№ 1-859/09
ВИРОК
Іменем України
28 жовтня 2009 р. Голосіївський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Бойка О.В.
при секретарі - Гебеш М.В.
з участю прокурора - Фрич А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Соловіївки Брусилівського району, Житомирської області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого: -16.12.1998 року Брусилівським районним судом, Житомирської області за ч. 2,3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; - 13.05.1999 року Брусилівським районним судом, Житомирської області за ч. 3 ст. 42, ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі; - 16.04.2002 року Брусилівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 1960 року), до 4 років позбавлення волі. 26.04.2005 року, умовно-достроково звільненого від відбування покарання на 8 місяців 21 день, згідно постанови Коростишенського міського суду, Житомирської обл., від 25.04.2005 року, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсуднрий ОСОБА_1 21.07.2009 року приблизно в 04-40 годин, знаходячись біля приміщення школи № 269 по вул. Заболотного, 6-А в м. Києві з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірливими відносинами, попросив у свого знайомого ОСОБА_2, під приводом зателефонувати знайомій, мобільний телефон, а також попросив дати йому 150 гривень для розміну, на що потерпілий ОСОБА_2 погодився та передав ОСОБА_1. мобільний телефон «NOKIA-N95», вартістю 2500 гривень та 150 гривень. Після цього, підсудний ОСОБА_1, з місця злочину зник, а майном та грішми, отриманими від потерпілого розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 2650 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 21.07.2009 року приблизно в 01 год. 15 хв. він разом із ОСОБА_2 вийшли з таксі, за яке він сплатив власні 50 гривень. Далі з ОСОБА_2 пішли розмінювати 200 гривневу купюру з якої 50 гривень, за домовленістю, ОСОБА_2 мав йому повернути. Шукаючи разом із ОСОБА_2 можливі місця розміну грошей, він зустрів свого знайомого ОСОБА_3., який після короткої розмови, попрямував з ним та ОСОБА_2 до приміщення ігрових автоматів. Вийшовши із ігрового центру в якому йому не вдалось розміняти грошову купюру номіналом в 200 грн., вони в трьох вирушили до школи №269 за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 6-А, де він дістав свій телефон марки «Нокіа Н95» китайського виробництва, який віддав ОСОБА_3, за його проханням подзвонити. Той повідомив що телефон не працює, бо як з’ясувалося сіла батарейка. Далі він вирішив заволодіти телефоном ОСОБА_2 і попросив того мобільний телефон, щоб зателефонувати своїй подружці ОСОБА_5, яка б розміняла гроші ОСОБА_2 Побалакавши з ОСОБА_5, побачив, що ОСОБА_3 кудись пішов. Скористувавшись ситуацією він сказав ОСОБА_2, що вони спільно з ОСОБА_6 заволоділи його телефоном і відправив ОСОБА_2 шукати ОСОБА_3. Сам же доводячи свій злочинний умисел до кінця, пішов з телефоном та грішми в сумі 200 гривень, з яких 50 належали йому - додому. Гроші витратив на власні потреби, а телефон продав за 900 гривень і виручені гроші також потратив.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини, його провина доводиться наступними доказами:
- оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2, який під час досудового слідства пояснив, що 21.07.09 доїхавши на автомобілі ВАЗ «21099» до ТЦ «Магелан», він для оплати проїзду вартість якого становили 50 гривень передав водієві 200 гривневу купюру. Взявши купюру, водій відповів, що грошей щоб видати йому здачу в нього не має, після чого передав 200 гривневу купюру ОСОБА_1, щоб він розміняв її. Вийшовши із машини ОСОБА_1 запропонував йому пройти до нього до дому для того, щоб розміняти гроші. Підійшовши до будинку. АДРЕСА_1, він разом з ОСОБА_1 піднявся до кв.НОМЕР_2 в якій проживав ОСОБА_1 В квартирі ОСОБА_1 тримаючи 200 гривневу купюру у себе повідомив йому що дрібних грошей в нього не має і що гроші потрібно розміняти в іншому місті. Після чого в 03-30 год. вийшовши з ОСОБА_1 на вулицю останній запропонував йому пройти до ігрових автоматів. По дорозі до ігрових автоматів, ОСОБА_1 зустрів свого знайомого на ім'я ОСОБА_3. Після чого вони в трьох вирушили до ігрових автоматів. Зайшовши до ігрового центру, ОСОБА_1 направився в сторону жінки, яка стояла біля касового апарату, а ОСОБА_3 відійшов до якихось хлопців які на той момент грали в ігровому центрі. Через 2 хвилини до нього підійшов ОСОБА_1 та повідомив, що гроші не вдалось розміняти. Шукаючи місця в яких можна розміняти грошові, проходячи біля школи №269 він побачив, як ОСОБА_1 дістав з кишені свого спортивного .костюму, мобільний телефон марки «NOKIA» «N-95», який був схожий на його телефон «NOKIA» «N-95» якій в той момент знаходився у нього в кишені. Діставши телефон, ОСОБА_1 за проханням ОСОБА_3 передав свій телефон останньому, взявши який, ОСОБА_3 повідомив, що він не працює, на що ОСОБА_1 відповів що в ньому розрядилась батарея. Обернувшись до нього ОСОБА_1 попросив у нього мобільний телефон щоб зателефонувати своїй подружці для того щоб вона розміняла 200 гривневу купюру, яка на той момент знаходилась у ОСОБА_1 Довіряючи ОСОБА_1 він передав йому свій мобільний телефон марки «NOKIA» «N-95». Тримаючи у себе телефон, ОСОБА_1 почав комусь телефонувати. Очікуючи доки ОСОБА_1 побалакає по телефону, він помітив, що ОСОБА_3 вже коло них не було. ОСОБА_1 закінчивши розмовляти по мобільному телефону. Озирнувшись по сторонам ОСОБА_1 запитав у нього, куди пішов ОСОБА_3, з його мобільним телефоном та сказав йому знайти ОСОБА_3 після чого поверне цей телефон марки «NOKIA» «N-95». Відійшовши на значну відстань від ОСОБА_1, побачив, що ОСОБА_1 в якого залишився його мобільний телефон марки «NOKIA» «N-95» та гроші в сумі 150 грн., вже не має.
