У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак  В.М.,
суддів	Селівона  О.Ф.,   Лавренюка  М.Ю.,
за участю прокурора	Ковзеля  П.О.,

 

розглянувши в судовому засіданні  20 липня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2006 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Зазначеним вироком

 

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимий судом Російської Федерації

до 13 років позбавлення волі,

звільнений умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 10 днів, -

засуджений:

 

         - за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

         - за ст. 289 ч. 3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

         - за ст. 304 КК України на 4 роки позбавлення волі;

         - за ст. 263 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі.

 

         На підставі ст. 70 КК України остаточно до відбування призначено             15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

         ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

         Звільнившись у квітні 2004 року з місць позбавлення волі, ОСОБА_1 прибув на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 та поселився у будинку свого батька ОСОБА_1 по АДРЕСА_1.

         Протягом квітня - листопада 2004 року ОСОБА_1 підтримував дружні та ділові стосунки з раніше знайомим ОСОБА_2, з яким спільно займався підприємницькою діяльністю по продажу сільськогосподарської продукції.

         В процесі цього ОСОБА_1 заборгував ОСОБА_2 7 тис. грн. з урахуванням попередньої заборгованості, яку мав перед звільненням з місць позбавлення волі і не мав можливості повернути.

         Із-за цього між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли особисті неприязні стосунки.

         Протягом листопада 2004 року ОСОБА_1 став уникати зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_2, оскільки останній наполягав на поверненні боргу.

 

         19 листопада 2004 року в першій половині дня ОСОБА_2 на своєму автомобілі АУДІ-100 приїхав до ОСОБА_1.

 

         В будинку під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла суперечка із-за повернення боргу.

 

         В ході суперечки ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, тобто, бажаючи уникнути матеріальних витрат по поверненню боргу, вирішив вчинити вбивство ОСОБА_2.

         З цією метою ОСОБА_1 взяв пістолет моделі “Вольтра Комбат” мод. 85, який він придбав у 2004 році в м. Одесі у невстановленої слідством особи разом з набоями, без відповідного дозволу, який в подальшому незаконно носив та зберігав.

 

         Провівши з пістолета два постріли в життєво важливий орган - голову ОСОБА_2, ОСОБА_1, бажаючи довести злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_2 до кінця щоб впевнитися у реальному заподіянні смерті, кухонним ножем завдав йому два удари в область грудної клітки, де розташовані життєво важливі органи, а потім гаєчним ключем наніс декілька ударів у ліву скроневу частину голови потерпілого, від чого останній на місці події помер.

 

         Після вбивства ОСОБА_1, щоб запобігти виявленню у своєму будинку трупа ОСОБА_2 і приховати скоєний ним злочин, вирішив вивезти труп за межі ІНФОРМАЦІЯ_2 та заховати його.

         З цією метою ОСОБА_1 вирішив незаконно заволодіти автомобілем марки АУДІ-100, 1992 року випуску, вартістю 7520 доларів США (39780 грн. 80 коп.), фактичним власником якого був ОСОБА_2 та керував ним за генеральним дорученням.

 

         У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має послаблений зір та у нього відсутні навики водіння, - задумане  він вирішив здійснити за допомогою сина своєї співмешканки ОСОБА_3 - неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження.

 

         Реалізовуючи свій злочинний задум, ОСОБА_1 19 листопада 2004 року після 18 години, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, запросив його до себе додому, пригостив спиртним, а потім, примостивши труп ОСОБА_2 у багажник автомобіля і, пригрозивши ОСОБА_4 наявним у нього пістолетом, запропонував йому керувати автомобілем у визначеному ним напрямку.

 

         Виконуючи волю ОСОБА_1, ОСОБА_4 на автомобілі вивіз труп ОСОБА_2 за межі ІНФОРМАЦІЯ_2, де вони вдвох намагалися закопати його в землю. Але у зв'язку з особливістю місцевості закопати труп не змогли. ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4, щоб той рухався автомобілем до ІНФОРМАЦІЯ_4 у районі ресторану “ІНФОРМАЦІЯ_5” в ІНФОРМАЦІЯ_2.

