітня 2009 року.
У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
На думку суду, відповідач не надав суду належних доказів стосовно причин та неможливості виконання зобов’язань перед боржником, а саме посилання відповідача на тяжкий матеріальний стан не надавало підстав відповідачу не виконувати такі зобов’язання.
Зважаючи на вказані обставини, суд вважає, що прострочення виконання зобов’язання боржником тягне за собою застосування вимог ст. 536 та ст. 625 ЦК України, а саме за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти. Боржник також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
На думку суду, позивач надав достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 536, 612, 625 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 36839 гривень 56 копійок, як відсотки та інфляційні втрати внаслідок прострочення виконання боргових зобов’язань згідно рішення Уманського міського суду Черкаської області від 22 серпня 2003 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 368 гривень 40 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя – підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Уманського
міськрайонного суду ОСОБА_8
Рішення виготовлене головуючим власноручно