Справа № 150/88/17 Провадження № 22-ц/772/2410/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 30 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Сніжко О. А.,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Комплекс Агромарс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, у розмірі 29 448,80 грн., яка спричинена нестачею продукції, що була ввірена працівнику як експедитору та з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2017 року позов задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_3 (вул. Селянина 3, с. Березівка, Чернівецький район, Вінницька область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 25 025 (двадцять п’ять тисяч двадцять п’ять) гривень 61 коп. матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником та 1 359 (одна тисяча триста п’ятдесят дев’ять) гривень 68 коп. у відшкодування понесених позивачем судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд, обґрунтовуючи відмову у позові в розмірі 2 586 грн. 70 коп., безпідставно вважав доведеним факт внесення в програму бухгалтерського обліку вагу піддонів 17, 820 кг, а фактичне використання піддонів вагою 19,44 кг; також безпідставним є твердження суду про те, що відповідач повернув продукцію на склад на суму 1 836,49 грн (накладна а.с. 121, т.1): такого повернення не було і воно нічим не доведено.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Агромарс» ОСОБА_2 підтримала подану апеляційну скаргу в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не визнали поданої апеляційної скраги, вважають що суд правильно задовольнив позов частково.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції дійшла до наступних висновків.

Порядок відшкодування збитків підприємству, спричинених його працівниками, врегульований нормами кодексу законів про працю України:

Згідно чст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з п.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а відповідно до п. 2 ст. 134 КЗпП України, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.135-3 КЗпП України,  розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Частково задовольняючи вимоги позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з ОСОБА_3 як водієм-експедитором було укладено договір про повну матеріальну допомогу, що відповідає вимогам, оскільки займана ним посада міститься у Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва (Додаток № 1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 14 вересня 1981 року №259/16-59).

Факт нестачі ввіреної йому продукції підтверджений видатковими (товарно-транспортними) накладними на переміщення товару за період з 25.01.2016 року по 29.03.2016 року за якими він приймав товар для перевезення та актами прийому-передачі з зазначенням фактів нестачі товару під час його прийняття отримувачем, які підписані ОСОБА_3 (а.с.21-195, том І).

В цій частині висновок суду першої інстанції є вірним та не оспорюється сторонами.

Окрім того, судом правильно зазначено, що позивачем дотримано строк звернення до суду з вказаним позовом, передбачений ч.3 ст.233 КЗпП України: один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди: як встановлено по справі, в тому числі в судовому засіданні апеляційного суду, звіти по доставці продукції формуються на підприємстві один раз на 10 днів (цей факт не заперечується і з боку відповідача). Перший звіт по недостачі було сформовано 31.01.2016 року та видано відповідний наказ (а.с. 28-29, т.1), а до суду позивач звернувся31.01.2017 року, про що свідчить конверт про направлення позову до суду (а.с. 234, т.1), тобто в межах річного строку.

Разом з тим, при визначенні розміру заподіяної нестачею продукції шкоди суд першої інстанції дав невірну оцінку наданим доказам по справі, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, по справі встановлено наступне:

18.02.2013 ОСОБА_3 прийнято на роботу водієм автофургону ISUZU NQR 71P № НОМЕР_1 автоколони № 3 транспортного департаменту 19.02.2013, зі строком випробування один місяць, з оплатою праці відповідно до штатного розпису; доручено ОСОБА_3, водію автофургону, з 19.02.2013року за його згодою виконувати додаткові обов’язки в порядку суміщення посади експедитора в межах установленої тривалості робочого дня із доплатою 0,25 посадового окладу експедитора, що підтверджено наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № 189 КА/к-п від 18.02.2013 року (а.с.16, том І).

19.02.2013 року між ТОВ «Агромарс» та ОСОБА_3 як водієм укладено договір № 399-В про повну матеріальну відповідальність за збереження ввіреного йому автомобіля ( а.с.17, т.1).

19.02.2013 року між ТОВ «Агромарс» та ОСОБА_3 як експедитором укладено договір № 399-Е про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення ввірених йому матеріальних цінностей ( а.с.18, т.1).