 

         Скинувши труп у річку, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 поїхав у місто Вінницю.

 

         У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий  розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і м'якістю призначеного покарання ОСОБА_1.

 

         Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі і доповненнях до неї покликається на неповноту досудового і судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і у зв'язку з цим - неправильністю застосування кримінального закону.

         Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

 

         Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який касаційне подання підтримав частково і вважає, що суд неналежно мотивував виправдання ОСОБА_1а за ст. 185 ч. 2 КК України, безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_1а за ст. 289 КК України вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб та призначив йому надмірно м'яке покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України; засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу і доповнення до неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційна скарга та доповнення до неї підлягають частковому задоволенню.

 

         Згідно зі ст. ст. 323, 327 КК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а викладені в ньому висновки повинні бути мотивовані.

 

         У відповідності зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

         Ці вимоги закону у повній мірі судом не дотримані, що призвело до порушень закону, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК України, які є підставами до скасування вироку.

 

         Доводи касаційного подання, що суд безпідставно та невмотивовано виключив з обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 289 КК України кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - заслуговують уваги.

         Суд, як видно з вироку, встановив, що ОСОБА_4 добровільно погодився з пропозицією ОСОБА_1 заробити 50 грн. за те, що він пережене автомобіль.

         Визнавши ОСОБА_1а винним за ст. 304 КК України у втягуванні неповнолітнього у злочинну діяльність і водночас, виключивши з обвинувачення його за ст. 289 КК України вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, суд, таким чином, допустився суперечностей у своїх висновках і їх невідповідностей фактичним обставинам справи.

 

         Обґрунтованими є і доводи касаційного подання щодо незаконності вироку в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України.

 

         Виходячи з вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку в разі визнання судом пред'явленого обвинувачення недоведеним повинна містити підстави виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

 

         Зі змісту вироку в цій частині випливає, що, виправдовуючи ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України, суд порушив ці вимоги, оскільки жодним чином не мотивував, з яких підстав відкидає докази обвинувачення та не послався на підстави виправдання, які передбачені законом ст. ст. 213 та 6 КПК України.

         Колегія суддів, аналізуючи матеріали справи, погоджується з доводами касаційного подання щодо порушення вимог закону при призначенні ОСОБА_1 покарання.

 

         Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення.

         При цьому закон передбачає врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини,  що пом'якшують та обтяжують покарання.

         Зокрема, закон в першу чергу передбачає врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, як індивідуального показника рівня його суспільної небезпеки.

         ОСОБА_1, як визнав суд, вчинив особливо тяжкий злочин, позбавивши людину життя.

         За змістом закону, на ступінь тяжкості вчиненого злочину вказують і ті обставини, які знаходяться за межами його кваліфікації, але характеризують особу винного як другий за значимістю чинник, який впливає на призначення покарання.

         Таким чинником, який у зв'язку з положеннями Міжнародної Конвенції не обтяжує кваліфікацію злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 КК України, пунктом 13 її, але певним чином виразно характеризує особу ОСОБА_1, - є вбивство ним людини на території Російської Федерації, відбуття тривалого терміну покарання за цей злочин і відсутність сформування  у нього належних висновків після цього.

         За наведених обставин вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

         Якщо при новому розгляді буде доведено обвинувачення в об'ємі, не менше раніше встановленому судом, - призначене ОСОБА_1  покарання слід визнати м'яким.

         При новому розгляді справи суду належить перевірити доводи ОСОБА_1, викладені в його касаційних скаргах.

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

         Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді, та касаційну скаргу і доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково:

         вирок судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

 

С у д д і:

 

 

Верещак  В.М.                         Селівон  О.Ф.                            Лавренюк  М.Ю.