Справа № 2-3626/11

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Декаленко В. С. ,

при секретарі – Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зодчий» про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, третя особа: ОСОБА_2, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди.

Позивач повторно не з’явився в судове засідання, про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник відповідача та третя особа також в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов позивача підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Саме з цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так частина третя статті 169 ЦПК України, яка кореспондується із п. 3 ч. 1 ст. 207, визначає, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

З системного аналізу вказаних норм цивільного процесуального закону можна зробити висновок, що вони направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання сторонами своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з’являються до суду. Залишення позову без розгляду в даному випадку не є правом суду, а є його обов’язком, оскільки така дія є процесуальною забороною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач про судові засідання призначені на 29.02.2012 року та 22.03.2012 року був повідомлений вчасно та належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, однак в назначені судом дати судових засідань не з’явився, не повідомив про причини своєї неявки та будь-яких клопотань (заяв), відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України, про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

З врахуванням вищевикладеного, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про доведеність необхідності залишення позовної заяви позивача без розгляду у зв’язку із його повторною неявкою в судове засідання, належним чином повідомленого про дату та час судового засідання і неповідомлення суду про причини своєї повторної неявки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, ч. 3 ст. 169, ст. 207 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зодчий» про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, третя особа: ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_3