Наказом ТОВ «Комплекс Агромарс» № НОМЕР_2/к-з від 10.11.2016 р. ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням з  посади водія автофургону ISUZU NQR 71P № НОМЕР_3 автоколони № 3 відділу експлуатації транспорту автотранспортного парку та скасовано суміщення посади експедитора (а.с.19, том І).

За період роботи ОСОБА_3 як експедитор допустив нестачу ввіреної йому для перевезення продукції.

Сторонами не заперечується та не оскаржено факт нестачі на суму 25 025 грн. 61 коп., на підтвердження якої позивачем надано накладні з відповідними їм актами прийому-передачі продукції (а.с. 32 – 79, 82-101, 104-119, 122 - 127, 132-151, 156 – 159, 166-167, 174-175, 178, 181, 184 – 191, 194 -195), в актах прийому-передачі (актах про розбіжності по кількості) наявні підписи і постачальника, і ОСОБА_3, і отримувача товару.

Суд відмовив в задоволенні позову про стягнення 2 586,70 грн., зазначивши наступне: відповідач ОСОБА_3, підписуючи акти прийому передачі до ТТН: КА-00008656/Ф від 20.02.2016, №КА-00007852 від 17.02.2016, №КА-00117435 від 25.03.2016,  №КА-00014615 від 23.03.2016, №КА-00014708 від 23.03.2016, №КА-00014844 від 24.03.2016, №КА-00015303 від 26.03.2016, №КА-00015323 від 26.03.2016, №КА-00015417 від 27.03.2016, №КА-00015950 від 29.03.2016, не погодився з вказаною недостачею, зазначивши: «з актами прийому-передачі продукції не згоден, оскільки фактична вага євро піддонів не відповідає вазі у товарно-транспортній накладній», а також зазначав як причину розбіжності по кількості «відсутність стєку» (а.с.81, 103, 165а, 169, 171, 173, 177, 180, 183, 193, том І).

Суд першої інстанції вважав доведеним факт розбіжності у вазі євро піддонів тим, що відповідно до наказу ТОВ «Комплекс Агромарс» № 160 від 17.02.2011 «Про систему обрахунку недовозів м’ясопродукції при транспортуванні» нормативна вага піддону п/е жовтого (ОСОБА_5 Т08) з 01 січня 2011 року встановлена на рівні 19,44 кг та внесена до програми 1С 8.1(а.с.198-199, том І), а у згаданих вище ТТН вага одного піддона зазначена 17, 820 кг.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи із такого:

Як вбачається з ТТН №КА-00008656/Ф від 20.02.2016, №КА-00007852 від 17.02.2016, №КА-00117435 від 25.03.2016,  №КА-00014615 від 23.03.2016, №КА-00014708 від 23.03.2016, №КА-00014844 від 24.03.2016, №КА-00015303 від 26.03.2016, №КА-00015323 від 26.03.2016, №КА-00015417 від 27.03.2016, №КА-00015950 від 29.03.2016, вага продукції зазначена окремо, а вага тари окремо. Аналогічно оформлені і інші ТТН, недостачу по яких позивач визнає. При цьому слід зазначити, що в усіх без виключення ТТН, копії яких додані до матеріалів справи, вага євро піддонів зазначена однакова: 17, 820 кг.. При зважуванні продукції отримувачем за одних і тих самих вихідних даних по вазі піддонів відповідач в одному випадку погоджується з недостачею (по 120 ТТН), а в іншому – ні. Відсутнє будь-яке документальне підтвердження факту використання важчих піддонів, переважування їх, зважування при отриманні продукції ним зі складу разом з піддонами, а при доставці отримувачу – без піддонів, як про те стверджує відповідач, тощо з огляду на те, що недостача зафіксована за 130 (сто тридцятьма) товарно-транспортними накладними (за період з 25 січня 2016 року по 29 березня 2016 року). Від ОСОБА_3 не надходило на адресу адміністрації жодного повідомлення про неправильність зважування, невірну вагу піддонів, тощо, хоча це входить до його обов’язків та безпосередньо передбачено підп. б п.1 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 399-Е.