Після цього ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_1 він більш не бачив. Таким чином злочинними діями. ОСОБА_1, йому було завдано шкоду на загальну суму 2650 грн.
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_3. який під час досудового слідства пояснив, що 21.07.2009 року приблизно о 03 год. 40 хв. проходячи біля будинку №88 він зустрів ОСОБА_1 поруч з яким був незнайомий йому хлопець. Втрьох вони пішли ігрових автоматів, що розташовані неподалік «Феофанівського» ринку. Зайшовши до залу разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, він, не маючи вільних грошей, почав слідкувати за грою відвідувачів. Що робив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він не бачив, оскільки був захоплений чужою грою. Через декілька хвилин він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли на вулицю. Знаходячись на декілька кроків від них, він побачив що вони поспілкувавшись нічого не кажучи йому вирушили в напрямку будинку № 60 по вул. Заболотного. Ідучи за ними на декілька кроків по заду, він не випускаючи їх з поля зору, розмовляв по своєму мобільному телефону. Проходячи біля школи №269, приблизно в 04 год. він побачив, що ОСОБА_1 дістав із кишені спортивних штанів, мобільний телефон «NOKIA N95» і почав нервово його відкривати та закривати. Помітивши телефон, він попросив у ОСОБА_1 передати телефон йому. Розглядаючи в своїх руках телефон він зрозумів що пристрій не працює, та сказав про це ОСОБА_1, який довго не вагаючись сказав що в телефоні сіла батарейка. Роздивляючись телефон він зупинився на декілька кроків від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в цей час про щось розмовляли. Роздивляючись телефон ОСОБА_1 до нього хтось зателефонував і він автоматично поклав телефон ОСОБА_1, собі в кишеню. Розмовляючи із своєю сестрою він не звертав уваги на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не помітно для себе відійшов на значну відстань. Поговоривши по телефону, забувши, що в кишеню поклав телефон ОСОБА_1 вирішив не повертатись до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а пішов додому, оскільки занадто стомився. Підійшовши до свого будинку він згадав, що в нього залишився мобільний телефон ОСОБА_1 «NOKIA N95», однак будучи стомленим вирішив наступного дня подзвонити до ОСОБА_1 та повідомити йому що його телефон у нього. Після цього він ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в той день 21.07.2009 року більше не бачив. А 21.07.2009 року приблизно в 18 год. до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 та знаходячись в гарному настрої, сказав що він дарує йому свій телефон «NOKIA N95» .
- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_4 який під час досудового слідства пояснив, що він 21.07.2009 року, приблизно о 01-15 год. разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під'їхав на своєму автомобілі ВАЗ «21099» д.н.з. «НОМЕР_1» до ТЦ «Магелан», де повідомив ОСОБА_2, що вартість проїзду для нього складає 50 грн. ОСОБА_2 для оплати проїзду надав 200 грн. купюру, оглянувши яку він повідомив, що в нього немає здачі і за допомогою звернувся до ОСОБА_1, який довго не вагаючись, поклав йому в бар дачок 50 грн. в знак оплати проїзду ОСОБА_2 Після чого передав 200 грн., що належали ОСОБА_2, ОСОБА_1, для того щоб останній розміняв гроші і забрав заплачену ним частку, яка становила 50 грн. Після цього ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 він більше не бачив:
- матеріалами кримінальної справи зібраними в ході дізнання
(.с. 4-14).
Оцінюючи докази зібрані в кримінальній справі суд вважає доказаною вину ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, повторно.
При призначенні підсудному ОСОБА_1 міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як злочин середньої тяжкості і особу винного, який раніше неодноразово судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Його відношення до вчиненого, а саме повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_1, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі та застосувати статтю 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням і поклавши певні обов’язки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до підсудного ОСОБА_1 про стягнення 2650 гривень завданих злочином матеріальних збитків необхідно залишити без розгляду, оскільки потерпілий в судове засідання не з’явився та не підтримав свої позовні вимоги.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, а також періодично з’являтись для реєстрації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до підсудного ОСОБА_1 про стягнення 2650 гривень завданих злочином матеріальних збитків - залишити без розгляду.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя О.В.Бойко