У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Шевченко Т.В., Колесника М.А.
розглянула в судовому засіданні 29 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 червня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 2.104 грн. 06 коп. на відшкодування майнової шкоди, 15.000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 400 грн. на відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожному по 12.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судових витрат за проведення трасологічної експертизи в сумі 174 грн. 10 коп. та за проведення судової автотехнічної експертизи 305 грн. 13 коп.
В апеляційному порядку справа не розглядалась, оскільки засудженим ОСОБА_1 та його захисником ОСОБА_2 було відкликано апеляцію захисника засудженого, а іншими учасниками судового розгляду апеляції не подавались.
Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 липня 2005 року за клопотанням засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на підставі п.”є” ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року засудженого ОСОБА_1 звільнено від призначеного основного та додаткового покарання.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 17 листопада 2004 року, близько 18 год., керуючи у стані алкогольного сп'яніння вантажним автомобілем марки ЗІЛ-ММЗ-554, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорозі сполученням села АДРЕСА_1, на відрізку шляху між будинками проживання родин ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що в АДРЕСА_2, виїхав на праве узбіччя дороги по ходу свого руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, внаслідок чого ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого. Причиною ДТП стало грубе порушення ОСОБА_1 вимог п.1.10, п.2.10, п.9.10, п.10.1, п.11.2, п.12.1, п.12.2, п.13.3 Правил дорожнього руху.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2, даючи свій аналіз обставинам справи, просять вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Мотивують тим, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначають також, що в основу вироку покладено суперечливі докази, а при вирішенні цивільного позову у частині відшкодування моральної шкоди судом не враховано вину потерпілого у виникненні ДТП.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі і дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Засуджений ОСОБА_1, не визнаючи свою винність, показав, що 17.11.2004р., близько 18 год. він їхав вантажним автомобілем марки ЗІЛ-ММЗ-554, номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі сполученням села ІНФОРМАЦІЯ_4 з включеними фарами. Перед цим приблизно о 17 год. випив у барі в АДРЕСА_2із знайомим по 150 грам горілки. Збити ОСОБА_8 він не міг, оскільки у зазначеному в обвинуваченні місці він його не бачив.
Але з показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що 17.11.2004 р. приблизно о 18 год. вони разом з сином ОСОБА_11, який керував автомобіль, їхали на власному автомобілі марки ЗАЗ "Славута" з АДРЕСА_3, попереду них їхав автомобіль марки "Жигулі", а перед ним їхав вантажний автомобіль. В АДРЕСА_2перед підйомом автодороги водій автомобіля "Жигулі", показавши лівий поворот, почав здійснювати з виїздом на зустрічну смугу руху обгін вантажного автомобіля, а коли автомобілі порівнялись, то вантажний автомобіль по ходу руху прийняв праворуч. В цей момент від правої частини вантажного автомобіля майнула тінь людини. Під'їхавши до цього місця вони у світлі фар побачили, що на узбіччі дороги лежить чоловік. Вони поїхали за вантажним автомобілем, щоб зупинити його або роздивитись номерний знак його. Побачили цифри номерного знаку НОМЕР_2 та обірвану дошку на борту цього автомобіля. Вантажний автомобіль не зупинився, а вони стали повертатись на місце пригоди. Доїхавши до будинку ОСОБА_12 ОСОБА_9 зайшла до нього, щоб зателефонувати до відділу міліції і в лікарню та повідомити про дану подію.
Аналогічні показання в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_11, доповнивши при цьому, що вантажний автомобіль рухався по дорозі виляючи вправо і вліво. А після того, як вантажний автомобіль збив людину він неодноразово водію вантажівки сигналив шляхом перемикання світла фар, але той не реагував.
З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що 17.11.2004р. він та ОСОБА_1 приблизно о 17 год. випили у магазині АДРЕСА_2по 150 грам горілки. Після цього ОСОБА_1 сів у вантажний автомобіль і поїхав додому, а наступного дня від мешканців села він дізнався, що ОСОБА_1 автомобілем збив на смерть ОСОБА_8
Згідно з висновком трасологічної експертизи та фототаблицями до неї два сліда протекторів коліс зафіксованих 17.11.2004 р. на місці ДТП утворені колесами, які мають однотипний рельєфний малюнок з колесами, які знаходяться на автомобілі ЗІЛ-ММЗ-554, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. (а.с.67)
Висновок суду про винність ОСОБА_1 також підтверджується даними, що містяться у протоколі огляду місця події та схемі до нього, протоколі огляду транспорту з фототаблицею, протоколі медичного огляду ОСОБА_1, у висновках судово-автотехнічної і судово-медичної експертиз, показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та іншими доказами, які є у матеріалах справи.
Уся сукупність зібраних у справі та досліджених доказів була належним чином проаналізована і оцінена судом і підстав сумніватись у об'єктивності показань потерпілих, свідків та інших покладених в основу вироку доказів не вбачається.
Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин справи.
Цивільні позови потерпілих вирішено у відповідності з вимогами закону.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень, у справі не виявлено.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Колесник М.А.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон