Ухвала іменем україни 12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Єлфімова О. В., Квасневської Н. Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М. В.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

захисника КоротенкоЄ. О.,

засудженого ОСОБА_2,

переглянула в судовому засіданні вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2015 року та ухвалуАпеляційного суду Київської області від 25 квітня 2016 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2

Вказаним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК ОСОБА_2 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, визнано винним у тому, що він, 05 травня 2015 року, приблизно о 19.00 год., перебуваючи в під'їзді № 3 будинку АДРЕСА_2 побачивши, що до вказаного під'їзду зайшла ОСОБА_3 разом з малолітньою дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_4, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно, відкрито заволодів, зірвавши із шиї ОСОБА_3 належні їй два золоті ланцюжки: один вагою 25 г. довжиною 50 см вартістю 16500 грн., другий вагою 5 г. довжиною 40 см. вартістю 5000 грн., після чого наніс їй кулаком руки один удар у праву скроню та один удар в щелепу, у подальшому з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 21 500 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та про направлення справи на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги засуджений посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються лише на недопустимих доказах, які зібрані з порушенням вимог закону. Зазначає, що вказаний злочин він не вчиняв, а матеріали кримінального провадження сфальсифіковані працівниками міліції. Стверджує, що суд безпідставно не врахував покази свідків, які підтвердили, що на час вчинення злочину засуджений знаходився вдома і не мав можливості вчинити злочин. Посилається на відсутність фіксації одного з судових засідань, а також не можливість їх якісного відтворення. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи його апеляційної скарги, належним чином не дослідив матеріали провадження та ухвалив не об'єктивне та не обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК України щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Твердження засудженого про неправильне застосування до останнього закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, на його думку, не доведена його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Зокрема, суд першої інстанції правильно обґрунтував своє рішення у цій частині показаннями: потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила за яких обставин саме ОСОБА_2 вчинив відносно неї злочин; свідка ОСОБА_4, який показав, що бачив як потерпіла заходила у під'їзд будинку, а потім він почув крики, і з під'їзду вибіг молодий хлопець в якому він впізнав саме ОСОБА_2; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були понятими при впізнанні потерпілою засудженого, як особи, яка вчинила щодо неї злочин; протоколом огляду місця події; протоколом пред'явлення особи для впізнання потерпілою ОСОБА_3 від 06.05.2015 року.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував дії за ч. 2 ст. 186 КК України. При цьому суд навів належну мотивацію неврахування окремих, зазначених у вироку, доказів.

Що стосується доводів засудженого про непричетність до вказаного злочину, то вони були предметом перевірки суду першої інстанції, отримали належну правову оцінку і правильно відхилені судом, оскільки спростовані показаннями потерпілої, яка впізнала засудженого як особу, що вчинила на неї напад та зірвала з неї золоті вироби. Показання потерпілої за даним фактом не спростовані матеріалами провадження, вони не визивають сумнівів щодо правдивості, оскільки знайшли підтвердження іншими, наведеними у вироку доказами, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку. Не спростовані наведені обставини і доводами касаційної скарги.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про фальсифікацію матеріалів провадження працівниками міліції, то вони є безпідставними, і не знайшли свого підтвердження під час дослідження у судових засіданнях матеріалів провадження. Крім того, під час прослуховування аудіозапису судових засідань було встановлено, що твердження засудженого про неможливість їх якісного відтворення є непереконливими, а відсутність фіксації судового засідання від 02 вересня 2015 року про призначення справи до судового розгляду не є тим істотним порушенням, що тягне за собою скасування чи зміну судових рішень.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, перевірив всі доводи його апеляції, які за своїм змістом близькі до доводів, викладених у касаційній скарзі, і правильно визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі мотиви такого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З такими висновками судів погоджується колегія суддів, оскільки доказами, дослідженими під час судового розгляду справи та перевіреними під час перегляду вироку суду в апеляційному порядку, доведено, що саме засуджений повторно відкрито викрав майно потерпілої із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої.

Отже, підстав вважати ОСОБА_2 необґрунтовано засудженим, колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог статей 50, 65, 71 КК та за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до положень ст. 438 КПК були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись статтями 433-436 КПК, п. 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

А. М. Крещенко   О. В. Єлфімов    Н. Д. Квасневська