Суд безпідставно вважав, що вага євро піддонів 17, 820 г не внесена в програму 1С 8.1 обліку продукції, взявши за основу те, що доказів списання піддонів вагою 19, 44 не надано, а згідно наказу № 160 від 17.02.2011 р. «Про систему обрахунку недовозів м’ясопродукції при транспортуванні» вага піддонів була зазначена 19,44 кг., тому зробив висновок, що в 2016 році використовувались саме ці піддони.

Суд першої інстанції не врахував, що товарно-транспортні накладні є первинним документом бухгалтерського обліку. Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Оскільки в первинних бухгалтерських документах (ТТН) зазначено вагу євро-піддонів 17,820 кг, підстав у суду першої інстанції, за відсутності інших доказів, зазначати, що така вага євро піддонів не введена до програми бухгалтерського обліку 1С, - не було.

За таких обставин сума недостачі за ТТН КА-00008656/Ф від 20.02.2016, №КА-00007852 від 17.02.2016, №КА-00117435 від 25.03.2016,  №КА-00014615 від 23.03.2016, №КА-00014708 від 23.03.2016, №КА-00014844 від 24.03.2016, №КА-00015303 від 26.03.2016, №КА-00015323 від 26.03.2016, №КА-00015417 від 27.03.2016, №КА-00015950 від 29.03.2016 р. в розмірі 3 836 грн. 67 коп., в задоволенні якої відмовив суд першої інстанції, також підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Стосовно відмови суду першої інстанції в стягненні шкоди в розмірі 1 836, 49 грн. за актом приймання-передачі № КА-00009689/А (а.с.121, т.1) до ТТН №КА-00009689 від 25.02.2016року (а.с.120, т.1), слід зазначити таке:

Дійсно актом приймання-передачі № КА-00009689/А доведено, що відбулося повернення 58,74 кг тушки курчат-бройлерів 1 кат. (арт. 32/268) та це не заперечується сторонами. Відповідач зазначає, що він, повернувшись на роботу, здав бухгалтерські документи та повернену продукцію. Позивач зазначає, що повернення продукції на склад не відбулося, відмітка про це відсутня. З урахуванням того, що будь-яке приймання-передача продукції підтверджується підписом відповідної особи, а на акті прийому-передачі № КА-00009689/А відсутня відмітка складу ТОВ «Агромарс» про прийняття цієї продукції від ОСОБА_3, - апеляційний суд вважає доведеним факт неповернення цієї продукції на склад позивача, а висновок суду першої інстанції, який ґрунтується лише на показах відповідача, - є невідповідним встановленим по справі обставинам.

Таким чином, розмір спричиненої ОСОБА_3 позивачеві шкоди в сумі 29 448 грн. 80 коп., який підтверджений ТТН та актами прийому-передачі до них, розрахунком спричинених збитків, який проведено з урахуванням «Норм природного убутку м’ясопродуктів при міжміських перевезеннях в авторефрижераторах, затверджених наказом Міністерства торгівлі СРСР від 29.12.1984 року № 339 та які діють на підставі Постанови ВРУ від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», - є доведеним та підлягає стягненню з відповідача, позов – задоволенню в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції скасуванню як таке, що постановлене без повного та всебічного з’ясування обставин справи та на підставі невірної оцінки доказам по справі.

В порядку ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, які, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, підлягають стягненню з відповідач на користь позивача (ст. 88 ЦПК України).

Позивач поніс наступні судові витрати: 1 600 грн. судового збору за подачу позову до суду (а.с.1, т.1) та 1 760 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с.222, т.2), а всього судових витрат на суму 3 360 грн., які слід стягнути з відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів, –

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.06.2017 року скасувати та ухвалити нове:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, (ІПН2678424131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (код ЄДРПОУ 30160757) 29 448 грн. 80 коп. (двадцять дев’ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 80 коп.) матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

Стягнути з ОСОБА_3, (ІПН2678424131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (код ЄДРПОУ 30160757) 3 360 грн. (три тисячі триста шістдесят гривень) понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, на рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: підпис ОСОБА_6

Судді: підпис ОСОБА_5

підпис ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета